Пам'яті Романа Ратушного. Допис, який видалив фейсбук

Не хотіла публікувати цей текст деінде, окрім своєї сторінки на Facebook, бо тут — історія, яку я хотіла зберегти для себе. Але з’явилось дві причини. 

Перша — цей текст був видалений адміністраторами Facebook. За стандартами соцмережі заборонено казати правду про те, що сьогодні в українців, які хочуть захистити себе і близьких, немає іншого вибору, аніж убивати росіян, які прийшли в наш дім. 

Друга причина — Геннадій Корбан, який почав надсилати ЗМІ листи про те, що ніколи не погрожував Роману Ратушному.

Мабуть, Геннадій подумав, що може під шумок підчистити історію, бо Роман вже не відповість. Про це цинічне нахабство мають знати всі. 

Романа Ратушного з підліткового віку намагалась вбити русня і таки вбила.

Майдан 2013 року. Роман був серед студентів, яких нещадно побив ”Беркут” 30 листопада. Сам “Беркут” був місцевий — українським його назвати язик не повертається. Просто його керівництво було просочене руснею. І наказ побити дітей віддала така ж русня. Але перемогти на Майдані у русні не вийшло. 

Далі — захист Протасового Яру від забудови у 2019 році. Тоді йому погрожував Корбан — і особисто, і передавав вітання через свого адвоката, нині заступника керівника ОП Андрія Смирнова.

Корбан тоді публічно писав Ромі щось на кшталт “заспокойся, інакше я відправлю тебе в АТО”. За Романом стежили, тому йому cenдовелось понад місяць переховуватись. Титанічними зусиллями, боротьбою у судах і на вулиці Протасів було збережено за громадою.  

У березні 2021 Ромі вручають підозру у хуліганстві і закривають на домашній арешт за участь у акції під ОП з вимогою звільнити з-під арешту Сергія Стерненка.

У якості доказу хуліганки прокуратура показала у суді чорний квадрат — незрозумілий листок А4, на якому прокурори бачили Рому, а всі здорові люди — просто чорне полотно з плямами світла. 

Майже місяць Рома сидів вдома з браслетом, аж поки апеляція не скасувала запобіжку. Зрештою Сергій опиняється на волі, а Верховний Суд знімає з нього абсурдну судимість за “один патрон”. 

Фактично за рік Рома йде захищати Україну від російських окупантів, і під Ізюмом росіяни вбивають його. Він трохи не дожив до 25. 

До чого б не докладався Роман — усе виходило. Тому немає сумніву, що у русні не вийде і цього разу. Але якою непомірною ціною.

Кляті недолюди, які прийшли в наш дім, забрали життя у людини, з якою не страшно було стояти поруч, вимагаючи справедливості — від президента, від типу правоохоронців, від суддів, та від кого завгодно. 

Він би міг стати депутатом, урядовцем, підприємцем, ким забажав би. Він би міг просто гуляти улюбленим Києвом зі своєю дівчиною. Він одним із перших почав би відбудовувати зруйновану руснею Україну. Але русня вбила його, і ми всі осиротіли настільки, що зараз важко це до кінця осягнути. 

Я бачила у Романові і в таких же, як він, справжню часточку творця, яка відображалась назовні жертовністю і служінням справедливості.

Він робив те, що робив, тому що не міг інакше, а не через який-небудь зиск. Він не боявся тоді, коли боялись такі як я — старші за нього, бо справа не у віці. Він цінував незалежну Україну і хотів, щоби всілякої поторочі в ній ставало дедалі менше. 

Мене переповнює чорне горе і пітьма ненависті до росіян. Горіть у пеклі, виродки, всі до єдиного, нехай могила вам не буде спокійним місцем. 

Хочеться вірити, що зараз Роман вітається з пацанами з Крут, вони тиснуть одне одному руки і дивляться вниз. У ряду перших на землі назавжди залишиться порожнє місце. 

Юлія РЕШІТЬКО, керівниця комунікацій Фундації DEJURE