Пакт Путіна — Кім Чен Ина і його наслідки

Москва та Пхеньян тривалий час активно співпрацюють у військовій сфері, Північна Корея — важливий постачальник озброєння та боєприпасів у Росію. За підрахунками Південної Кореї, північани могли відправити росіянам приблизно 5 млн артилерійських снарядів. Тож договір обох диктаторів формалізував те, що вже давно існує між двома режимами.

Фото: EPA/UPG

Путін і Кім Чен Ин під час прийому на честь Путіна у Пхеньяні, Північна Корея, 19 червня 2024 року

Угода Росії та КНДР зводиться до взаємного зобов’язання надати негайну військову й іншу допомогу в разі агресії проти однієї сторони. Також там є пункти про координацію дій на міжнародній арені, військову, економічну, наукову, ядерну й космічну співпрацю. Диктатори планують взаємодіяти в медійній площині, щоб “протидіяти недостовірній інформації та інформаційним провокаціям”. 

Очевидно, що всі деталі домовленостей Путіна й Кім Чен Ина не відомі світу. Тим часом ці держави входять до ядерного клубу й не приховують бажання деконструювати усталений світовий порядок. Це створює додатковий рівень невизначеності й піднімає градус напруги. 

Аналітики вже порівняли цей договір з угодою 1961 року між Північною Кореєю та СРСР. Утім міжнародна ситуація тоді була зовсім іншою. Тому не зайве нагадати інший історичний контекст. Насправді документ, схвалений Путіним і Кім Чен Ином, більше нагадує Сталевий пакт між Третім Рейхом та Італією, підписаний у травні 1939 року. Світ саме стояв на порозі великої війни. І обриси коаліцій, які братимуть у ній участь, приблизно були зрозумілі. Залишалося додати кілька деталей.

Ця дипломатична угода стала ключовою в становленні альянсу — держав Осі, які згодом розв’язали Другу світову війну. Сталевий пакт містив положення про безумовну взаємну військову допомогу в разі війни, дипломатичну та політичну підтримку й узгодження позицій підписантів на світовій арені. Третій Рейх та Італія зобов’язувалися “поглиблювати своє військове й військово-економічне співробітництво”. 

У секретному додатковому протоколі до Сталевого пакту міністри закордонних справ Німеччини й Італії Йоахім фон Ріббентроп і Галеаццо Чано пообіцяли “якомога швидше домовитися про структуру, місце перебування й методи роботи підлеглих військово-економічних комісій”, а також налагодити “відповідне співробітництво в галузі преси, інформації та пропаганди, що відповідає духу й цілям пакту”. Цей пункт дуже схожий за змістом на російсько-корейське прагнення до взаємодії в медійній площині, щоб “протидіяти недостовірній інформації та інформаційним провокаціям”. 

Москва своєю угодою з режимом Кім Чен Ина демонстративно наплювала на міжнародні санкції проти КНДР. У тому числі санкції Ради Безпеки ООН, ЄС, США, Японії, Австралії, Південної Кореї та інших держав. І навіть на власні. Адже відносно недавно Росія також вводила жорсткі санкції проти КНДР за її ядерну програму. Що ще раз доводить усю нікчемність підписаних Кремлем договорів і його зобов’язань.

Так, 30 березня 2010 року президент РФ Дмитро Медведєв підписав указ про запровадження посилених санкцій Ради Безпеки ООН проти ядерних програм Пхеньяна. У грудні 2013 року Росія приєдналася до санкцій проти Північної Кореї, запроваджених у березні Радою Безпеки ООН. У відповідному указі за підписом президента Путіна зазначено, що російським компаніям заборонено надавати Північній Кореї будь-яку технічну допомогу й консультувати в розробці та виробництві балістичних ракет. У жовтні 2017 року Путін підписав додатковий указ, який доповнив перелік фізичних і юридичних осіб, пов’язаних з північнокорейською ядерною програмою та програмою балістичних ракет, які підпадають під обмеження. І ввів додаткові заборони на торговельну, економічну, банківську, фінансову, науково-технічну співпрацю з КНДР. Та схоже, Пхеньян і Москва вирішили забути про цю не надто давню сторінку відносин. 

Пакт Путіна — Кіма не залишився поза увагою Заходу. Чітко про цей договір висловився генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. “Ми повинні усвідомлювати, що авторитарні держави дедалі більше об'єднуються. Вони підтримують одна одну так, як ніколи раніше. Коли вони — авторитарні режими, як-от: Північна Корея і Китай, Іран, Росія, — стають усе узгодженішими, ще важливіше, щоб ми були єдині як країни, які вірять у свободу й демократію”, — заявив він.

Для США пакт Путіна й Кім Чен Ина також є предметом значного занепокоєння. Адже тепер північнокорейський режим почувається значно впевненіше, а його попередня ізоляція у сфері військових технологій і ядерної зброї, яка й так не працювала належно, набуває радше формальних сміховинних рис. Невідомо, на яку авантюру може наважитися комуністичний диктатор за підтримки Москви. Можливо, Кім навіть набереться сміливості й улаштує якусь військову провокацію проти Південної Кореї. Це могло б допомогти Кремлю частково відвернути світову увагу від України. 

З іншого боку, ми отримали реакцію Південної Кореї. “Уряд висловлює серйозну стурбованість і засуджує підписання угоди про всеосяжне стратегічне партнерство між Північною Кореєю та Росією, яка спрямована на зміцнення взаємного військового й економічного співробітництва”, — наголосив радник з національної безпеки президента Республіки Корея Чан Хо Джин. 

Він заявив, що всяка співпраця, яка прямо чи опосередковано сприяє військовому зміцненню Північної Кореї, порушує резолюції Ради Безпеки ООН і підпадатиме під міжнародний контроль і санкції, і пообіцяв ужити відповідних заходів. “Ми плануємо переглянути питання збройової підтримки України”, — додав Чан Хо Джин.

Південна Корея не член НАТО, однак на території країни розміщені військові бази США. Сеул, Токіо й Вашингтон занепокоєні зближенням агресивних режимів і готуються підписати нову угоду у сфері безпеки. 

Жест Путіна показовий для всього світу: він не соромиться дружби й тісної співпраці з режимом, який є світовим ізгоєм. Йому начхати на всі резолюції ООН, ЄС і на думку інших країн. У той самий час ООН демонструє жахливу імпотентність і не здатна навіть формально засудити таке грубе порушення режиму міжнародних санкцій. 

Світ рухається до фрагментації світової безпеки. Схоже, у майбутньому побачимо посилення співпраці між демократіями Азійсько-Тихоокеанського регіону. Австралія, Японія, Нова Зеландія та Південна Корея отримали запрошення на саміт НАТО у Вашингтоні.

Але не тільки ці країни стурбовані загрозою від авторитарних режимів Азії. Напруга вже давно проходить по лінії Китаю та Тайваню. Крім того, сусідам Піднебесної не до вподоби прагнення Пекіна на власний розсуд визначати сфери виключного економічного інтересу в Південнокитайському морі. Нещодавно стався інцидент між кораблями КНР і Філіппін. Останні мають договір зі США про взаємну оборону. 

Волюнтаристська політика Пекіна також дратує В'єтнам, Малайзію, Тайвань і Бруней. Регіон Східної та Південно-Східної Азії потенційно містить паростки великого конфлікту. Пакт Путіна та Кім Чен Ина зробить планету ще небезпечнішою.