Податковий кодекс: 6:0 на користь уряду

Новий Податковий кодекс зберігає діючі і формує нові перекоси у податковій системі, роблячи її ще більш несправедливою.

Несправедливість перша: нетрудові доходи продовжують оподатковуватися за нижчою ставкою, ніж трудові.

З одного боку, із зарплати українці і далі сплачуватимуть 15%. Оскільки разом з кодексом не приймається закон про єдиний соціальний внесок і не зменшується його ставка, на детінізацію зарплат сподіватися не варто.

З іншого боку, спадщина і виграші у державній лотереї не оподатковуватимуться.

У проект кодексу із закону про податок на доходи фізосіб перекочувала норма про запровадження з 2013 року п'ятивідсоткового податку на відсотки з депозитів.

З одного боку, це добре — банки не зможуть використовувати схеми для зарплатної оптимізації. Були випадки, коли в установах працівникам виплачували зарплату на рівні мінімальної, а решту — у вигляді відсотків за депозитами з великими ставками.

З іншого боку, депозити залишаються чи не єдиним більш-менш надійним засобом збереження коштів населення. Отже, такий крок скорочує приріст заощаджень людей, а це може зменшити банківські кредити в економіку.

Несправедливість друга: зберігається єдина ставка податку на доходи фізичних осіб, включаючи великі доходи, проте зменшується соціальна пільга з податку для окремих малозабезпечених верств населення.

Незважаючи на анонсоване запровадження більшої — 17% — ставки податку для доходів вище 50 тисяч гривень, уряд цього не зробив. У світовій практиці єдина ставка податку на доходи фізичних осіб — це виняток. Вона існує у Росії, Естонії та Латвії, однак переважна частина країн Європи має диференційовану шкалу.

Українська влада, мабуть, дослухалася до недавньої заяви президента Росії Медведєва: “Ідея диференційованої ставки податку на доходи фізичних осіб приваблива, але у нас вона навряд чи спрацює”.

На цьому тлі особливим блюзнірством виглядає посилення податкового тиску на окремі категорії незабезпечених. Діючий профільний закон містить поняття соціальної пільги. Це частина доходу, яка не підпадає під податок на доходи фізосіб, якщо місячний дохід людини не перевищує 1,4 прожиткового мінімуму.

Якщо ж ця особа є інвалідом, вдівцем, має багато неповнолітніх дітей, ця пільга збільшується. Як правило, вона становить від 50 до 100% мінімальної зарплати.

Ця пільга у проекті кодексу залишається, але скористатися нею зможуть не всі і не повністю. Наприклад, вдівців і вдів взагалі виключено з переліку права на пільгу.

Інший приклад — родина з трьома і більше неповнолітніми дітьми. Зараз у неї є можливість зменшувати свій оподатковуваний дохід на 100% мінімальної зарплати на кожну дитину. Новий кодекс пропонує лише 50%.

Обрахунок економії на податку для родини з низьким доходом і трьома дітьми показує наступне. Зараз пільга — мінімальна зарплата — 884 гривні. Перемноживши її на 100%, на трьох дітей та на 15% податку, отримуємо 397 гривні 80 копійок.

Пільга у випадку прийняття кодексу складатиме 198 гривень 90 копійок. Різниця між тим, що є, і тим, що буде, складає 198 гривень 90 копійок. Таку суму ця родина додатково платитиме як податок на доходи фізосіб щомісячно з початку 2011 року.

Несправедливість третя: податок на нерухомість, він же податок на розкіш, не запроваджують. Кілька місяців тому спікер Володимир Литвин, а кілька років тому і група регіоналів лобіювали цю ідею, але зараз відмовилися від неї. Шкода — даний податок міг стати додатковим джерелом наповнення місцевих бюджетів.

Несправедливість четверта: певне зменшення податкового тиску можливе здебільшого для великих підприємств, і то воно великою мірою залежить від рішень місцевих чиновників, а тому стимулює корупцію. Для малого бізнесу, де працюють 6,5 мільйона українців, передбачено здебільшого “закручування гайок”.

По-перше, обмежено доступ до спрощеної системи оподаткування. Фірми, які займаються обміном валюти, інтернет-бізнесом, наданням в оренду нерухомості, всього 20 видів, не зможуть працювати за цією системою. Ще десять категорій — юристи, бухгалтери, аудитори — не зможуть бути приватними підприємцями.

Зрозуміло, що спрощена система оподаткування, особливо приватні підприємці, розглядаються владою передусім як можливість податкової оптимізації. Частково це відповідає дійсності. Наприклад, для “виймання готівки” справді найкраще підходить використання приватного підприємця.

Однак це був легальний спосіб, який до того ж давав гарантовані 200 гривень місцевому бюджету. Невже влада думає, що, втративши доступ до спрощеної системи, ці підприємці побіжать реєструватися платниками ПДВ?

А може, зважаючи на вічні проблеми цього податку, більш вірогідним є повернення до “старих добрих” конвертаційних центрів? Швидше за все, ці обмеження збільшать частку тіньової економіки, а не надходження до бюджету.

По-друге, запроваджується пенсійний збір для приватних підприємців. Зараз його включено до складу єдиного податку. Судячи з того, як прописана ця частина, збір може скласти більшу суму, ніж пропонував сплачувати уряд Тимошенко. А влада ризикує нарватися на судові позови, аналогічні тим, які були 2009 року.

А як же обіцяні податкові канікули для малого бізнесу? На жаль, 80-90% суб'єктів малого бізнесу скористатися ними не зможуть.

Наприклад, щоб отримати право на канікули, оборот — не прибуток — малих підприємств не має перевищувати 100 тисяч гривень на рік або 8 333 гривні на місяць. Для обороту навіть малого підприємства це дуже незначна сума.

Для приватних підприємців максимальний поріг обороту вищий — 300 тисяч гривень, але лише для підприємців, “які надають побутові послуги населенню”.

Причому перелік видів діяльності визначатиме уряд. Знаючи, як Микола Азаров “любить” малий бізнес і спрощену систему, навряд чи цей список буде широким.

Несправедливість п'ята: кодекс запроваджує або повертає небезпечні суспільні феномени. Так, проект легалізує гральний бізнес і знову відкриває Україну для імпорту старих автомобілів: різко зменшується ставка транспортного податку для першої реєстрації в Україні авто віком більше восьми років.

Несправедливість шоста: невиконання перевиборних обіцянок. У своїй програмі Віктор Янукович писав про зниження ставки податку на прибуток підприємств до 20%. Експерти критикували цю норму, адже ставка — далеко не головний фактор, який визначає силу податкового тиску. Набагато важливішою є податкова база.

До речі, 2002 року Росія знизила податок на прибуток з 35% до 24%, але при цьому ліквідувала можливості для зниження податкової бази. У підсумку, програли і федеральний бюджет, і підприємства.

Проект кодексу передбачає зниження ставки податку до 20%, як і обіцяв Янукович, але місцеві ради отримують право встановлювати додаткові ставки: обласні — плюс 2%, районні і міські — плюс 3%. Тобто у сумі виходить стара ставка податку.

Загалом щодо проекту Податкового кодексу можна зробити такі висновки.

По-перше, на 90% він лише об'єднує норми діючих законів, зберігаючи у новому документі старі перекоси. Наприклад, пункт про оподаткування інвестицій у розвиток підприємств та оновлення основних фондів тихо “перекочував” із закону про оподаткування прибутку підприємств у проект нового кодексу.

По-друге, цей документ може суттєво ускладнити роботу малого бізнесу.

Від Азарова, який ще у 2003 році пропонував скасувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, іншого не чекали. Але під цим документом публічно “розписався” ще й віце-прем'єр Сергій Тігіпко, і у випадку прийняття кодексу малий бізнес йому це навряд чи забуде.

По-третє, кодекс збільшує соціальну нерівність, а тому провокує зростання нестабільності і створює проблеми для формування сталого розвитку країни.

Сергій СТАРИЦЬКИЙ