Політтехнологічні війни: всі проти всіх

До наступних президентських виборів залишилося всього півтора роки. А значить зараз вже повним ходом йде підготовка до доленосного 2015 року, який може або припинити абсолютну владу однієї людини, або зацементувати її.

На жаль, вибори в Україні все ще далекі від моделі розвинених демократій. Вже багато років політичні команди використовують різноманітні методи маніпулювання суспільною думкою. І не шкодують грошей на політтехнологів, які покликані творити політичну реальність.

“Українська правда” вирішила розібратися, яких технологів зараз винаймають владні угрупування, а також зрозуміти їхній “приціл” на майбутню президентську кампанію. В процесі дослідження ми користувалися інформацією, яку охоче або не дуже, але все-ж-таки надавали нинішні працівники “конкуруючих фірм”, котрі в переважній більшості добре знайомі один з одним, до чого змушує вузькопрофільність професії.

Отже, у провладній ідеологічній системі можна виділити дві умовних групи — це група Сергія Арбузова (вони ж “Сім’я”) та група Сергія Льовочкіна. Службові обов’язки змушують їх знаходити спільну мову у питаннях інтересів Януковича, водночас паралельно кожна з груп займається своїми справами, час від часу вступаючи в міжусобні конфлікти. Так само “співпрацює” з усіма вищеперерахованими секретар РНБО Андрій Клюєв, який на дух не переносить обидві групи.

Формально всі ці люди працюють на перемогу Віктора Януковича. Але якщо Арбузов дійсно покладає надії на другий термін діючого президента, сподіваючись у найближчій перспективі стати керівником виборчого штабу і не втрачаючи надій на прем’єрство, то група Льовочкіна, за інформацією УП, доволі серйозно ставить на Віталія Кличка.

В усіх названих течіях наразі переважають російські фахівці, з якими працюють окремі вітчизняні “динозаври”. Це, грубо кажучи, головнокомандувачі, які визначають генеральну лінію. “На землі” працюють місцеві діячі меншого масштабу, які покликані втілювати у життя плани командування.

Але, як стверджують майже всі обізнані люди, в засиллі росіян не варто вбачати якусь вселенську змову та “руку Кремля”. В Україні вони лише заробляють гроші. Більше того, команди політтехнологів з різних штабів мають звичку залучати одне одного для вирішення локальних питань. Один цех, один бізнес.

Втім, глобальні цілі все ж різні. І їх варто розібрати окремо.

Сергій Льовочкін — ставка на Віталія Кличка

Керівник президентської адміністрації, очевидно, грає окрему гру, разом з ідейно близькою умовною групою “РосУкрЕнерго” Дмитра Фірташа та Юрія Бойка.

Ще наприкінці минулого року можливим висуванцем від “газовиків” на найвищі посади називали Валерія Хорошковського. Але не для того Янукович прибирав Хорошковського з СБУ та позбавляв важелів впливу на посаді першого віце-прем'єра.

За однією з версій, Хорошковський був змушений залишити Україну через занадто гучне гримання дверима після повторного призначення Азарова. За іншою — хтось міг вирішити, що керівник спецслужби у часи становлення президентської “Сім'ї” занадто багато знає.

У будь-якому разі справа закінчилася від'їздом колишнього високопосадовця у сонячне князівство Монако.

До того ж, останнім часом цьому угрупуванню все важче дається співпраця з Януковичем і його “Сім'єю” у бізнес-питаннях. Тож тепер Льовочкін і “газовики” зосередилися на іншому політичному проекті — партії “УДАР” Віталія Кличка.

Забезпечити успіх чемпіону світу з боксу на президентських виборах покликані політтехнологи, з якими давно і плідно співпрацює глава адміністрації Януковича — росіянин Ігор Шувалов та український науковець Юрій Левенець.

Якщо віритити співрозмовнику, то в штабі Кличка мають працювати технологи з Росії, оскільки за його твердженням “Львочкін, Фірташ і їх технолог Левенець повністю ставлять на Кличка”.

На технологах, які, за твердженням джерела, намагатимуться “продати” Кличка українським виборцям, варто зупинитися докладно. Тим паче, що це дуже заслужені і дуже непублічні люди.

Юрій Левенець — офіційно має звання академіка Національної академії наук України і навіть обіймає посаду директора державного Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. Кураса. Неофіційно ж його називають одним з патріархів “цеху політтехнологів” в Україні. Зокрема, з ім'ям Левенця часто пов'язують виборчу кампанію Леоніда Кучми 1999 року та референдум 2000-го. У 2004-му він працював у штабі Януковича.

Тоді опозиція підозрювала нинішнього академіка в причетності до схем фальсифікацій результатів голосування. Втім, це не завадило йому під час президентської кампанії 2010 року співпрацювати зі штабом Юлії Тимошенко. А в останні роки Левенець зблизився з Льовочкіним.

Другий політтехнолог керівника АП — Ігор Шувалов — не менш відома людина. Цей громадянин Росії з'явився в Україні у 2004 році, разом з демонізованими персонажами минулого — Маратом Гельманом та Глібом Павловським.

Тоді Шувалов працював на Віктора Медведчука, зокрема, його пов'язують із запровадженням сумнозвісних “темників” — технології контролю інформаційного простору. Після Помаранчевої революції, на відміну від інших російських колег, він лишився в Україні та зблизився з Льовочкіним.

Одним з цікавих напрямків його роботи в останні роки було управління інформаційною політикою провладних телеканалів, і, зокрема, режисура політичних ток-шоу. Найбільш “продуктивно” політтехнолог співпрацював з телеканалом “Інтер”, який раніше належав Хорошковському, а потім відійшов Фірташу та Льовочкіну.

Також, на Кличка працює достатньо сильна команда технологів та ідеологів “УДАРу”. За інформацією “УП”, серед основних діячів цього напрямку варто відзначити політичне альтер-его Кличка Віталія Ковальчука, колишнього керівника аналітичної служби секретаріату президента Ющенка Ростислава Павленка та екс-спічрайтера Тимошенко Віталія Чепіногу.

Але навіть такому синоду видатних технологів все одно навряд чи вдасться “провести” Кличка легко і безболісно. І справа навіть не в боксерському минулому їхнього кандидата, а в тому, яким чином проти них збирається воювати інша могутня група — “Сім'я”.

Один з можливих шляхів, який серйозно розглядається — справи темних 90-х років, у яких часто звучить слово “Рибка”.

Також не виключено, що винирнуть спогади про “співробітництво” братів-боксерів з легендарним керівником кучмівської ДУСі Ігорем Бакаєм. Зокрема, передвиборчий плакат екс-чиновника з фотографією Кличків, Бакая і підписом “Ми одна команда”.

Однак, вочевидь, на даний момент у “Сім'ї” ще немає чіткої політичної стратегії на 2015 рік. Вони лише намагаються увійти в процес.

“Сімейний” кандидат

Нинішній президент Віктор Янукович гарантовано піде на другий термін. Втрата влади для нього самого та наближених до нього людей видається чимось неприпустимим. Окрім Януковича, існує ще принаймні троє бажаючих сісти в крісло на Банковій, однак амбіції кожного з них фактично унеможливлюють висунення єдиного опозиційного кандидата.

Після того, як люди, наближені особисто до Віктора Януковича та його старшого сина Олександра, фактично взяли під контроль весь уряд та ключові силові відомства, питання політичного майбутнього “Папи” практично вирішено. Водночас, провладні політтехнологи все одно розробляють стратегію “відносно чесної” перемоги на виборах, головним важелем якої, як і раніше, залишається державний бюджет.

“Всі вибори в цій країні робляться на соціалці. Якщо ти не будеш їх (виборців) годувати, нічого не вийде”, — сказав нам один з ідеологів влади.

Наприкінці минулого року, після призначення другого уряду Азарова, очевидним став той факт, що “Папа” доручив вести його на другий президентський термін своїй “Сім'ї”, яка і рулитиме бюджетом. Адже до 2015 року лишилося дуже мало часу, щоб перетрусити уряд ще раз.

Таким чином на передній план вийшов перший віце-прем'єр Сергій Арбузов, який до свого злету у Національний банк керував одним з неформальних казначейств Януковичів — донецьким “УкрБізнесБанком”.

Тепер Арбузов, якому вже давно сниться прем'єрське крісло, щосили намагається довести Януковичу ще й свою політичну ефективність. За інформацією “УП”, він почав цілу низку локальних та глобальних битв зі своїми конкурентами.

Одним з “локальних” суперників фіндиректора “Сім'ї” називають близького до Ріната Ахметова віце-прем'єра Олександра Вілкула. За інформацією джерел, Вілкул, за підтримки Ахметова, розглядається як один з майбутніх кандидатів на прем'єрство, тож Арбузов має на меті “вибити його з сідла”.

Але глобальним завданням “Сім'ї” називають війну проти Льовочкіна і підтримуваного ним Кличка. “Вони не люблять один одного. Там реально боротьба йде як в Росії за часів Єльцина”, — сказав один зі співрозмовників УП.

Для цього “Сім'я”, як стверджують інформовані джерела, залучила маловідомого широкому загалу російського фахівця Олексія Сітнікова. Йому 51 рік, колись він був тренером з нейро-лінгвістичного програмування, зараз формально обіймає посаду радника голови Сбербанку Росії Германа Грефа.

Український шлях Сітнікова схожий на біографію Левенця. Росіянин працює в Україні з 1999 року, брав участь у другій президентській кампанії Кучми, відпрацював референдум 2000-го року, співпрацював з різними силами, в тому числі і зі штабом Юлії Тимошенко.

А з грудня 2012 — січня 2013, за інформацією “УП”, він надає консультаційні послуги “Сім'ї”.

Зокрема, Сітніков нібито співпрацює з Арбузовим, міністром доходів Олександром Клименком та “младоолігархом” Сергієм Курченком. За свідченням джерел, нині ці послуги коштують більше сотні тисяч доларів на місяць.

Загалом, колеги характеризують Сітнікова як чудову людину, яка професійно формує, насамперед, свій образ.

“Він періодично зникає з роботи. Може з’явитися через пару тижнів, засмаглий. На запитання, де був, відповідає приблизно таке : “Ой, і не питай, мені такі люди подзвонили, що навіть сказати тобі не можу. Треба було терміново з’їздити в Монголію і зробити так, щоб після останнього туру виборів люди не вийшли на вулиці”, — каже один з колег Сітнікова.

“Ще я, наприклад, чув історію про необхідність провести по місцевій мажоритарці якогось наркобарона у Венесуелі. Підозрюю, що насправді в цей час він відпочивав, може, пірнав, він же ж завзятий дайвер. А потім відкривав газети, знаходив потрібні новини і ретранслював їх нам як свої досягнення”, — додає він.

“Олексій — прекрасна людина, але з ним ніхто ніколи не подовжує контракт. Він фонтанує ідеями, але по суті не робить нічого. Хоча, заради справедливості, треба зазначити, що так само працює переважна більшість наших колег. І кожен з нас так чи інакше теж створює собі образ, бо від цього залежить репутація серед замовників”, — зізнається співрозмовник.

Втім, інший колега Сітнікова називає його одним з найбільш шанованих і давніх російських політтехнологів. “Його сила в дев'яностих була в тому, що він їздив за кордон вчитися НЛП, отримав відповідну ступінь майстра, і став повсюдно впроваджувати відповідні методи”, — розповів один з технологів.

“Водночас уже в 2000-х він перестав згадувати про НЛП, і з того часу все більше говорить про системні підходи. Він дійсно один з найбільш системних гравців у Росії. Однак його мінус — це самовпевненість і снобізм. До українських реалій він ставиться зверхньо — все, що пройшло в Росії, пройде і в Україні”, — додало джерело.

Виконання такого контракту з “Сім'єю”, вимагатиме залучення з Росії інформаційних райтерів, а також умовної групи “тролів і ботів”, яка раніше займалася опануванням соціальних мереж для “Єдиної Росії”. Ці ж люди активно співпрацювали з кремлівським молодіжним рухом “Наші”, і тепер, за твердженням джерел, вже перебувають в Україні.

За словами одного з представників “цеху”, йдеться також про формування мереж “експертів” місцевого значення, які доносять потрібні замовнику думки до медіа.

Паралельно започатковуються благодійні фонди, через які можна сміливо і практично безболісно перераховувати кошти у потрібних напрямках. Окрім того, на місцях формуються й медійні мережі.

“Його райтери пишуть практично однакові тексти виступів для одних і новинні повідомлення для інших. При цьому, це навіть темниками не можна назвати, бо в темниках хоча б проговорюються теми. А тут просто прописується текст завдання. Водночас механізми реалізації цього завдання не прописуються, що, безумовно, позначається на кінцевому результаті”, — говорить співрозмовник.

Поки що, за нашою інформацією, послуги Сітнікова обмежуються консультаціями. “Він в даному випадку — чистий приклад бізнес-консалтингу. Але в майбутньому, вочевидь, буде нам робити Януковича”, — зазначило джерело.

Утім, Арбузов не обійшов увагою й українських діячів. Наприклад, в одній з гілок команди Сітнікова, за інформацією УП, працює колишній піарник БЮТу Віктор Уколов. А славнозвісний медіа-холдинг Арбузова, нібито, формується за підтримки Казбека Бектурсунова.

Однак співрозмовники стверджують, що Уколов і Бектурсунов в найближчій перспективі можуть опинитися на біржі праці через численні провали у процесі створення “людського обличчя” Арбузова, найвідомішим з яких став проект “найкращий банкір Східної Європи за версією німецької кулінарної книги”.

Андрій Клюєв — ставка на “Свободу”

Андрій Клюєв — один з найбільш досвідчених гравців команди Януковича. Єзуїтські інтриги багаторічного сірого кардинала Партії регіонів давно стали притчею во язицех. Окремим блоком його діяльності були виборчі кампанії “регіоналів”, які він проводив у якості керівника штабу.

Але у кінці 2011 року, під час активного формування “Сім'ї”, позиції Андрія Петровича помітно похитнулися. Він втратив посаду першого віце-прем'єра та був відправлений у РНБО, керувати пристанищем “збитих льотчиків”. Тоді багато хто розцінив це як почесне заслання.

Місце головного “рєшали” Партії регіонів хотів зайняти Арбузов. Однак перед останніми парламентськими виборами виявилося, що очолити штаб Партії регіонів може тільки Клюєв. Також Арбузов намагався взяти на себе вирішення питань з новою Верховною Радою, однак й тут рівних Клюєву не знайшлося.

Зараз, за наявною інформацією, секретар РНБО співпрацює з “Сім'єю” у питаннях другого терміну Януковича. І зробити він це хоче за старою, як світ, схемою — виведенням у другий тур виборів завідомо програшного кандидата. За версією Клюєва, таким кандидатом є Олег Тягнибок.

Як розповіли “УП” одразу кілька непов'язаних джерел, зараз секретар РНБО займається активним розкручуванням “Свободи”. На жаль, ніхто з опитаних нами інформованих людей не зміг чітко назвати імена залучених з цією метою технологів. Достеменно відомо лише те, що вони також росіяни.

Втім, саме ці люди, за словами співрозмовників, успішно продали Клюєву ідею “антифашизму”. Очевидно, вони намагаються запустити в Україні лайт-версію російської ідеології “реставрації великого СРСР”. Що, треба сказати, викликало відверте несприйняття з боку українського політтехнологічного цеху.

“Ця технологія дасть лише близько 70% можливої віддачі. Вона не дуже ефективна”, — сказав в особистій розмові один з технологів, який працює “на землі”. “Вони притягли цю лабуду і продали Клюєву. Він профінансував, а тепер дуже шкодує”, — розповів інший співрозмовник.

Разом із тим, тема “антифашизму” та механізм розкручування “Свободи” вже запущені. Але тут на Клюєва чекає низка специфічних ускладнень.

Як стверджують обізнані люди, вища ланка абсолютно нормально співпрацює з Клюєвим, при чому не лише в політичних питаннях. Разом із тим, нижча ланка націоналістів є нагальною проблемою через свою абсолютну не підконтрольність, навіть, власному керівництву.

І це лише одна з проблем співпраці з відверто нішевою партією. Одна справа використовувати “страшних бандерівців” для мобілізації власного електорату, а інша — вивести “бандерівця” у другий тур. Очевидно, це розуміє і сам Андрій Петрович.

“Клюєв кладе в різні кошики, його завдання — не “Свобода”, він працює на президента і на себе. Тобто він не ставить завдання розкрутити “Свободу” як самостійну силу, для нього це лише технологія власного піднесення”, — розповів один з наших співрозмовників.

***

У описаних вище “розкладах” відсутня одна з політичних сил, яка висуватиме свого кандидата у президенти — “Батьківщина”. За нашою інформацією, там працює стара команда політтехнологів на чолі з Олегом Медведєвим та Олександром Абдулліним.

За наявною інформацію, Арсеній Яценюк розглядається у якості можливої нової інвестиції Ріната Ахметова. Але, судячи з давно і успішно запущеної технології дискредитації Арсенія Петровича і його команди, владні гравці більше не беруть його у розрахунки.

Адже зараз найголовніша проблема “Батьківщини” — не у владних технологіях, а в середині самої партії, яка впевнено перетворюється на пізню “Нашу Україну”. Боротьба команди Яценюка і старої БЮТівської гвардії за спадок Юлії Тимошенко поглинула всіх тамтешніх діячів. Цей процес підігрівається й поступовим “тушкуванням” людей, приведених Яценюком та його соратником Миколою Мартиненком у парламент.

Втім, найцікавіше, що у президентських розкладах не враховується й сама Юлія Тимошенко. Очевидно, якщо й існує шлях її виходу на свободу за влади Януковича, то цей шлях лежить виключно у напрямку лікувальних установ Німеччині. Тим часом, її формальні соратники та партнери продовжать ділити “крісло ще непереможеного Януковича” аж до виборів.

“Вже зараз видно, що вони (лідери опозиції) не домовляться, і підуть балотуватися всі троє. Головна проблема Яценюка полягає в тому, що він, милий, розумний і хитрий юнак, постійно намагається бути тим, ким він не є”, — сказав один з провладних технологів.

“Проблема Тягнибока — його маргінальність. Лячними та некерованими виглядають також дії його соратників. Кажуть, Кличко мало з мітингу не пішов, коли Фаріон почала розказувати про оте “здрастє”, — додав співрозмовник.

“Проблема ж самого Кличка полягає в тому, що він звик працювати три рази на рік, з попередньою підготовкою у кілька місяців, а тут треба працювати щодня. А крім того, звичайно, що він — супермен, але політично все ще виглядає на рівні середньої школи. Тому шансів немає у жодного з них. Для того, щоб з’явився шанс, з них трьох треба зробити одну людину”, — зазначив він.

Вже зараз зрозуміло, що основою президентської кампанії Віктора Януковича таки стане “фашистська розкрутка” і поділ народу на “фашистів” і “антифашистів”.

На користь цього варіанту також грає те, що другий тур за участі Тягнибока та Януковича робить не потрібним проведення референдуму щодо однотурових виборів президента, адже Тягнибок майже гарантовано програє.

Але референдум, очевидно, таки відбудеться. За словами джерел, на розсуд українців представлять скорочення кількості депутатів парламенту до 300 осіб і скасування їхньої недоторканності. Щоб забезпечити безхмарний другий термін Януковича.

P.S. На жаль, згадані в тексті політтехнологи є дуже непублічними особами і не мають бажання давати офіційні коментарі. Однак редакція завжди готова опублікувати їхню позицію.

Оксана ДЕНИСОВА, Сергій ЩЕРБИНА