Перший пішов. Як коаліція звільняла Шевченка

235 голосами Рада відправила його у відставку. Це — перший міністр грудневого уряду Яценюка, звільнений з посади.

Цьому звільненню передували довгі перемовини Ради коаліції, що тривали цими вихідними, та затягнулися до понеділка, 29 червня.

За кілька годин до голосування Шевченко розмістив в Facebook три фото, де зображено, як він працює в своєму робочому кабінеті за великим монітором iMac.

“Show must go on”, — підписав світлини Шевченко.

Шоу з відставкою Шевченка з посади українці спостерігали, починаючи з 12 червня.

Тоді прем’єр-міністр Арсеній Яценюк під час засідання уряду зробив Шевченку зауваження, що той жодного разу не був на пожежі на нафтобазі у Василькові.

На це Шевченко відповів, що займався пожежею весь час, але Яценюк заперечив.

— Я б вам дуже порадив поїхати на пожежу. П’ять днів екологічне питання на всю країну і весь світ, але міністра там не було — це недобре, — сказав тоді Яценюк.

За чотири дні після цього, 16 червня, Шевченко зазнав справжнього удару від голови фракції “Радикальної партії” Олега Ляшка.

Той з парламентської трибуни оголосив, що Шевченко 8 червня повернувся з Ніцци на приватному літаку Олександра Оніщенка, бізнесмена і депутата від групи “Воля народу” Ігоря Єремєєва.

Літак і став роковим для Шевченка, який вимушений був виправдовуватися, що дружить з Оніщенком з 2002 року, і політ літаком — лише дружня послуга.

Згодом Шевченко почав розповідати, що був на фіналі матчу Ліги Чемпіонів і Оніщенко лише підвіз його, а от чий літак — Шевченко не перевіряв.

— Це не мій літак. Він належить нідерландській компанії ASL. Я орендую літак у цієї компанії. Усе інше вигадав Ляшко, — сказав Оніщенко в інтерв’ю УП, порадивши піарникам Яценюка краще працювати.

Але маховик було вже не зупинити.

24 червня члени Кабміну на засіданні ухвалили рішення про звільнення Шевченка з посади. Скандал навколо літака Оніщенка зіграв у цьому ключову роль.

Річ у тім, що ще з грудня минулого року, коли коаліціанти вели перемовини про майбутній склад Кабміну, парламентом циркулювали чутки, що за посаду міністра екології “Батьківщина” отримала $5 млн від Оніщенка.

Інакше пояснити факт того, як міністром став Шевченко, який раніше не мав жодного відношення до екології і партії Тимошенко, не можна.

Тимошенко, за квотою партії якої в уряд потрапили два міністри — Ігор Жданов і Ігор Шевченко, як могла відхрещувалась в ефірі телеканалу “112” від призначення останнього на посаду міністра екології.

— За нашими квотами ніяких міністрів не призначалось. І усі дуже чітко знають, що якщо прем’єр хоче звільнити міністра, то може спокійно це зробити, — говорила Тимошенко.

Але наступного дня депутат від фракції Ляшка Андрій Лозовий оприлюднив листа Тимошенко до Яценюка, де вона рекомендує призначити Шевченка на посаду міністра.

Те, що Шевченко все ж таки був призначений на посаду за квотою “Батьківщини” стало зрозуміло після публікації постанови Кабміну про його звільнення.

 Дружній серпентарій коаліції

Питання про відставку Шевченка було вирішено наприкінці минулого тижня. Ця історія ще раз проявила розкол, що існує в коаліції.

“Народний Фронт” та “Радикальна партія Ляшка” як могли зі своєї сторони торпедували звільнення Шевченка.

У випадку із “Народним Фронтом” головна причина — тривалий конфлікт Олександра Оніщенка із одним із лідерів “НФ” Миколою Мартиненком через договори про спільну діяльність у державній “Укргазвидобування”.

Мартиненко та Оніщенко тривалий час були партнерами у декількох проектах, але восени минулого року побили горщики. Так, в інтерв’ю “Українській правді” Оніщенко розповідав, що влітку та восени минулого року фінансував передвиборчу компанію “Народного фронту”.

До того ж, Оніщенко зіпсував відносини із іншою частиною політичної сили Яценюка. Місяць тому він звинуватив главу парламентського комітету із питань безпеки і оборони Сергія Пашинського в тому, що той лобіював інтереси свого старого знайомого Сергія Тищенка. Вдвох вони нібито реалізували махінацію із конфіскованими нафтопродуктами Курченка. “Українська правда” детально писала про це у своєму розслідуванні.

У випадку з РПЛ, Ляшко ще з початку цього року хоче отримати квоту на посаду міністра екології.

Фракція Порошенка спочатку не хотіла голосувати за звільнення Шевченка із формулюванням “не можна допустити політичної розправи” та вимагала від коаліції визначитися із претендентами.

Річ у тім, що Оніщенко має дружні стосунки із президентською командою. Вони допомогли     йому без проблем виграти вибори на окрузі в Київській області — БПП не висувала проти нього серйозного конкурента.

За словами співрозмовників в Адміністрації президента та серед депутатів “Народного фронту”, політичний дах Оніщенку забезпечував увесь цей час глава ДУС Сергій Березенко.

Умовою голосування для “Батьківщини” за відставку було збереження квоти за політичною силою Тимошенко. “Самопоміч” традиційно умовою для голосування назвала зустріч із міністром, щоби почути відповіді на усі запитання.

Проте у підсумку партнерам по коаліції вдалося домовитися.

За словами співрозмовників в оточенні президента, перемовини з цього питання Порошенко вів із заступником глави фракції та близьким соратником Яценюка Миколою Мартиненком. Сторони нібито домовилися про посилення команди АМКУ людьми президента.

Співрозмовник в оточенні президента це не підтверджує: “Просто Порошенко зрозумів, що ця історія матиме репутаційні ризики. До того ж, велику роль зіграло службове розслідування, яке підготував Кабмін”.

Квота міністра екології мала залишитися за “Батьківщиною”. “Українська правда” вже писала, що позаминулого тижня Тимошенко підтримала відставку Валентина Наливайченка з посади голови СБУ в обмін на збереження квоти міністра екології за її фракцією.

У фракції Тимошенко розглядали кілька кандидатур на посаду міністра екології.

Серед них — депутати від “Батьківщини” Олександра Кужель, або Валерій Дубіль, або колишній міністр палива та енергетики Юрій Продан. Але ці кандидатури не задовольнили учасників коаліції. Проти Кужель виступили в “Народному фронті”. А президент сказав, що не хоче бачити Продана на посаді міністра екології.

Як писала “Українська правда” ще минулого року, саме з ініціативи президента минулого року розпочалося розслідування контрактів на імпорт вугілля з Південної Африки. Продан був одним із фігурантів цієї справи та мав декілька зустрічей із Порошенком на Банковій, під час яких звітував главі держави про платіжні документи та усі контракти, що були підписані українською стороною з цього питання. Саме тоді між Проданом і президентом не склалися.

У підсумку Тимошенко сказала, що не буде виносити кандидатуру від фракції на голосування. Сторони домовилися про компромісну фігуру, яка “не викликала би питань”.

У четвер, 2 липня, на засіданні фракції близький товариш Порошенка Ігор Кононенко заявив, що БПП буде виносити на голосування до зали кандидатуру Володимира Бучка.

До цього Бучко очолював департамент правової міжнародної діяльності Мінекології. За словами Ляшка, цю кандидатуру запропонував безпосередньо Кононенко, який дійсно має вплив на кадрові призначення з боку президентської команди.

У президентській фракції наполягають, що одразу після відставки має бути проголосоване призначення нового міністра екології.

— Поки міністерство залишатиметься без голови, Яценюк може розставити менеджмент Ляшка на ключові служби, — допускає один із депутатів від БПП.

— Інформація про те, що ми там когось розставляємо — не відповідає дійсності, — коротко відповідає депутат від “РПЛ” Лозовий, хоча і припускає, що питання про призначення нового міністра затягнеться.

Ляшко, який раніше неодноразово на Раді коаліції вимагав віддати йому міністерство екології, категорично заперечує цей факт у спілкуванні із пресою.

— Ми одразу сказали — нащо нам це міністерство — там одна корупція, — обурювався в розмові з “Українською правдою” Ляшко.

Також він додав, що під час узгодження кандидатур до уряду, Шевченка за квотою РПЛ йому пропонував особисто голова Адміністрації президента Борис Ложкін, а потім ця людина “виплила” у Тимошенко.

— Він мені телефонував і говорив, що є гарна людина на посаду міністра екології, мовляв, візьми до себе, але я відмовився, — говорить Ляшко, який влаштував медіа-атаку на Шевченка.

Він не тільки оприлюднив факти користування Шевченко приватним літаком Оніщенка. Декілька тижнів тому він також видав інформацію про те, що у січні 2015 року Ігор Шевченко звернувся з поданням до уряду про призначення Петра Матвєєва головою Державної служби геології та надр України. Матвєєв, як виявилося, працював у структурах Оніщенка, а під час парламентських виборів 2012 року був його довіреною особою.

Ображений міністр

Шевченко мав декілька спроб переконати депутатів не голосувати за його відставку. Деяким — навіть телефонував.

У вівторок 30 червня міністр прийшов до парламенту, роздав в кулуарах кілька інтерв’ю журналістам і завітав на засідання фракцій “Самопоміч” і “РПЛ”.

На останньому йому довелося несолодко. Конструктивної розмови не вийшло — Ляшко кричав на Шевченка, а Шевченко — на Ляшка.

— Я вам поставлю питання, яке вас заспокоїть, — почав Ляшко, вставши зі стільця, — скільки разів ви в цьому році літали на літаку Оніщенка?

— Олег Валерійович, заспокойтесь будь-ласка з цими літаками. За всі перельоти у своєму житті я платив з власної кишені. Пан Оніщенко до мене не має жодного відношення. Я літав у свої вихідні, і не ваша справа вимагати від мене, куди я літаю у свої вихідні, — кричав Шевченко, додаючи, що не пам’ятає, скільки заплатив за перельоти.

 — У мене є заощадження, за які я можу літати в тому числі на чартерних літаках, — пробував вставити слово в монолог Ляшка міністр екології.

Пізніше він сказав, що заплатив за переліт близько $1000 в чартері, де летіли окрім нього ще вісім людей.

— Як чартер може коштувати стільки грошей? У нас от Сергій Скуратовський (нардеп від РПЛ, який за твердженням Ляшка оплачує його чартери — УП) розбирається, він каже, що не може стільки коштувати — значно дорожче, — обурювався Лозовий після засідання фракції.

Та зусилля Шевченка врятувати посаду були марними.

Ще у вівторок депутати отримали постанову про його звільнення разом із результатами службової перевірки. Загалом — 55 сторінок тексту.

У постанові, що підписана прем’єром, зазначається, що Мінекологією “не проведено роботу, пов’язану з підготовкою та внесенням на розгляд уряду найважливіших актів законодавства, спрямованих на реалізацію вимог про Асоціацію з ЄС, які б сприяли швидкому реформуванню сфери поводження з відходами, не забезпечено прозорих, швидких механізмів видачі документів дозвільного характеру у сфері навколишнього природного середовища, паралізовано роботу державного нагляду в цій сфері” та таке інше.

До того ж, зазначається, що Шевченко не виконував свої посадові обов’язки в частині захисту інтересів держави в судах.

Мовляв, у січні 2014 року він відмовив Держгеонадрам в залученні міністерства до розгляду адмінсправи про повернення державі компанією “ГолденДеррік” (пов’язана з колишніми міністрами екології і АПК Едуардом Ставицьким і Миколою Присяжнюком, а також екс-нардепом регіоналом Юрієм Іванющенко — УП) 19 ділянок нафтогазових надр.

Шевченко у боргу перед Яценюком не лишився. Того ж дня на своїй сторінці у Facebook він написав, що Яценюк лобіював призначення головою Держслужби геології та надр Геннадія Руденка, який був довіреною особою Віктора Януковича на виборах 2004 року.

За словами Шевченка, 26 квітня йому написав у Viber заступник міністра Кабінету міністрів Олег Паракуда і призначив зустріч у готелі, на якій запропонував призначити Руденка, давши зрозуміти, що запропонував цю кандидатуру саме Яценюк.

Шевченко попросив прислати йому резюме Руденка, після чого з’ясував, що той був довіреною особою Віктора Януковича на виборах у 2004 року.

— Звичайно, я категорично відмовив, — стверджує він.

Міністр додав, що це “тільки один маленький епізод” і він може розповісти ще багато таких, у зв'язку з чим порадив “запасатися попкорном”.

Трохи пізніше Шевченко повідомив, що написав статті англійською мовою про політичні переслідування у відношенні нього з боку Яценюка, про відсутність структурних реформ та корупцію в уряді та Народному Фронті для New York Times, Wall Street Journal, The Economist.

— Мої друзі, журналісти цих поважних міжнародних видань, з якими я знайомий вже багато років по Форуму молодих лідерів світу (Forum of Young Global Leaders) в Давосі, готові їх опублікувати. Я ще думаю, відправляти їх чи ні, — написав він.

Схоже, що після відставки ображений Шевченко як і “зраджений усіма” Валентин Наливайченко публікуватиме чимало інформації, яка може не сподобатися нинішній владі.

Show must go on.

Марія ЖАРТОВСЬКА