У причини звільнення Олексія Данілова з посади секретаря РНБО є ім'я: Андрій Єрмак. Данілов був, може, й не сильно потужним, але самостійним центром впливу, тож час від часу між секретарем РНБО та Офісом президента виникали конфлікти. Іноді Данілов у властивій йому манері виносив їх на публіку. Згадаймо, як улітку 2022 року він знущався з радників Єрмака Михайла Подоляка та Олексія Арестовича: “Я не Арестович і не Подоляк”; “Чому Подоляк — голос армії? Я його бачив тільки на пеньках у Януковича”.
Посаду секретаря РНБО Данілов отримав у жовтні 2019 року, коли Єрмак був лише помічником Володимира Зеленського. Після того, як Єрмак очолив Офіс президента, Данілов зберігав незалежність, хоча апарат РНБО та Офіс президента вміщуються в одній будівлі на вулиці Банковій, 11.
Більше того, Данілова навіть називали “єдиним дорослим на Банковій”, бо в нього одного був за плечима великий (довжиною більш ніж чверть століття) досвід реальної політики, у тому числі на посадах голови Луганської міськради (1994-1997) та голови Луганської облдержадміністрації (2005).
Іноді Данілов висловлювався на зовнішньополітичні теми, дисонуючи з Єрмаком. За прикладами далеко не треба ходити. 7 березня Єрмак провів брифінг для делегації Китаю на чолі зі спеціальним представником китайського уряду з питань Євразії Лі Хуеєм. “Ми цінуємо партнерство з Китаєм і сподіваємося, що сьогоднішні переговори стануть ще одним кроком до поглиблення та зміцнення наших відносин”, — привітав Єрмак китайських гостей. А 19 березня Данілов в ефірі телемарафону висловився геть інакше.
“Щодо Лі Хуея, я хочу всім нагадати: без нас ніхто нашу долю вирішувати не буде, — заявив він. — Я не розумію, хто може нашими територіями, нашими землями так брати і розкидатися. Тому що якомусь Хуї, я перепрошую, прізвище як там, чи ще комусь там [здалося], що вони мають це вирішувати”.
Політолог Володимир Фесенко в інтерв'ю tsn.ua припустив, що саме це стало приводом для звільнення секретаря РНБО. За словами Фесенка, заява Данілова викликала обурення у Пекіні, і КНР висловила Україні претензії, тому Данілова “банально принесли в жертву”, щоб зберегти нормальні стосунки з Китаєм.
Тепер Єрмак може бути спокійним: його гру вже ніхто не поламає.
Нові завдання для Литвиненка
Зеленський заявив, що Данілов “переводиться на інший напрямок”. На посаду секретаря РНБО президент перевів Олександра Литвиненка, звільнивши його з посади голови Служби зовнішньої розвідки.
Литвиненко має дві переваги перед Даніловим. По-перше, він усе життя займається кабінетною аналітикою в органах при президенті. Багато років він пропрацював у Національному інституті стратегічних досліджень (1998—2007, 2010—2014, 2019—2021) на посадах від старшого консультанта до директора. І з діяльністю РНБО він теж знайомий зсередини: у 2005—2007 керував департаментом з питань держбезпеки апарату РНБО, у 2014—2019 був заступником секретаря РНБО.
З липня 2021 року він очолював Службу зовнішньої розвідки, і робота на цій посаді, напевно, додала йому специфічних знань та навичок. І ось тепер усе це накопичене багатство компетенцій він зможе реалізувати на посаді секретаря РНБО. “Очікую зміцнення стратегічних можливостей нашої держави прогнозувати та впливати на процеси, від яких залежить національна безпека нашої держави”, — анонсував Зеленський.
Відповідно до закону про РНБО, секретар забезпечує організацію роботи цього органу, і саме секретареві підпорядковується апарат РНБО. Окрім того, секретар РНБО організовує роботу Ставки верховного головнокомандувача. Своїм указом 24.02.2022 Зеленський призначив себе головою Ставки, а Данілова координатором Ставки. Отже, секретар РНБО фактично тягне на собі організацію роботи двох органів — РНБО та Ставки.
Додамо, що Литвиненко як голова СЗР був членом і РНБО, і Ставки. Тобто він мав можливість наживо спостерігати всі переваги та недоліки роботи Данілова. Тому йому, напевно, не знадобиться довго входити до справи.
А друга перевага Литвиненка — він багато років дружить із братами Андрієм та Денисом Єрмаками. Денис Єрмак, згідно з офіційною інформацією апарату РНБО, у 2015-2019 був позаштатним радником заступника секретаря РНБО Олександра Литвиненка, зокрема, займався організацією та проведенням заходів та інформаційно-аналітичною роботою.
Та й за своїм характером та манерами Олександр Литвиненко не схожий на людину, яка створюватиме проблеми Андрію Єрмаку. Чи посиляться можливості Єрмака впливати на підготовку рішень РНБО та Ставки? Наразі ще немає підстав для однозначної відповіді.
З ГУР — до СЗР
На посаду голови СЗР Зеленський призначив Олега Іващенка, який до цього тривалий час (як мінімум, з 2017 року) працював першим заступником начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони, має військове звання генерал-лейтенант.
Тут треба враховувати, що СЗР і ГУР МО — це різні структури з різним корінням. ГУР МО — це розвідувальний орган Міноборони, створений указом Леоніда Кравчука 7 вересня 1992 року (спочатку називався Управлінням військової стратегічної розвідки МО). Починаючи з 2007 року, 7 вересня відзначається як День воєнної розвідки України.
Служба зовнішньої розвідки України підпорядковується безпосередньо президенту. Вона створена указом Леоніда Кучми 14 жовтня 2004 року на базі департаменту розвідки та розвідувальних підрозділів регіональних органів СБУ. Діяльність СЗР регулюється спеціальним законом, який набув чинності у жовтні 2020 року.
З погляду обивателя може здатися дивним, навіщо Україні два розвідувальні органи. Замість відповіді можна навести приклад США, де діють 18 розвідувальних органів, об'єднаних у Intelligence Community (Розвідувальна спільнота). Серед них є незалежні (ЦРУ) і підпорядковані різним відомствам: Держдепартаменту, міністерствам оборони, внутрішньої безпеки, енергетики, фінансів, юстиції. Найстаріша розвідка — морська, створена 1882 року, наймолодша — космічна, заснована 2020 року. Завдяки цьому різноманіттю Білий дім отримує поліфонічну розвідінформацію і має можливість її повторно перевіряти.
Проте вже досить довгий час ходять чутки про те, що СЗР та ГУР МО можуть бути об'єднані в одну структуру. Точніше, що начальник ГУР МО Кирило Буданов хотів би поглинути СЗР. Говорять, що Литвиненко цим планам перешкоджав. До речі, він має коріння і в СБУ: 1994-1998 працював в управлінні захисту інформації головного управління урядового зв'язку СБУ, а 2007-2009 — у департаменті інформаційно-аналітичного забезпечення СБУ.
У зв'язку з цим звільнення Литвиненка із СЗР та призначення на його місце генерала Іващенка з ГУР МО дозволяє припустити, що тепер можливий гібридний варіант: фактичне поглинання СЗР за збереження її юридичної незалежності. Щоб провести поглинання де-юре, потрібно як мінімум скасувати закон про СЗР і внести зміни до закону “Про розвідку”. А це дуже непросто в умовах розвалу монобільшості “слуг народу”, і, до того ж, може викликати непотрібний шум. А ось поглинання де-факто можна провести легко і тихо: потрібно просто, щоб новий глава СЗР привів із собою нову команду з ГУР МО та націлив СЗР на виконання завдань, поставлених Будановим.
В умовах повномасштабної війни такий розвиток подій найімовірніший. Процитуємо сайт zn.ua, чиї джерела кажуть, що новий голова СЗР генерал Іващенко “є професіоналом військової розвідки, але не має досвіду стратегічної розвідки”, якою має займатися СЗР. При цьому йому доведеться починати майже з нуля, оскільки, як стверджує сайт, СЗР “поступово втратила і кадри, і можливості, і ініціативу в діяльності”.
У такій ситуації важко очікувати, що перед новим керівництвом СЗР буде поставлено завдання освоїти незнайому сферу діяльності. На це знадобляться роки, а зараз усі рахують час тижнями та місяцями.
Так чи інакше, але зараз Зеленський чекає від нового секретаря РНБО Литвиненка посилення аналітичної та прогнозної складової у діяльності апарату РНБО. А для цього потрібні розвіддані. Тому має посилитись роль обох розвідувальних органів: і ГУР МО, і СЗР.
