Партія регіонів починає боротьбу за вплив на Європу

Партія регіонів серйозно взялася за виправлення свого іміджу в Європі. Тільки замість виконання вимог, які єврокомісар Штефан Фюле передав Миколі Азарову, вони вирішили діяти за бізнес-логікою, що типово для поведінки “донецьких” у політиці. Партія регіонів хоче отримати “контрольний пакет” у всіх органах, які відповідають за діалог із європейськими структурами.

Окрім виконавчої влади, вони прагнуть цього і в законодавчій. Проблема, яку зараз намагається вирішити Партія регіонів — це отримання більшості в двох органах, що на парламентському рівні відповідають за цей напрямок — у комітеті з питань євроінтеграції Верховної Ради, а також — у комітеті з питань співробітництва між Верховною Радою та Європарламентом.

Заради стратегічної мети — нівелювання впливу Григорія Немирі, що очолює комітет євроінтеграції Верховної Ради — Партія регіонів замислила ротацію своїх членів.

Заступник голови комітету від Януковича Віктор Тихонов (екс-віце-прем'єр та екс-посол у Білорусі) був визнаний Липською занадто слабким, щоб протистояти Немирі. Тому Партія регіонів планує вивести його з комітету, а на місце Тихонова завести... Інну Богословську.

Регулярний учасник промо-турів європейськими столицями про справу Тимошенко, вона встигла прославитися походом до Королівського інституту міжнародних відносин у компанії свого чоловіка, одягнутого в спортивний дрес-код.

Але заміна Тихонова на Богословську — це лише перший крок операції. Другий необхідний крок для отримання більшості в комітеті Немирі — це подання Партії регіонів про включення до складу євроінтеграторів новообраного депутата Івана Мирного, екс-керівника охорони Дмитра Фірташа та колишнього керівника Чернівецької обласної міліції.

Після вступу Івана Мирного до комітету євроінтеграції у Партії регіонів разом з комуністами виникне там більшість голосів, потрібна для ухвалення рішень. А Сергій Льовочкін, що особисто відповідає перед Януковичем за євролояльність, через Богословську та Мирного отримає необхідні важелі впливу на парламентський комітет.

Другий майданчик протистояння — це комітет парламентського співробітництва Україна-ЄС, до якого входять депутати Європарламенту та Верховної Ради.

Партія регіонів уже два місяці вимагає збільшення своєї квоти на одного депутата, щоб отримати там більшість.

Квота кожної фракції у цій групі депутатської дружби з Європарламентом встановлюється рішенням очолюваного Немирею комітету Верховної Ради. Ще в січні вони ухвалили їх розподіл. Партія регіонів отримала 7 місць, комуністи — 1, Батьківщина — 4, УДАР — 2, Свобода — 1, а одне місце відійшло позафракційному — ним став Віктор Балога.
Протокол засідання комітету ВР з питань Європейської інтеграції
Протокол засідання комітету ВР з питань Європейської інтеграції

Таким чином, з урахуванням критичної позиції Балоги в делегації дружби з Європарламентом вийшов паритет — вісім “за владу” проти восьми “за опозицію”.

Це рішення комітету Немирі не влаштувало Партію регіонів, і голова фракції Олександр Єфремов надіслав листа з вимогою збільшити квоту Партії регіонів до восьми за рахунок виключення Балоги. Тоді разом з комуністами соратники Януковича мали би більшість, що дало би їм змогу обрати українського співголову комітету парламентського співробітництва Україна-ЄС.

З одного боку, незрозуміло, хто висував Балогу як позафракційного, адже вони ніяк не інституалізовані. З іншого, заміна Балоги на представника регіонів фактично означає, що комітет співробітництва з Європарламентом буде розподілено тільки між фракціями. Тоді як на сьогодні існує 27 позафракційних депутатів, тобто понад 5 відсотків складу Верховної Ради.

Тобто відсутність їх представника ставить депутатів у нерівні умови, ділячи їх на два сорти. При тому, що в інших делегаціях присутня квота позафракційних. Приміром, серед висуванців Верховної Ради до ПАРЄ це Сергій Лабазюк і його дублер Лев Миримський.

Цікаво також інше — кого саме Партія регіонів пропонує включити до комітету з питань парламентського співробітництва між Україною та ЄС. Ось ці вісім депутатів: Тігіпко, Біловол, Бережна, Герман, Кінах, Лук'янов, Азаров та Продивус.

Деякі прізвища в цьому переліку дивують. Чим може зарадити комітету депутат Лук'янов — це велика загадка. Що ця людина зробила визначного в напрямку європейської інтеграції? Чи володіє він достатніми знаннями для цього? Чи він буде вчити євродепутатів не платити за теплопостачання своїх чотирьох квартир?

Інше питання, що робитиме в делегації Партії регіонів у Європарламенті пан Продивус — випускник факультет фізичного виховання Вінницького педагогічного університету? Він — мультимільйонер, боксер, власник компанії “Мостобуд” та “Майбаха”, на якому встановлював міліцейську перепустку. Але значно більше Продивуса характеризу розшифровка записів Мельниченка — за словами покійного Юрія Кравченка, це людина зі складним минулим.

Проте, попри все, керівник фракції Януковича Олександр Єфремов двічі робив подання на склад делегації від регіоналів та двічі включав Продивуса до числа висуванців. Звичайно, зовсім цинічні люди називають причиною цього банальне бажання зекономити — і Продивус, як людина заможна, має покривати побутові видатки регіоналів у делегації, як то вечері в ресторані або перельоти чартерним літаком.

Назустріч Вільнюсу

Хронограф життя невблаганно наближує момент, коли Євросоюзу доведеться ухвалювати рішення щодо укладення Угоди про асоціацію. Для позитивної відповіді Київ має продемонструвати відчутний прогрес в 11 напрямках, які були передані Фюле.

Сьогодні серед єврочиновників немає однозначної оцінки рішення єврокомісара формалізувати вимоги Брюсселя. Зокрема, поляки вважають, що насправді це рішення спрацює проти євроінтеграції Києва, оскільки при наявності критеріїв показати відсутність прогресу набагато простіше. І може статися так, що євросоюз опиниться просто заручником вимог Фюле.

Призначення ж Андрія Клюєва відповідальним за виконання критеріїв схоже на цілеспрямоване бажання добити цього амбіційного політика. Який хоч і встановив близькі стосунки з Фюле, але не має в руках жодних важелів впливу на ситуацію. Посольство України при Євросоюзі намагається зацікавити темою євроінтеграції першого віце-прем'єра Сергія Арбузова. Досвід його європейських контактів обмежується телефонною розмовою з єврокомісаром з питань фінансів Оллі Реном, в планах — організація його візиту до Брюсселя.

На переконання багатьох українських дипломатів, ключ від підписання Угоди про асоціацію лежить у Берліні. Від найпотужнішої держави Європи залежить настрій більшості членів ЄС. У самому німецькому уряді є більш жорсткий погляд на Україну, що домінує у відомстві канцлера Меркель, та менш жорсткий, який сповідує Міністерство закордонних справ. Але ці коливання настільки несуттєві, що їх можна назвати “статистичною похибкою”.

Якийсь час тому Банкова покладала сподівання, що внаслідок виборів у Німеччині восени цього року може змінитися канцлер, а разом з ним — і позиція щодо України. Але сьогодні, з огляду на 40% підтримки християнських демократів, ці надії практично зруйновано.

З великою долею вірогідності уряд Німеччині і далі очолюватиме Ангела Меркель, яка обиратиме собі партнерів по коаліції. Тут сподівання Банкової на те, що консерваторам із лібералами не вистачатиме голосів, і Меркель піде на союз із соціал-демократами, які мають готового кандидата на міністра закордонних справ. Цю посаду знову може обійняти Франц-Вальтер Штайнмайер, який працював міністром протягом 2005-2009 років.

За словами джерел, Леонід Кожара сподівається на пом'якшення позиції німців у разі обрання Штайнмайера міністром. Водночас в німецькому МЗС прогнозують, що прихід нового міністра ніяк не вплине на німецьку оцінку готовності України до підписання Угоди про асоціацію на саміті у Вільнюсі — тому що після виборів до Бундестагу 22 вересня 2013 року переговорний процес про створення коаліції може зайняти місяць. І кардинально змінювати політичну позицію щодо України, зафіксовану МЗС ще до виборів, у нового міністра просто не дійдуть руки.

Другий фактор, на який спиратиметься Євросоюз у оцінці готовності України до підписання Угоди — це висновки місії Кокса-Квасьневського. Гості до кінця цього тижня мали прибути в Україну, щоб зустрітися з Януковичем у Києві та Тимошенко в харківській лікарні, повечеряти з Клюєвим та переговорити з Пшонкою, Кравчуком, Яценюком і Кличком.

Загалом протягом роботи місії Кокс із Квасьневським провели із Тимошенко сумарно 30 годин. У ході попереднього візиту вони зустрічалися в душовій харківської лікарні, де тоді перебувала Тимошенко. Джерела в делегації добре запам'ятали враження емісарів: “Вони сиділи на лавці, було жахливо незручно. Квасьневський не витримав і сказав: “Ще трохи, і мене самого доведеться госпіталізувати”.

Врятувати Януковича може тільки геополітика. Україна є пілотним проектом Східного партнерства. І невдача в стосунках із Києвом ударить не лише по амбіціях Штефана Фюле, але й по зацікавленості всіх країн ЄС до цього напрямку. Провал України на фоні погіршення ситуації в Молдові та Грузії може взагалі надовго викреслити пострадянський простір з числа пріоритетів.

Вікно можливостей підписати Угоду про асоціацію існує лише до кінця 2013-го. Наступний рік пройде під знаком виборів до Європарламенту, але навіть якщо станеться диво і місце Баррозо посяде поляк Дональд Туск (або Ештон — інший поляк Радослав Сікорський), ніхто з європейців не наважиться робити такий подарунок Януковичу в переддень виборів президента в Україні. Причина тому — побоювання, що всередині країни Банкова продасть Угоду про асоціацію як підтримку влади з боку Євросоюзу.

Час працює проти України. Другий тур президентських виборів має відбутися у квітні 2015, інавгурація — у травні. Потім єврочиновники відійдуть на літні канікули. І найраніше, коли вони зможуть повернутися до цієї теми — це в другій половині 2015. На той час мине вже чотири роки, як було остаточно погоджено текст Угоди про асоціацію. Тож немає жодних гарантій, що не виникне бажання переглянути документ, який на той час може застаріти.

Тому ЄС такий наполегливий у бажанні завершити роботу цього року. Сьогодні серед європейських бюрократів крім двох варіантів — а) підписання та б) відмови від Угоди, триває пошук компромісної формули. З одного боку, утримати Україну від сповзання у бік з Росією, але з іншого — не дозволити Януковичу продемонструвати, що Євросоюз закриває очі на його політику та нагороджує авторитаризм європейською перспективою. У те, що ситуація може змінитися в самому Києві, не вірять вже найвідданіші європейські друзі України.

Сергій ЛЕЩЕНКО