Обійми з Путіним: Чому індійські заклики до миру його не принесуть

Обійми прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді з Путіним та розважена неформальна бесіда в підмосковній резиденції російського диктатора Ново-Огарьово відбулися якраз у день, коли РФ здійснила черговий масований ракетний удар по українських містах, зокрема цілеспрямовано влучила в найбільшу дитячу лікарню України “Охматдит”. Внаслідок цього масованого удару загинули 37 людей (із них троє дітей), 170 дістали поранення.

Володимир Зеленський на своїй сторінці в мережі Х назвав це “величезним розчаруванням і нищівним ударом по мирних зусиллях — бачити, як у такий день лідер найбільшої у світі демократії обіймає в Москві найкривавішого злочинця у світі”.

На жаль, Росія досі залишається для Індії важливим партнером, а також постачальником зброї, дешевих енергоресурсів, космічних та ядерних технологій. Утім, іще одним делікатним питанням у відносинах цих двох є Китай. Помітне поглиблення відносин між Москвою та Пекіном від початку війни дуже серйозно турбує Індію. “Безлімітна дружба” між цими двома розглядається як серйозний виклик для її власної безпеки, особливо на тлі китайсько-індійського протистояння в Гімалаях, яке загострилося 2020 року. Незважаючи на те, що останніми роками Індія помітно зміцнила відносини зі США та іншими західними партнерами, а також стала частиною багатосторонніх ініціатив у Індо-Тихоокеанському регіоні для збалансування впливу Китаю, РФ усе ще залишається важливим чинником у геостратегічних розрахунках Нью-Делі.

І це, безперечно, грає на руку Росії. Дводенний офіційний візит прем’єр-міністра Моді до Москви, який фактично збігся в часі із самітом НАТО у Вашингтоні, з одного боку, нівелює зусилля Заходу щодо ізоляції Москви, а з іншого — свідчить про провал політики західних країн у стримуванні Росії. Зокрема в тому, що стосується її взаємодії з країнами так званого Глобального Півдня — такими як Індія.

Росія змогла економічно втриматися завдяки диверсифікації відносин із азійськими країнами. Кремль запропонував Нью-Делі серйозні знижки на постачання сирої нафти, вугілля та мінеральних добрив. Унаслідок цього торговельний обіг між країнами сягнув 65 млрд дол. із серйозним дисбалансом на користь РФ: індійський імпорт становив лише 4 млрд дол. Індійська влада активно захищала торговельні відносини з РФ, зазначаючи, що не нехтуватиме власними національними інтересами на користь антиросійських санкцій, але й західні країни, побоюючись підвищення цін та дефіциту на світових ринках, поблажливо ставилися до цієї співпраці.

Під час зустрічі з Владіміром Путіним Нарендра Моді відніс до здобутків двосторонню співпрацю з РФ, яка “допомогла впоратися з продовольчою, енергетичною та добривною кризою у світі”, водночас залишивши поза увагою джерело та першопричини її виникнення. “Весь світ стикається з проблемами палива й енергії, але завдяки нашому співробітництву ми забезпечували наших громадян бензином і дизелем. Весь світ має визнати, що завдяки індійсько-російському співробітництву ми змогли уникнути проблем у сфері енергетики та забезпечити стабільність на світовому ринку. Індії вдалось уникнути проблем для індійських фермерів. У цьому полягає особлива роль нашої дружби, і ми повністю налаштовані захищати індійських фермерів через двостороннє співробітництво”, — заявив Моді.

Втім, попри фанфари та демонстрацію непохитності індійсько-російської дружби, відносини між двома країнами не позбавлені впливу наслідків війни.

По-перше, це проблема повернення індійських громадян, які були завербовані до російської армії обманом: заплативши рекрутерам за можливість поїхати до РФ на заробітки, вони натомість потрапили на поле бою. За даними МЗС Індії, від 30 до 45 громадян країни перебувають у російській армії, десятьох вдалося повернути, також відомо про двох загиблих на війні. Опозиція в Конгресі критикувала уряд за недостатню роботу над поверненням громадян, тож Нарендрі Моді довелося порушувати це питання на неформальній зустрічі з Путіним. Як повідомили індійські ЗМІ, Росія погодилася на вимогу Індії забезпечити дострокове звільнення та повернення додому індійських громадян.

По-друге, проблеми торговельного дисбалансу та здійснення платежів в умовах санкцій. Торгівля в національних валютах не спрацювала через великий торговельний дефіцит, зрештою Росія накопичила велику кількість рупій на індійських рахунках. За підсумками перемовин сторони погодилися “і далі працювати над просуванням двосторонньої системи розрахунків із використанням національних валют, а також сумісності систем фінансових повідомлень”.

По-третє, надмірні затримки постачання запасних частин і військових платформ із боку РФ — насамперед це стосується систем протиповітряної оборони S-400 Triumf, які Індія закупила 2018 року на 5,4 млрд дол., але дві з п’ятьох досі не отримала. З огляду на цю проблему Індія прагне диверсифікувати постачання військової техніки та зброї із західних країн та локалізувати виробництво запчастин російського походження (не маючи наразі змоги позбутися залежності від РФ). У загальній заяві йдеться про заохочення спільного виробництва зброї в межах програми Make-in-India “шляхом передачі технологій та створення спільних підприємств для задоволення потреб збройних сил Індії, а також подальшого експорту до взаємно дружніх третіх країн за схвалення сторін”.

У цьому контексті цілком логічно постає питання: чи не послугує це співробітництво підтримкою для російського військово-промислового комплексу, який потребує додаткових джерел постачання? Індія, на відміну від Китаю, налаштована на поглиблення відносин із Заходом, зокрема США, й не зацікавлена в його ослабленні. Зрештою, Індія — одна з небагатьох країн, із якими США тісно співпрацюють у галузі технологій — космосу, напівпровідників, передових телекомунікацій, штучного інтелекту, квантових обрахувань і біотехнологій — і це збігається з її планами щодо економічного й технологічного зростання. Ключова мотивація співпраці з РФ пов’язана насамперед із бажанням урівноважити КНР. І це певним чином збігається з прагненням Москви не втратити зв’язку з давніми партнерами, такими як Індія та В’єтнам, які активно дрейфують у бік західних технологій, інвестицій та пошуку способів стримування Китаю за межами їх традиційної дружби. Візит Путіна до В′єтнаму, як і пишний прийом Моді, в якому багато експертів вгледіли бажання підкреслити значимість Індії для Москви на рівні з Китаєм (зокрема і однакове представництво зустрічі в аеропорту, нагородження Нарендри Моді орденом Святого апостола Андрія Первозваного, якого удостоївся і Сі Цзіньпін, та й зрештою запрошення в заміську резиденцію) вказує на те, що Росія зі свого боку також намагається з їх допомогою убезпечити себе від повної залежності від Пекіна.

Ці чинники визначають тонкий баланс зовнішньої політики Індії, який стосується й російської агресії проти України: не підтримувати війни, але й не засуджувати агресії Росії; підтримувати суверенітет і територіальну цілісність, але не підтримувати відповідних резолюцій ООН; узяти участь у Саміті миру, але не підписати Спільної декларації.

Під час зустрічі з Путіним індійський прем’єр торкнувся теми останніх масованих обстрілів українських міст, щоправда, в досить обтічній формі: “Візьмімо війну, якийсь конфлікт чи терористичні акти, — будь-яка людина, що вірить у людство, відчуває біль, коли помирають люди, а особливо ні в чому не винні діти. Коли ми відчуваємо такий біль, серце розривається”. Він наголосив, що “для світлого майбутнього наших поколінь мир необхідний, а рішення не може бути знайдене через війну. Бомби, ракети й рушниці не можуть забезпечити мир, тому ми робимо акцент на діалозі й діалог необхідний”. За його словами, Індія завжди на боці миру й готова до будь-якого сприяння, щоб якнайшвидше встановити мир.

Статус “друга” дає змогу говорити з Путіним відверто, сподіваючись на адекватне розуміння цієї розмови. Але про адекватність — це не до Путіна. Він має неймовірну особливість підставляти тих, кого називає “друзями”. Цього разу зробив постріл одразу в трьох — не лише в Нарендру Моді, а й у Віктора Орбана та Сі Цзіньпіна, які саме обговорювали власні мирні ініціативи.

Індія виявляє надзвичайну принциповість у питаннях територіальних суперечок із Пакистаном і Китаєм, а також нетерпимість до всіх актів тероризму. На цьому тлі заяви про мир контрастують із її власною політикою та мають зворотний ефект для Путіна. З погляду Індії, міжнародна ізоляція РФ іще більше підштовхне її в обійми КНР, чого не можна допустити. З погляду Росії, візит Моді, як і інші дипломатичні обміни, сигналізує про те, що він може впоратися із ситуацією на свою користь.

Тут важливо зазначити й причини того, чому послаблення для Путіна стали можливими. По-перше, Заходу поки не вдалося економічно послабити РФ, й це посилило переконання багатьох країн у тому, що Росію неможливо перемогти. По-друге, ймовірний прихід Трампа та його неоднозначні заяви щодо Росії посилюють небажання псувати стосунки з Москвою. По-третє, нездатність США протистояти викликам у світі ставить під сумнів майбутнє американського лідерства. А отже, політика хеджування ризиків стає нормою для багатьох країн, які намагаються відмежуватися від “вибору сторони” в російсько-українській війні та отримати зиск від ситуації, що склалася. Й Індія тут — у першому ряду “друзів Росії”, та ще й із багатомільярдним зиском. 

Наталія БУТИРСЬКА, експерт з питань Східної Азії, магістр зовнішньої політики, асоційована старша аналітикиня Центру “Нова Європа”