Оцінка військового потенціалу підрозділів, розташованих у Придністров'ї, та їхня можлива участь на боці Росії у військовій агресії проти України

Після ракетного обстрілу Вінниці 6 березня, коли з’явилася підозра, що ракети можуть бути запущені з Придністров’я, в Україні почали аналізувати ризики такого сусідства.

Наразі так звана “Придністровська Молдавська Республіка” — самопроголошене квазідержавне утворення на території Молдови. Вона не визнана жодною країною-членом ООН. Російська Федерація свого часу спровокувала придністровську кризу, що вилилася в затяжний конфлікт і фактичну окупацію частини території Молдови. На цій території наразі розміщено російський військовий контингент, що несе потенційну загрозу як для Молдови, так і для України.

Існує ймовірність залучення до російської агресії на нашій території військових та інших утворень з Придністров'я, включаючи військові формування, для підтримання наступального потенціалу та для дестабілізації ситуації в Україні. Йдеться про агентурні та диверсійні можливості, збройні формування, а також логістичну допомогу, включаючи боєприпаси та провізію. Також з цією метою не виключене використання Тираспольського аеродрому.

Військовий потенціал у регіоні

Відповідно до відкритих джерел та даних аналітики Ресурсного центру з прав людини CReDO біля непідконтрольного Республіці Молдова Придністровського регіону перебувають:

• оперативна група Російських військ у Придністровському регіоні Республіки Молдова (ОГРВ ПРРМ), підпорядкована Західному військовому округу ЗС РФ (у червні 2018 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, яка закликає РФ вивести свої війська з Придністров'я)

• збройні формування невизнаного квазідержавного утворення в Придністров'ї.

ОГРВ ПРРМ чисельністю до 2500 чоловік, командувач Зеленков Дмитро Юрійович (полковник). ОГРВ ПРРМ існує з 1995 року за допомогою перетворення 14-ї гвардійської загальновійськової армії ЗС РФ, дислокованої в Тирасполі. З 1 квітня 1992 року відповідно до указу президента РФ Єльцина 14-та гвардійська загальновійськова армія перейшла під юрисдикцію РФ. До цієї дати 14-та армія на території Придністров'я перебувала у статусі “військових формувань під присягою СНД” під загальним командуванням у головкому СНД Є. Шапошникова.

ОГРВ чисельністю близько 2 тис. осіб, складається з 3 (82, 113, 540) мотострілецьких батальйонів, кожен з яких включає 4 роти.

Структура ОГРВ ПРРМ (на 2015) це: 82-й окремий гвардійський мотострілецький батальйон (4 роти, гранатометний загін, загін технічної підтримки, загін матеріального забезпечення, медичний загін) технічної підтримки, загін матеріального забезпечення, медичний взвод); 540-й окремий батальйон (охоронна рота, 4 загони охорони, управління контррозвідки ФСБ, інженерно-саперний загін, роти технічного обслуговування та матеріального забезпечення, військовий полігон).

Де-факто ОГРВ ПРРМ було створено на початку 90-х, таким чином навіть громадянство військових — питання невизначене. Молдавське громадянство у регіоні мають близько 40% населення. Практикується наявність подвійного та потрійного громадянства. Близько 30% мають російське громадянство та 20% українське громадянство. Багато хто має румунське та болгарське громадянство. Ймовірно участь у військових структурах регіону потребує наявності так званого придністровського паспорта та громадянства РФ при відмові від молдавського громадянства.

82-й і 113-й мотострілкові батальйони зі складу ОГРВ ПРРМ по черзі входять до складу Об'єднаної Контрольної Комісії з боку Росії, через рік змінюючи один одного, виконують “миротворчі функції”. ОГРВ здійснює охорону близько 20 тисяч тон боєприпасів різноманітних категорій, що знаходяться на військових складах у с. Кобасна на півночі регіону (стратегічний арсенал південного спрямування радянських військ).

Так звані ЗФ ПР чисельністю 15 тис. осіб (з можливістю нарощування на кілька десятків тисяч), складається з 4 мотострілецьких (з додатковими 4 батальйонами спеціального призначення), що розташовані в містах Тираспіль, Бендери, Дубосари та Рибниця. Авіаційних, артилерійських, протиповітряних з'єднань та частин, війська спеціального та тилового забезпечення, структура Народного ополчення. Також чисельність міліції та служб безпеки налічує кілька тисяч. Слід звернути увагу на військову здатність: спеціалізованого підрозділу міністерства внутрішніх справ, спеціальному загону швидкого реагування “Дністер” (СОБР), а також окремого батальйону спеціального призначення “Дельта” міністерства безпеки (КДБ) регіону. Загальна чисельність цих формувань досягає 2-3 тис осіб.

Згідно з публічними даними, на озброєнні цих збройних формувань знаходяться 18 танків Т-64БВ. При цьому деякі джерела говорять про наявність ще принаймні кількох десятків (близько 30) танків або протитанкових машин законсервованих у підвалах Червоних казарм у Тирасполі. Окрім цього понад 200 БМП/БТР, 122 артилерійські системи (77 установок Град, 30 гаубиць та гармат у тому числі зенітних (Д-44 (дальності 15км), МТ-12 (8 км)) , С-60, ЗУ-23-2 (2 км), ЗПУ-4 (2 км), КС-19)), 15 літальних апаратів (вертольоти — Мі-8 та Мі-2, Мі-24, літаки — Ан -2, Ан-26 та Як-18) а також гранатомети, ПЗРК.

Аеродром у Тирасполі до 1989 року використовувався як військовий аеродром ВПС СРСР. Варто відзначити, що під час реконструкції аеропорту Кишинева в 1999-2000 роках аеропорт Тирасполя використовувався для виконання регулярних рейсів, для чого за тимчасовою схемою була організована присутність в аеропорту Тирасполя реєстраційної та митно-прикордонної служби кишинівського аеропорту. Цікаво, що аеродром у Тирасполі був реконструйований за рахунок коштів російського бюджету. Довжина бетонної злітно-посадкової смуги 2500 метрів, ширина — 44 метри. Здійснюються періодичні польоти. Існує можливість посадки та зльоти ІЛ-76.

Можливість залучення військових утворень з Придністровського регіону до російської агресії в Україні

Можливі окремі або комплементарні завдання збройних формувань, що знаходяться у Придністров'ї для участі в російській військовій агресії в Україні:

По-перше, самостійний наступальний потенціал в Одеському напрямку.

По-друге, підтримуючий наступальний потенціал (агентурний, диверсійний, допоміжний логістичний, включно з боєприпасами та провізією), включно з використанням аеродрому Тирасполя, що знаходиться на відстані 100 км від м. Одеса.

По-третє, дестабілізуючий потенціал у Буджацькому регіоні України (та Молдови).

Залежність і підпорядкування Придністровських збройних формувань військовим завданням РФ є важливим чинником, який варто об'єктивно оцінити. Також важливо враховувати вплив російських військових та ФСБ, а також вплив на цивільну адміністрацію (формальне керівництво) регіону. Деякі джерела вказують, що реальне керівництво військовими регіону здійснює радник військового керівництва регіону в особі — Разгонова Віталія Леонідовича, колишнього начальника штабу та заступника командира 4-ї гвардійської танкової Кантемирівської дивізії РФ.

Вплив Російських військових та ФСБ на військові формування регіону значно більший за цивільне керівництво регіону. Не виключено також певний саботаж у виконанні військових завдань усередині військових формувань та усунення громадянської адміністрації. Тож вплив та підпорядкування придністровських збройних формувань російським військовим завданням реально існує і в критичні моменти переважає.

Отже, збройні сили Російської Федерації перебувають на окупованій частині території Молдови незаконно. Це підтверджується, зокрема, Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН A/RES/72/282, прийнятою в 2018 році про Повне та беззастережне виведення іноземних збройних сил з території Республіки Молдова. В Резолюції чітко вказано, що це стосується саме російських військ.

Міжнародно визнані кордони Молдови включають територію так званої “Придністровської Молдавської Республіки” (ПМР), де і розміщені російські війська.

Згідно з Конституцією, Молдова нейтральна держава, на території якої забороняється розміщення іноземних військ.

Таким чином, Російська Федерація, утримуючи свій контингент на окупованій частині території Молдови (в так званій ПМР) порушує суверенітет Молдови, створює реальну загрозу безпеці та дестабілізує ситуацію в регіоні.

Гюндуз МАМЕДОВ, експерт міжнародного кримінального права, заступник Генпрокурора України 2019-2021 рр

Сергій ОСТАФ, аналітик з питань безпеки, експерт Центру демократії та прав людини CReDO