ОБСЄ на Донбасі: місія-заручник

За останній місяць це вже третій випадок тиску на співробітників міжнародної організації, яка взяла на себе функції спостерігача за режимом припинення вогню на лінії зіткнення конфліктуючих сторін на Донбасі.

Місія ОБСЄ, що працює на Донбасі з березня 2014 року, із самого початку опинилася в позиції сторони, що виправдовується. Маючи досить обмежені функції — спостерігати і доповідати про ситуацію в зоні кризи, а також сприяти діалогу між учасниками конфлікту — організація протягом останнього року використовувалася обома сторонами для взаємних звинувачень у недотриманні Мінських угод.

Українські ЗМІ неодноразово звертали увагу на те, що у складі місії непропорційно велика кількість росіян, які нібито займаються шпигунською діяльністю і розкривають сепаратистам позиції українських військ.

В “ДНР” та “ЛНР” ставлення до ОБСЄ набуло яскраво виражений негативний відтінок після того, як в її прес-релізах стало регулярно повідомлятися, що обстріли підконтрольних сепаратистам територій відбуваються з точок, де відсутні позиції української армії.

Організація з безпеки і співробітництва в Європі має досить великий досвід роботи в країнах, де відбувалися військові конфлікти. Місії ОБСЄ працювали в Боснії і Герцеговині, Косово, Таджикистані, Македонії та багатьох інших посткомуністичних державах.

Однак, незважаючи на своє гучне ім'я, організація не має дієвих інструментів для розв'язання кризових ситуацій. Всі перераховані вище конфлікти були врегульовані лише після втручання НАТО, ЄС чи Росії, у випадку з Таджикистаном. Складена з 57 держав Європи, Північної Америки та Центральної Азії, ОБСЄ по суті є лише форумом з питань безпеки, де члени делегацій зустрічаються для обговорення актуальних питань.

Але не більше того.

Багато в чому завдяки своїй “беззубості” СММ ОБСЄ в Україні змогла отримати доступ на території під контролем проросійських сепаратистів і розміститися в самому центрі Донецька в готелі “Park Inn”, який знаходиться під управлінням “ЕСТА Холдинг”, що входить до групи “СКМ” Ахметова.

Повсякденна робота місії полягає у відстеженні режиму припинення вогню, дослідженні місць приземлення снарядів, верифікації кількості жертв і руйнувань.

У звітах співробітників регулярно зустрічаються згадки про те, що проросійські сепаратисти відмовляються надавати доступ до певних об'єктів. Частими є випадки, коли представники місії залишають місце моніторингу через небезпечну ситуацію.

Співробітники СММ не мають зброї і, по-суті, є цивільними особами. Їх головним атрибутом є броньовані автомобілі “Toyota” білого кольору з маркуванням “OSCE”. Не дивно, що саме ці машини стали об'єктом нападів з метою тиску на роботу організації.

23 липня 2015 року в Донецьку відбувся перший мітинг біля готелю “Park Inn”, у якому взяли участь близько 200 осіб. Керував акцією так званий “мер” Донецька Ігор Мартинов. Акція виглядала досить організованою, а по периметру охоронялася представниками правоохоронних органів “ДНР”. Виїзд для автомобілів СММ виявився заблокованим — і представники мітингувальників розмалювали близько 30 автомобілів гаслами про мир і закликами до ОБСЄ “відкрити очі”. Декілька гасел протестуючих можна було оцінити як загрози.

Вранці 6 серпня 2015 акція повторилася. Протестувальники, незадоволені моніторингової місією ОБСЄ, скандували гасла, які звинувачували організацію в замовчуванні “злочинів України”. Було влаштовано своєрідний перфоманс — паркувальний майданчик залили червоною фарбою і заставили дитячими іграшками. Таким чином, в провину місії була поставлена загибель дітей Донбасу.

Заступник глави СММ ОБСЄ в Україні Александер Хуг зазначив, що мітингувальники не йшли на контакт з представниками місії і досить організовано як з'явилися, так і покинули місце проведення акції на автобусах.

Сепаратистський канал “Оплот” в сюжеті про мітинг продемонстрував флеш-інтерв'ю представника ініціативної групи мітингувальників Оксани Снєгірьової, яка заявила, що мітинги триватимуть доти, поки представники ОБСЄ “не виїдуть”.

Снєгірьова є комендантом колишнього гуртожитку Донецького національного університету, що знаходиться неподалік від готелю, в якому з липня-2014 проживають біженці з міст на лінії зіткнення. Газета “Сегодня”, яка входить до медіа-холдингу Ахметова, в кінці липня 2015 року опублікувала репортаж про життя в цьому гуртожитку, із заголовком “Біженці в Донецьку: “разрушенцев” годують бурдою і селять в бруді”.

Лейтмотивом статті є інформація про те, що влада “ДНР” в обмін на дах над головою і безкоштовне харчування вимагає від мешканців гуртожитків участі у громадських роботах. Не виключено, що участь у мітингах є частиною подібного “соціального контракту”.

Мітинги в “ДНР” можуть бути темою для окремої статті, але за останні півроку протестна активність в “республіці” зазнала помітної еволюції.

Ще в лютому-2015 відбувся пікет під прокуратурою “ДНР”, під час якого учасники вимагали прозорого розгляду справи колишнього міністра енергетики “ДНР” Олексія Грановського, що знаходився під вартою. В результаті після закінчення пікету кілька людей було заарештовано, у тому числі дружину Грановського.

15 червня 2015 року відбувся мітинг мешканців найбільш обстрілюваних районів Донецька, які вимагали надання їм житла в безпечних районах. Той мітинг запам'ятався появою перед протестуючими “глави ДНР” Олександра Захарченка і цікавим діалогом з місцевою мешканкою, яка відмовилася називати своє ім'я, пояснивши це тим, “щоб потім знову її [не] розстріляли”.

За останні два місяці ситуація в “республіках” продовжує залишатися гострою в соціально-економічному сенсі, уздовж лінії зіткнення тривають обстріли. Однак відносне затишшя у військових діях ставить влади “ДНР” та “ЛНР” у незручне становище — в мирний час люди очікують поліпшення свого матеріального становища. Натомість навіть переговори в Мінську зайшли в глухий кут.

У даній ситуації пошук інформприводу, який зміг би відвернути увагу населення, — збігся з реальною проблемою, яку почала представляти із себе діяльність ОБСЄ.

Для прикладу, візьмемо звіт місії за 7 серпня 2015 року. У ньому вказується, що представники місії відвідали на території “ДНР” локації, де повинна знаходитися техніка і озброєння, відведені згідно Мінських угод. В результаті, безперешкодний доступ був наданий лише до 2 з 6 локацій. В одному з місць, де спостерігачі ОБСЄ не змогли отримати доступ для верифікації серійних номерів відведеної техніки, вони помітили відсутність двох установок “Град” і чотирьох 122-мм гаубиць.

І подібні повідомлення можна спостерігати майже в кожному звіті.

Вочевидь, діяльність ОБСЄ є незручною в умовах майже повної інформаційної блокади щодо реального стану справ в “республіках”.

Основним джерелом новин для місцевого населення є російські канали і локальні ЗМІ, які висвітлюють місцеві події виключно в позитивному ключі. У мережі інтернет жителі “ДНР” та “ЛНР” шукають інформацію переважно з російських соціальних мереж “Вконтакте” і “Однокласники”. Українські ЗМІ як джерело інформації вони найчастіше бачать лише в “викривальних” роликах Анатолія Шарія.

Тому заяви керівництва “ДНР” про те, що підпал автомобілів ОБСЄ є справою українських диверсійно-розвідувальних груп, буде одностайно сприйняте місцевим населенням як єдина правдива версія. За іронією долі, саме місія ОБСЄ раз за разом у своїх звітах публікувала інформацію, яка суперечила заявам проросійських сепаратистів про всюдисущі “українські ДРГ”.

9 серпня 2015 схожий мітинг, як і 6 серпня 2015 в Донецьку, відбувся в Луганську. Кілька десятків протестувальників зажадали від членів місії ОБСЄ, аби ті “перестали відсиджуватися в ресторанах”. Представники організації так і не вийшли до мітингувальників — і ті заявили, що незабаром повторять акцію протесту.

Таким чином, це спланована акція, спрямована на дискредитацію та залякування співробітників СММ ОБСЄ. Фактично, було продемонстровано, що під час виконання своїх обов'язків співробітники організації будуть все частіше стикатися з вороже налаштованим місцевим населенням. Не виключені провокації, напади на персонал і техніку, що значно ускладнить функціонування СММ на непідконтрольних України територіях.

І все це відбувається в найбільш відповідальний момент реалізації пункту Мінських угод про створення 30-кілометрової буферної зони.

Представники організації вже заявили, що не будуть залишати Донецьк і продовжать роботу в колишньому режимі. Від них і надалі очікується неупереджене висвітлення ситуації на Донбасі.

Однак наскільки самі співробітники ОБСЄ готові працювати в ситуації, що склалася? Час покаже.

Андрій КАРАКУЦ, перший заступник директора ГО “Центр міжнародної безпеки”, координатор проекту “Лабіринти війни”