Обмеження цін на нафту відправить Росію в економічний нокдаун. Як це буде?

Росії стає складніше заробляти на нафті і газі. Чому?

Половина доходів бюджету РФ — це продаж нафти і газу. Високі світові ціни на сировину допомагають агресору витримувати санкційні удари, однак з кожним місяцем заробляти на енергоносіях стає складніше. На це є кілька причин.

Перша — російська нафта продається з великою знижкою. Деякі трейдери через високі ризики відмовляються від сировини з країни-агресора. Кремль шукає нових покупців на азійському ринку та пропонує їм знижку до 25%.

До того ж транспортувати нафту в Азію дорожче, ніж у ЄС. Танкерам доводиться ходити на довшу відстань, тож частина прибутків втрачається.

Друга — у світі падають ціни на нафту. У середині літа світова економіка загальмувала, і нафта почала дешевшати. Вартість російської марки Urals з червня впала із 100 дол за бар до 70 дол за бар. У серпні Росія заробила на продажі нафти 17,7 млрд дол, що є найменшим показником з початку війни.

Третя — зміцнився рубль. У бюджеті РФ закладений курс 72 руб за дол, а зараз він становить 60 руб за дол. За зароблені долари енергокомпанії отримують менше коштів у національній валюті, тож бюджет отримує менше доходів.

Четверта — Росія скорочує експорт енергоресурсів. Шантажуючи Євросоюз, “Газпром” з 24 лютого зменшив поставки газу в ЄС на 80%.

Усе це впливає на бюджетні доходи. За даними Financial Times, у серпні російський бюджет закрили з місячним дефіцитом 5,9 млрд дол. Профіцит 500 млрд руб, який Росія накопичила з початку 2022 року, майже повністю зник.

Це лише початок. З 5 грудня почне діяти ембарго ЄС на російську нафту, а з 5 лютого — на нафтопродукти. Росія за кілька місяців може втратити ще 40% своїх нафтових доходів. Заходу лишиться підштовхнути економіку агресора в прірву.

А якщо накласти ембарго просто зараз?

Якщо всі країни накладуть нафтове ембарго на Росію, то зі світового ринку одночасно зникнуть 7,5 млн бар нафти та нафтопродуктів на добу. Ціни від цього злетять так сильно, що глобальна рецесія стане неминучою.

Туреччину, Китай та Індію це не влаштовує. Ці країни мислять передусім економічними інтересами, тому вони принципово проти введення санкцій.

Навіть Європейський Союз не поспішає впроваджувати ембарго на російські енергоносії, щоб не викликати ціновий шок та не поглибити проблему інфляції. ЄС та Велика Британія заборонять майже весь імпорт російської нафти лише в грудні-лютому. До цього часу країни шукатимуть нових постачальників.

Ембарго на російську нафту не може бути глобальним. Це суттєвий недолік, адже лише на “нейтральні” Китай та Індію припадають 32,7% світового ринку чорного золота. У цих країнах є місце для дешевої російської нафти.

Існує ризик, що Росія просто поміняється місцями з іншими експортерами нафти. РФ буде торгувати в Азії, а її конкуренти перейдуть на європейський ринок, де після введення ембарго зростуть ціни та звільниться багато місця.

Повністю переорієнтувати нафту, а тим паче нафтопродукти, на Індію та Китай РФ не зможе, але посісти певну нішу і продовжити заробляти на перспективних азійських ринках їй під силу. Тому санкції мають бути більш радикальні.

Як тоді можна обмежити ціни на російську нафту?

Щоб зробити Росії боляче, потрібно вплинути на її постачання в Індію та Китай, і західні країни вигадали, як це зробити.

Росія має слабке місце: вона не перевозить всю свою нафту самотужки, бо для цього їй не вистачає танкерів. У звіті організації CREA ідеться, що з усіх суден, які перевозять російську нафту, 62% зареєстровані в ЄС, а 73% застраховані в Британії та Норвегії. Ці танкери належать власникам з усього світу.

ЄС та Британія домовилися до кінця 2022 року заборонити страхувати судна, які перевозять російську нафту. Незастрахованим танкерам заборонено заходити до великих портів та проходити через ключові протоки, тож оператори просто не зможуть довезти російську нафту до пункту призначення.

Якби ці санкції запрацювали, світовий ринок втратив би 3-5 млн бар російської нафти на добу. Це призвело б до безпрецедентного зростання цін та дефіциту.

Оцінивши ризики, заборону вирішили вдосконалити. Росії дозволять продавати нафту, але за ціною, яку визначать країни G7 та їх союзники. Якщо ж агресор захоче продати дорожче, то суднам просто відмовлять у страхуванні.

Таким чином західні країни сподіваються позбавити Росію надприбутків і зберегти російську нафту на світовому ринку.

І як вони ті ціни будуть контролювати?

За планом G7, трейдери, брокери та нафтопереробні заводи повинні зберігати документи про те, що вони купують російську нафту за “правильною” ціною та надавати їх за необхідності.

Страхові компанії, які не мають інформації про вартість вантажу, повинні отримувати письмові підтвердження від клієнтів, що вони купують російський товар винятково в рамках визначеного діапазону цін. Якщо клієнт буде брехати, він ризикує потрапити під переслідування та вторинні санкції Заходу.

Страхувальники не відповідатимуть за недостовірні дані покупців нафти про ціни. Тим не менш, їм доведеться стежити за підозрілими діями своїх клієнтів. Можливі сценарії шахрайства прописані в окремих рекомендаціях.

Обмеження цін почнуть діяти взимку. Ембарго від ЄС, Британії та США не буде скасоване. Ці країни мають намір повністю відмовитися від російської нафти. Цінова стеля діятиме для всього іншого світу. На сиру нафту обмеження почнуть діяти 5 грудня 2022 року, на нафтопродукти — 5 лютого 2023 року.

А Росія хіба погодиться?

Росію ніхто не питав. Путін заявив, що росіяни відмовляться від своїх контрактів, якщо почнуть діяти цінові обмеження. Західні країни побоюються, що агресор припинить експортувати нафту морем. У такому випадку разом з Росією постраждає весь світ, а цінові обмеження не матимуть сенсу.

Щоб у російських компаній був стимул дотримуватися санкцій, встановлена ціна буде вищою за собівартість видобутку. За підрахунками компанії Saudi Aramco, собівартість російської нафти становить 42-44 дол за бар.

У російському бюджеті експортна ціна на нафту становить 62 дол за бар. За даними Reuters, обмеження можуть встановити в діапазоні 40-60 дол за бар. Чи захоче РФ грати за такими правилами, стане відомо взимку.

Індія та Китай приєднаються до санкцій?

Цим країнам не обов’язково приєднуватися до санкцій, щоб вони працювали. Однак участь Індії та Китаю бажана. Після введення обмежень Росія шукатиме обхідні шляхи, і країнам G7 потрібно, щоб агресору ніхто не підігравав.

Союз із урядами Індії та Китаю дозволить ефективніше проводити розслідування про надання брехливих даних щодо цін закупівлі російської нафти і дасть можливість швидше виявляти та карати порушників санкцій. Поки країни офіційно не підтримали ініціативу, але переговори тривають.

Російські нафтові компанії намагаються підкупити азійських партнерів ще більшими знижками. За даними Bloomberg, РФ надіслала пропозиції окремим країнам про укладання довгострокових угод зі знижкою 30% від світових цін.

Якщо Росія зможе переконати Індію та Китай не підтримувати західні санкції в обмін на велику знижку, це вже буде своєрідною перемогою G7, адже так нафтова виручка агресора скоротиться, а санкції все одно запрацюють.

Чи може Росія обійти ці санкції?

Ідея заборони страхування суден була втілена у 2012 році в санкціях проти Ірану. Країні довелося самотужки шукати шляхи на світовий ринок. У хід пішло все: зміна назви суден, вимкнення систем навігації, таємна перевалка вантажу на чужі танкери, змішування своєї нафти з іншою.

Іранські чиновники підійшли до питання комплексно, але схеми виявилися не дуже ефективними. Після введення санкцій експорт з Ірану скоротився удвічі.

Росія опинилася в схожій ситуації. Якщо агресор не буде дотримуватися механізму обмеження цін, то російські компанії мають знайти альтернативні шляхи для виходу на ринок. Як стало відомо, Росія буде самотужки страхувати вантажі з нафтою через державну перестрахувальну компанію РНПК.

Частково це може спрацювати, адже Індія визнає поліси російської страхової компанії “Ингосстрах”. Ця фірма може отримувати додаткові гарантії від держави. Проте невідомо, чи готові інші країни визнати російське страхування.

Імпортери російської нафти можуть надавати власну страховку для підсанкційних суден. Так колись робила Японія, щоб імпортувати нафту з Ірану.

Бажання країн надавати власне страхування суднам з російською нафтою залежатиме від їх політичної волі, потреби в енергоресурсах та ризику потрапити під вторинні санкції. Коаліція G7 може пригрозити додатковими обмеженнями проти компаній, які допомагають Росії.

На відміну від Ірану, Росія має ще одне вікно для обходу санкцій: саботаж механізму обмеження цін. Росіяни можуть продавати нафту в межах визначеного діапазону, але виставляти клієнтам додаткові прайси за інші послуги, які компенсують втрату виручки. Або можуть перевозити менше нафти, ніж зазначено в документах, а оплату отримувати як за повні резервуари.

Чим складніші обмеження, тим більше в них уразливих місць. У санкціях світового масштабу завжди є щілини, тому наглухо перекрити доступ Росії на ринок не вдасться. Потенціал обходу санкцій залежатиме від того, наскільки прискіпливо будуть прописані норми та як жорстко каратимуть їх порушників.

Однак приклад Ірану показує, що обійти санкції повністю неможливо. Обмеження боляче вдарять по доходах РФ і змусять її скоротити видобуток.

А що з газом, на нього ціни обмежують?

Триває дискусія і щодо обмеження цін на російський трубопровідний газ.

Є вірогідність, що після запровадження цього механізму РФ припинить постачати паливо в ЄС. “Газпром” і так прокачує близько 1/5 від довоєнних обсягів. Особливо залежні країни бояться втратити ці невеликі постачання під час опалювального сезону, тому закликають не обмежувати ціни.

Деякі члени блоку просять обмежити ціни на весь газ, зокрема на імпортний СПГ, щоб уникнути дисбалансу на ринку. Однак є ризик, що європейський ринок стане неконкурентоздатним, і танкери з рідким газом прямуватимуть в Азію.

Поки що країни не можуть домовитися. Єврокомісія вивчає всі плюси та мінуси можливого обмеження цін на газ і шукає компромісне рішення.

Богдан МІРОШНИЧЕНКО