Новий керівник Донеччини з “любих друзів” — Мацука

Президент України Петро Порошенко призначив Павла Жебрівського головою Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. Про це він повідомив, перебуваючи в четвер у Маріуполі. До цього Жебрівський очолював антикорупційне управління Генпрокуратури, він — колишній депутат парламенту. 5 червня Кабмін вніс на розгляд президенту подання щодо звільнення голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Олександра Кіхтенка через неналежне виконанням службових обов’язків. Раніше на прес-конференції Порошенко заявив, що Кіхтенко відповідатиме за зрив побудови оборонних споруд на кордоні. Про нового голову Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського — розмова з ведучим проекту Радіо Свобода “Донбас. Реалії”, відомим донецьким журналістом Олексієм Мацукою.

— В умовах окупації частини Донецької області сепаратистами і того факту, що обласний центр, Донецьк, теж окупований, яке місто є, так би мовити, “тимчасовою столицею” області, де розташована українська обласна адміністрація, а відтак, де буде працювати новий керівник Павло Жебрівський?

— Формально голова Донецької обласної державної адміністрації перебуває в  Краматорську. Але частина управлінь Донецької обласної державної адміністрації    в Маріуполі, а також в Артемівську. Тому єдиного центру якогось немає. А якщо орієнтуватися на голову адміністрації, то це місто Краматорськ. Немає зараз такого поняття як обласний центр. Центр там, де голова Донецької обласної державної адміністрації.

— Що відомо про Павла Жебрівського, нового голову Донецької обласної військово-цивільної адміністрації? Хто він?

— Відомо, що це людина з категорії “любих друзів” президента Порошенка. Він з ним був ще за часів “Нашої України”, наскільки нам відомо. Він був і народним депутатом якраз під час президентства Ющенка. А також очолював політичну партію, яка називалася “Собор”.

— У чому полягає специфіка управління Донецькою областю, частина якої перебуває під окупацією?

— Специфіка полягає у тому, що людина, яка в середині цього управління, вона має звертати увагу на три різні ключові центри ухвалення рішень, які сьогодні існують в області. Перший — це олігархи місцеві і в першу чергу це  Ахметов, Тарута і залишки колишньої “Сім’ї”, але вони мають вплив фінансовий сьогодні. Другий центр — це президент і державна влада. І третій центр — це громадські організації і громадянський рух як такий. Якщо Кіхтенко зміг спиратися на бюрократію, на цю президентську вертикаль державної влади і частково на кланово-олігархічні угруповання, то він так і не зміг домовитись з третім центром впливу, з громадянським суспільством.

Зараз який буде сценарій Жебрівського, думаємо так, що це, певно, буде сприяння більше в бік кланово-олігархічного укладу та жорстке виконання розпоряджень президентської вертикалі. Розмов із центром номер три, з громадянським суспільством та волонтерським рухом цих розмов взагалі не було. І навіть у Маріуполі, де Жебрівського було представлено, це було зроблено саме під час військових дій, а не під час збору громадян або представників територіальних громад Донецької області.

— Складалося враження раніше, що для Луганської та Донецької областей, на території яких триває конфлікт, підходять у ролі голів облдержадміністрацій силовики. Геннадій Москаль на Луганщині і Олександр Кіхтенко на Донеччині… Але зараз, як виглядає, необов’язково силовики мають правити цими областями, принаймні Донеччиною. Чи не так?

— Моя особиста думка, що там нема необхідності ставити людину, яка буде генералом армії або ще якусь таку позицію займати більш радикальну стосовно суспільства. Необхідно, щоб це була платформа для нової еліти з Донеччини, проукраїнської еліти, але, на жаль, вони висилають на Донбас поки що старі кадри. У цьому випадку категорія “любих друзів” — відома, загальна національна така вже риса. І замість того, щоб шукати нових людей, молодих людей, віком 30-35 років, наприклад, з невеликим досвідом роботи, але з великим бажанням роботи, все одно повторюються помилки минулих практик управління регіоном. І тому, якщо брати людину з кланово-олігархічної категорії, то це також не буде виходом для ситуації управління територією Донецької області, так само як і людина військова.

Я бачу, що найбільш ефективним лідером була б людина якраз із громадського сектора, яка має авторитет серед місцевого населення, яка знає дієвий механізм впливу на вирішення кризи управління Донецькою областю і територією тощо. Наскільки це все буде робити Жебрівський, невідомо. Він багато змінював позиції. Наприклад, він був і у комітеті з питань бюджету, потів він працював у структурах Генеральної прокуратури… Тобто, як пов’язана його позиція з вищою посадою керівника Донецької області — це відкрите питання.

Ростислав ХОТИН