Невже вони не боялися? Аналіз аудиту Тимошенко

Хто скаже, що ми цього не знали?

Що при Ющенку казнокрадство досягло піку.

Що Тимошенко приймала ті рішення, які вважала потрібними, що б там не говорив закон.

Що епідемії не існувало, а МОЗ займався не здоров'ям людей, а створенням схем із закупівлі непотрібних ліків та обладнання.

Що 2009 року державні гроші крали в розрахунку на те, що прем'єр стане президентом.

Знали. І навіть писали. Слава богу, при Тимошенко не було такої цензури доступу до інформації, як сьогодні.

Вчора нам сказали: “Це дійсно так”. Висновок міжнародних аудиторів всього лише підтвердив ті факти, про які вже сказано і написано давно.

Це 28 епізодів, які з ходу розслідувало Контрольно-ревізійне управління. З них відібрано 5, а потім додано ще одне. Ці питання детально вивчені за допомогою залучення трьох зарубіжних структур, і по кожному знайдені факти розкрадань і шахрайства.

Економічно, тут доводити нічого — макрозвинувачення Тимошенко були висунуті ще в квітні. З самого початку було зрозуміло, що закордонні аудитори були взяті з іншою метою — щоб результатами розслідування повірили в усьому світі.

Щоб у опозиції будь-якої країни не повернувся язик сказати, що Янукович з Азаровим підтасували результати.

Зі своїм завданням Trout Cacheris, PLLC (Вашингтон, США) і ще дві іноземні компанії впоралися дуже старанно. Хоча факти розслідування настільки відверті, що розслідувати їх могли з тим же успіхом рідні КРУ і Генпрокуратура.

Зізнатися, цинізму і масштабами крадіжок дивуватися не довелося. У цій країні кожен школяр знає, що найшвидший спосіб стати багатим — це увійти в структуру влади і вкрасти на державних коштах.

Це за Петра Першого за казнокрадство відсікали голови. При Ющенку і Тимошенко, так само як і за Януковича, для того, щоб вкрасти мільярди, потрібно було просто поділитися з потрібними людьми. А потім ще з СБУ та прокуратурою, щоб не сильно хапали за одне місце.

Ще минулого літа було відомо про нецільове використання грошей, отриманих від Японії згідно з Кіотським протоколом. Тоді представники Секретаріату президента Ющенка просили ЗМІ мовчати, тому що потрапляння цієї інформації в пресу означало величезний скандал і штрафні санкції для України.

Ще минулої осені говорилося, що уряд Тимошенко збирається надавати держгарантії під зовсім “ліві” проекти.

Ще минулої зими було очевидно, що екс-глава Держказначейства Тетяна Слюз порушує інструкції з перерахування грошей.

Всупереч процедурам, вона за дзвінком від Тимошенко або Турчинова у ручному режимі направляла мільярди в потрібних напрямках. Коли прийшла нова влада, її одну з перших “взяли в розробку”.

Як не крути, а її дії підпадають під визначення “нецільове використання держкоштів”, та ще й “в особливо великих розмірах”.

На що вона сподівалася? На те, що Тимошенко стане президентом, і все обійдеться. Це навіть без “напевно” — абсолютно точно.

Сьогодні відомо, що в кожній області вже заарештовано 50-100 осіб, пов'язаних з попередньою владою. Можливо, в частині випадків з політичних мотивів органи знайшли місце на нарах для невинних. Однак до основної маси людей, щодо яких сьогодні проводиться слідство, або яких вже посаджено, не може бути співчуття.

Народ не має влаштовувати аргумент, що “ми ж не в тебе вкрали”. Завтра вже з народу податкова захоче здерти три шкури, щоб заплатити пенсії і дати вкрасти вже своїм.

Але є два факти, які дійсно вражають.

Перший — порушення навіть не намагалися приховати. Наприклад, у тендерах МОЗ компанія переможець і переможена компанія були зареєстровані за однією і тією ж адресою. Значить, учасники операцій взагалі не боялися, що їх викриють.

Другий факт — чому казнокради залишилися в країні, знаючи, що вони вкрали? Чому вони не виїхали за кордон, дізнавшись про плани провести аудит роботи уряду Тимошенко?

Невже настільки вірили, що їх не чіпатимуть? Або думали, що відкупляться від прокурора? Це ж треба бути настільки впевненим у своїй безкарності, щоб не помічати найяскравіші факти!

Влітку стало відомо, як діє нова влада в Криму. Прем'єру АРК Василю Джарти вдалося за лічені тижні розібратися з людьми, яких ніхто не міг зачепити роками. Зокрема, він посадив одного з екс-міністрів, який мав величезний вплив і майно по всьому півострову. Тепер його майно конфісковано, а сама людина залишилася впливовою вже в межах камери.

Тепер уявімо, що буде з фігурантами шести справ, які розслідували міжнародні аудитори.

Справа № 1. 2009 року МНС купило 27 автомобілів швидкої допомоги. Придбані за завищеними цінами машини, до тендеру іржавіли два роки у офшорних компаній. Домовилися “з ким треба”, щоб ніхто не помітив потрійне підвищення ціни.

“Деталі тендерної процедури, походження транспорту, особи і компанії, залучені в ланцюг поставок показали, що купівля 27-ми автомобілів швидкої допомоги були шахрайською угодою, створеною виключно для отримання прибутку третьою стороною”, — говориться у висновку аудиторів.

Постачальник машин, компанія Lakshmi Avto, був створений за три дні до оголошення тендеру. Компанія продавала ці машини як агент іншого учасника тендеру — Євроспецтрансу.

Той свого часу купив ці авто у третього учасника тендеру — ISS України. А той через британський офшор — у четвертого учасника тендеру, іспанського виробника Emergencia 2000, за 242 тисячі гривень, або 33,3 тисячі євро.

Тим не менш, у тендері перемогла Lakshmi Avto, яка замикала ланцюжок власників і посередників. За підсумками конкурсу, вона отримала на 15 мільйонів гривень більше, ніж було заплачено за них два роки тому компанією ISS України.

Кожна машина вже коштувала 80 тисяч євро, або в 2,4 рази дорожче вартості нових машин. У гривні перевищення виявилося ще більшим.

Спеціально щоб приховати вік і походження машин, їх мінімально допрацювали в одній словацької компанії. У підсумку, за документами вийшли нові авто. Була ще одна підробка — за адресою, зазначеної у тендерній документації, компанії не було.

На тендер Lakshmi Avto виставила свої авто за 799 тисяч гривень, тоді як міністерство готові було витратити 800. Ці дані були засекречені. Тим часом прямий постачальник “швидких” Emergencia 2000 поставив ціну 989 тисяч. Про всяк випадок, його вивели з тендеру, знайшовши огріхи в складанні документів.

Звідки просочилися дані? З боку МНС угоду курували заступник міністра Віктор Баранчук та директор Департаменту матеріально-технічного забезпечення міністерства Ігор Бабуніч. Обидва звільнені з приходом нової влади.

Куплені машини майже не використовуються, і стоять у гаражі. Найбільший пробіг на момент розслідування склав 1340 кілометрів.

Справа № 2. Купівля Держрезервом цукру за завищеними цінами. Закупівля пройшла на піку цін. Поставлено лише малу частина цукру, і то не з України, а із Бразилії. Чи отримає Держрезерв залишок, велике питання.

У 2009 році Держкомрезерв під час інтервенцій продав 37, 9 тон цукру за 3600 гривень за тону. Майже відразу ж, щоб заповнити резерви, він віддав розпорядження своєму брокеру “Укрресурси” купити новий цукор.

Угода відбулася в лютому 2010 року. Держрезерв законтрактував 21,15 тонн цукру за 11000 гривень. У тому місяці ринкова ціна становила 8500 гривень за тонну. Тим не менш, Держрезерв зробив повну передоплату, чого зазвичай не робиться.

Саме на початку лютого 2010 року Тимошенко розповідала, що після другого туру виборів Президента ціни на цукор знизяться.

Щасливим продавцем стала компанія “Гермес-Трейд”. За тиждень до цього компанія через власну британську структуру домовилася купити 60 тонн бразильського тростинного цукру за 590 доларів — менше 4700 гривень за тонну.

Дивним чином, перевірка показала — тестові 3 тонни були не тростинним бразильським, а буряковим українським цукром. Чи була взагалі Бразилія?

Хоча поставка повинна була відбутися в березні, за станом на серпень 2010 року Держкомрезерв отримав тільки 5 тонн цукру. Сума недопоставки становить 188 мільйонів гривень.

Слідство виявило, що компанія “Гермес-Трейд” має відношення до людей, які свого часу щільно співпрацювали з Держрезервом.

Справа № 3. Нецільове використання 320 мільйонів євро, отриманих в рамках Кіотського протоколу. Гроші, які повинні були піти виключно на екологію. Замість цього їх конвертували в гривню, і тут же кинули до Пенсійного фонду та на підтримку розрахунків за газ. Частина коштів повернулася, 200 вже навряд чи повернуться.

У 2009 році Національне агентство екологічних інвестицій продало Японії квоти на викид вуглекислого газу. Операція пройшла в рамках Кіотського протоколу. Згідно з протоколому, якщо країна не хоче скорочувати отруйні викиди, вона може відкупитися від решти світу.

Це свого роду екологічна індульгенція — вільна кількість чистого неба продає країна, у якої воно є. В Україні з анемічною промисловістю — є.

Японія заплатила 320 мільйонів євро. Передбачалося, що Україні за ці гроші побудує у себе екологічні об'єкти. До того гроші лежали на рахунках Укрексімбанку.

14 липня 2009 з “кіотських” рахунків 180 мільйонів євро були перенесені до Держказначейства, а звідти до Пенсійного фонду. Відповідне розпорядження віддала Тимошенко. Вже скоро дав грошей МВФ, і екологічні кошти повернули.

5 жовтня рішенням Тимошенко ще 90 мільйонів були перераховані в Укрексімбанк, щоб підтримати ліквідність за кредитною лінією “Нафтогазу Україна”. Гроші повернулися на “кіотські” рахунки в травні 2010 року.

У проміжку між цими подіями, 10 вересня, до Пенсійного фонду за розпорядженням прем'єра пішли ще 200 мільйонів євро. Ці гроші так і не повернулися.

Справа № 4. Закупівля 1000 автомобілів Opel нібито для МОЗ. Але медична начинка так і залишилася іржавіти на складі. А машини поїхали агітувати за Тимошенко.

У липні 2009 року в Україну приїхала австрійська делегація. За підсумками зустрічі, МОЗ вирішило через держпідприємство “Укрмедпостач” закупити у австрійської Vamed Engineering GmbH & Co.KG обладнання на 87,5 мільйонів доларів, а також 1000 автомобілів Opel Combo за 12,5 мільйонів.

Грошей у бюджеті не було, і уряд дозволив Міністерству охорони здоров'я зайняти під ці цілі до 500 мільйонів євро! При цьому, воно давало держгарантії!

Тут же створили робочу групу під керівництвом заступника міністра охорони здоров'я Валерія Бідного, склали програму. Зокрема, передбачалося закупити 11145 скутерів і 2889 спеціальних автомобілів, без вказівки, в чому буде їх “спеціальність”. Відомо, що вибір робився між Opel Combo і BMW X3.

9 жовтня президент Віктор Ющенко заблокував декрет уряду № 819, яким дозволялася вся операція. Але до того часу контракт з Vamed вже був укладений, разом з фінансовими зобов'язаннями.

На першому і єдиному етапі, “Укрмедпостачу” вдалося взяти два кредити: на 16,3 і 85 мільйонів євро. Перший потрібно було погашати 5 жовтня 2010, другий — 20 березня 2020 року. Гроші дали вітчизняний Укрексімбанк і австрійський Unicredit Bank Austria AG.

На ці гроші Україна дала заробити австрійським, німецьким і навіть китайським підприємствам. Тепер більше десяти років уряду доведеться виплачувати і тіло кредиту, і відсотки.

Передбачалося, що автомобілі будуть возити лікарів — це успішно робили б і “Ланоси”, вироблені в Україні. Їх купували під благозвучну мету: “створити мережу фельдшерсько-акушерських пунктів і сільських амбулаторій”.

Замість цього на машини наклеїли аплікацію “Програма уряду Юлії Тимошенко”, і пустили на вулиці для агітації.

Головне питання, яке поставили міжнародні аудитори — взагалі чи потрібні були Україні закупівлі у Vamed?

Справа № 5. Закупівля непотрібних медичних препаратів у “своїх” посередників за завищеними цінами.

МОЗ відзначився ще в одному епізоді. Проголосивши неіснуючу епідемію “свинячого” грипу, в 2008-2009 роках він витратив 250 мільйонів гривень на непотрібні вакцини і ліки, і ще 100 мільйонів гривень на устаткування.

Мало того, що вже на міжнародному рівні доведено — ніякої епідемії атипової пневмонії не було. Мало того, що в Україні епідемію створили тільки для того, щоб інформаційно погасити дійсні повідомлення про декілька смертей від легеневої чуми в західних регіонах. Так ще і під цю уявну епідемію закупили величезні обсяги ліків.

Частина з них вже прострочені. Частина скоро пропаде, тому що нікому не потрібні сьогодні препарати проти неіснуючої епідемії. А частина ліків, як показало розслідування, взагалі не була поставлена.

Закупівлі від імені МОЗ проводили три держкомпанії: “Укрвакцина”, “Укрмедпостач” і “Політехмед”. Згідно з законодавством, вони повинні були купувати товар безпосередньо у виробників, або у посередників з націнкою не більше 10% від оптових цін. Ось на цьому і зіграли підприємства.

Всі закупівлі пройшли у п'яти комерційних посередників: “Інтерфарм”, “Імбіоімпекс”, United Medical Service, “Три-Центральний аптечний склад” і “Сумська”. Формально, ціни закупівлі були в межах необхідних 10%. Але основна надбавка була захована між цими посередниками та їх офшорами. Реальна націнка досягала 100%.

“Українські закупівельники зробили вигляд, що купують через закордонних посередників — компанії-оболонки з офшорними або невідомими власниками. Значні суми грошей, заплачені МОЗ і українськими компаніями, були перенесені в банки Латвії і Литви.

Хоча зарубіжні посередники повинні були купувати вакцини у виробників і продавати українським підрядникам, немає ніяких свідоцтв того, що вони провели яку-небудь роботу з поставки.

Митні документи показують, що вакцини поставлялися безпосередньо від виробників в Україну. Через використання “пустушок” українські підрядники обходили українське законодавство і виставляли міністерству завищену ціну.

“Дані індустрії показують, що в багатьох випадках вакцини та медичне обладнання поставлялися за півціни від тієї, яку українські підрядники заявляли уряду”, — йдеться у звіті.

Тендерні процедури, які використовуються Міністерством охорони здоров'я, багато в чому мало функціональні.

Багато українських компаній є повторюваними підрядниками з МОЗ, а їх вигодонабувачі мають зв'язок з МОЗ або урядом”. Зокрема, міністерство не бентежило, що іноді обидва учасника конкурсу зареєстровані за однією і тією ж адресою.

“Справа лікарів” виявилася, напевно, найбільш незрозумілою. Вочевидь, у ній брали участь дуже багато персонажів, які покривають один одного — медики завжди славилися корпоративною єдністю.

Зокрема, кількість заявок на вакцини збиралося з кожної області, і потім об'єднувалося в єдиний реєстр. Чи отримували регіони від цього зиск?

МОЗ відзначився вже під час слідства. Аудитори поскаржилися, що медики давали ухильні і суперечливі відповіді. А тих чиновників, які співпрацювали зі слідством і давали документи, дуже швидко звільняли. Англійською це написано як terminated, фактично “знищували”. Може, і до цього дійде? Слідство триває.

Справа № 6. Виділення грошей із Стафонда на оформлення безкоштовних земельних актів. Безглузда дія з порушенням процедур в самий переддень виборів.

5 серпня 2009 Кабмін прийняв Постанову № 844, якою закріпив безкоштовне оформлення прав власності на земельні ділянки. Оформленням повинен був зайнятися Держкомзем.

Гроші на процедуру повинні були надійти з Стабфонду, який створювався для боротьби з кризою.

Гроші були виділені в обхід процедури, яка вимагала узгодити рішення уряду з парламентським комітетом з питань бюджету. Також на момент проведення процедури не було отримано “добро” від Мін'юсту та Мінфіну.

Спочатку планувалося витратити на безкоштовну реєстрацію 5,9 мільярда гривень. Потім суму знизили до 508 мільйонів.

Вже ця сума була використана за рахунок зменшення держпідтримки Ощадбанку та Укрексімбанку. 8 грудня 2009 Тимошенко наказала Держказначейству зробити відповідні перерахування.

Станом на 1 січня 2010 року, були оформлені тільки 620 тисяч держактів на 298 мільйонів гривень. Спочатку планувалося, що з серпня по грудень будуть оформлені 6,4 мільйона державних актів. Таким чином, виконано тільки 10% роботи. Але на них витрачено 60% необхідної суми.

У ході витрачання також були виявлені порушення. На першому етапі, Держкомзем повинен був повідомити людей про те, що тепер відбувається безкоштовне оформлення.

Для цього він за 10 мільйонів гривень найняв Український Центр Розсилань (UMC), який не мав ліцензії на цю діяльність.

Замість самостійної роботи, ця компанія найняла 8 субпідрядників. З витрачених 9,3 мільйонів, державній “Укрпошті” перепали тільки 3,7 мільйони.

За даними КРУ, за рахунок знижених тарифів на цій розсилці держкомпанія отримала збиток 6 мільйонів. Втім, в КРУ аудиторам так і не дали документи, що підтверджують цю цифру.

У цій справі є багато дрібних моментів. Але головна претензія до уряду Тимошенко полягає в тому, що замість підтримки держбанків і економіки, гроші пішли на незрозумілу програму.

Втім, сама екс-прем'єр свою провину не визнала заздалегідь.

У підсумку, варто побажати, щоб наступного разу міжнародні аудитори провели подібну перевірку роботи вже чинної влади.

Сергій ЛЯМЕЦЬ