Не руйнуйте українсько-єврейського порозуміння, президенте Рівлін!

27 вересня у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання “75-ті роковини трагедії Бабиного Яру: уроки історії та сучасність”.

Подія надзвичайно важлива. На найвищому державному рівні Україна вшанувала невинні жертви одного з найбільших злочинів нацистської Німеччини. Євреї, цигани, українці та представники інших національностей були знищені німецькими окупантами.

Вшанування пам'яті про цю трагедію стало можливим лише в незалежній Україні, оскільки в радянські часи ця тема залишалася табу, а тих, хто її піднімав — переслідували. Цей факт є ще одним свідченням руху нашої країни по шляху відновлення історичної справедливості, відкритості, збереження національної пам'яті всіх етнічних груп, котрі в ній проживають.

В парламентських слуханнях взяло участь багато народних депутатів, представників релігійних громад, громадських діячів, журналістів. Дуже достойними і цікавими були виступи Ірини Геращенко, Івана Дзюби, Йосипа Зісельса, Євгена Чолія, Володимира В'ятровича, Ольги Богомолець, Георгія Логвинського, рабина Якова Дов Блайха, представника ромської громади Григоріченка та багатьох інших.

Головним лейтмотивом усіх виступаючих була теза про необхідність гідного вшанування пам'яті всіх загиблих та недопущення подібного в майбутньому.

Та здається, що з цих парламентських слухань найбільше запам'ятається, судячи по медійному резонансу, виступ президента Ізраїлю.

І, на жаль, з негативного боку.

Президент, здавалося б, дружньої нам держави, перебуваючи з державним візитом в Україні, дозволив собі з трибуни парламенту двічі звинуватити українців у вбивстві євреїв. Цитую за стенограмою:

“...Я говорю про це, тому що в Бабиному Яру не тільки загинули від рук нацистів десятки тисяч людей — євреї, українці, цигани та представники інших народів. Вони були знищені німцями та їх українськими прибічниками...”

Хтось скаже: але це ж правда, адже деякі українці і справді були прибічниками нацистів: хтось добровільно, хтось через страх за власне життя. Так, звичайно — так само, як і представники інших національностей: росіян, поляків, угорців, євреїв.

Тому виділення лише “українських” прибічників є явно маніпулятивне і образливе, особливо враховуючи місце виступу та статус доповідача.

Інша цитата:

“...Панове, близько півтора мільйони євреїв було вбито на території сучасної України під час Другої світової війни у Бабиному яру і в багатьох інших місцях. Їх розстрілювали в лісах, біля ярів і ровів, зіштовхували в братські могили, багато пособників злочинів були українцями і серед них особливо виділялися бійці ОУН, які знущалися над євреями, вбивали їх та у багатьох випадках видавали німцям. Вірно і те, що було більше двох з половиною тисяч праведників народів світу, ті лічені іскри, які яскраво горіли в період темних сутінків людства, однак більшість мовчала...”

Пряме звинувачення ОУН та українців в цілому у вбивстві євреїв суперечить історичній правді і є відвертою брехнею. Ці міфи були створені в кабінетах КДБ та активно поширюються зараз Кремлем для дискредитації України. Один з них, міф про “Буковинський курінь”, спростував Володимир В'ятрович у своїй доповіді на початку слухань.

Виступ президента Ізраїлю є скандальним з двох причин. По-перше, він суперечить змісту виступів всіх інших доповідачів, котрі неодноразово повторювали про велику кількість українців, розстріляних в Бабиному Яру, зокрема, членів ОУН.

Звинувачення українців і ОУН у вбивстах євреїв та співпраці з Гітлером, є відвертою образою всього українського народу, який зараз мужньо обороняється від агресора. При мовчанні цілого світу. В тому числі, Держави Ізраїль.

По-друге. Подібна заява з вуст керівника іноземної країни, під час державного візиту, в стінах парламенту приймаючої сторони є нечуваним порушенням всіх писаних і неписаних правил дипломатичного протоколу.

Хтось може собі уявити ситуацію, коли президент України, виступаючи в Кнесеті, говорить про те, що багато “пособників” злочинів Голодомору та сталінських репресій були євреями?

У своїй промові, президент Ізраїлю розповів, що його дружина є дочкою євреїв-вихідців з України, згадав про свого духовного наставника Зеєва (Володимира) Жаботинського, теж вихідця з України і активного учасника українсько-єврейського діалогу.

Хотілося б нагадати пану президенту що коли Петлюру і УНР деякі єврейські кола необгрунтовано звинувачували в антисемітизмі, подібно до того, як зараз дехто звинувачує ОУН — власне Жаботинський, засновник сіонізму, виступив на їх захист: “…ні Петлюра, ні Винниченко, ні решта видатних членів цього українського уряду ніколи не були тими, як їх називають, “погромниками”. Хоча я їх особисто не знав, усе ж таки я добре знаю цей тип українського інтелігента-націоналіста з соціалістичними поглядами. Я з ними виріс, разом з ними провадив боротьбу проти антисемітів і русифікаторів — єврейських та українських. Ані мене, ані решту думаючих сіоністів Південної Росії не переконають, що людей цього типу можна вважати за антисемітів”.

Спілкуючись з українцями, Жаботинський вважав, що “потреби євреїв-сіоністів і взагалі євреїв-націоналістів цілком ідентичні з потребами українців, і у них поки що одні завдання та однакові вороги... Як у них на черзі боротьба з обрусителями та полонізаторами, так і в нас, а через те нам треба координувати нашу діяльність”.

Продовжуючи визвольні змагання українського народу часів УНР та Директорії, ОУН, заснована полковником Січових Стрільців Євгеном Коновальцем, ніколи не мала на меті поневолення чи знищення інших народів — а боролася за Українську Самостійну Соборну Державу.

Так само, як Жаботинський — за Державу Ізраїль.

Власне, з цією метою Коновалець створив УВО і ОУН, а Жаботинський, своїми ідеями, — “Іргун” і “Бейтар”. Дивно, що президент Ізраїлю, який називає Жаботинського своїм духовним наставником, цього не знає.

Подібні заяви президента Ізраїлю викликали справедливе обурення багатьох українців. І могли б сприяти збільшенню антисемітських настроїв в Україні.

Але я переконаний, цього не буде. В першу чергу тому, що пан Реувен був єдиним євреєм, який так висловився. Усі інші доповідачі-євреї виступали з державницьких позицій громадян України. І за це їм — честь і шана.

Особливо хотілося б відзначити доповідь великого українця єврейського походження Йосипа Зісельса, голову Асоціації єврейських організацій і общин України. Хочу зацитувати частину виступу пана Зісельса, оскільки вважаю її гідною найбільшої поваги та поширення.

“Трагедія Бабиного Яру — це перш за все трагедія київських євреїв, яка вже потім стала символом Голокосту.

Я не киянин, але все своє довге життя існую у силових полях родової та національної пам'яті. У єврейського народу також своя історична пам'ять. Природно, що погляди на Голокост, зокрема трагедію Бабиного Яру, зсередини єврейського світу і ззовні — це суттєво різні погляди, перш за все завдяки емоційному навантаженню національної пам'яті.

Але інші етноси мають свою національну пам'ять, яка також дуже трагічна.

Доки ми культивуємо тільки свою національну пам'ять та не цікавимося іншими, ми приречені на проблеми в порозумінні, в примиренні між різними народами.

Комплекс віктимності народів — важлива складова їхньої ідентичності. Народи, які живуть в Україні та поруч: українські, польські, єврейські, білоруські та інші, — протягом сторіч, перебуваючи в межах авторитарних та тоталітарних імперій, переживши світові війни, геноциди, Голодомор та Голокост, масові репресії — виростили, відпрацювали в собі комплекси народів-жертв.

Народи-жертви живуть тільки своєю національною пам'яттю, вони не бачать нічого навколо, не сприймають ніяких претензій до себе, вони завжди праві, вони нікому нічого не винні, але всі інші винні їм.

З одного боку, культивування національної трагедії працює на встановлення національної ідентичності, і це позитивний чинник. Але з другого боку, комплекс віктимності заважає розвитку народу, обмежує його можливості.

Через співчуття, емпатію, народи приходять до примирення та порозуміння. Ми сьогодні бачимо молодих істориків України, які виросли та виховалися без комсомолу і партії. Саме вони, впевнений, здатні вивчити, побудувати та викласти дітям суверенну українську історію без суб'єктивних впливів Сходу та Заходу.

Ми мали війну у 2003 році, коли у Бабину Ярі американська організація, дуже шановна, збиралася побудувати центр “Спадщина”. Ми мали справжню війну два роки на знищення, бо американські євреї вважали, що саме в цьому місці треба побудувати культурний центр.

Ми заперечували, бо ми тут живемо і розуміємо це інакше.

Ми розуміємо, що там, де вбивали, не можна нічого будувати, там не можна робити культурні програми, це місце сакральне, святе. Там можна прийти помолитися, помовчати — але там не можна розважатися.

Ми витримали цю війну. І ми бачимо, що Україні пропонують весь час якісь погляди на історію, які не співпадають з національними інтересами України. І, зокрема, з інтересами євреїв України.

І це дуже важливо завжди про це пам'ятати...”

Я переконаний, що доки українське єврейство говоритиме з позиції вельмишановного Йосипа Зісельса, в Україні ніколи не буде проблем з українсько-єврейським порозумінням.

Бо тільки в повазі один до одного, до героїв, традицій, релігії та культури співрозмовника, ми зможемо збудувати Українську Самостійну Соборну Державу, яку всі її громадяни, незалежно від національності, вважатимуть Батьківщиною, нею пишатимуться і її захищатимуть.

Я б дуже хотів, щоб після державного візиту в Україну, президент Ізраїлю особисто приклав зусиль до визнання “Праведником Світу” Митрополита Андрія Шептицького, який, як слушно зауважила Ольга Богомолець, був “єдиним, хто налагодив цілу систему порятунку євреїв”. Слуга Божий Андрей врятував кілька сотень євреїв, зокрема, родину одного з равинів Львова, Ієзекіля Левіна, і одного з равинів Львова, Давида Кахане, який став пізніше головним равином ізраїльської армії.

Незважаючи на те, що Шептицький був єдиним єпископом, який відкрито звертався до керівництва Німеччини припинити масові вбивства і рятував євреїв, “Яд Вашем” досі не визнав його “Праведником Світу”.

Щодо висловів іноземного гостя, то я дуже сподіваюся, що враховуючи його статус, МЗС України дасть гідну офіційну оцінку таким висловлюванням, а також надасть Посольству Держави Ізраїль в Україні історичну довідку про Організацію Українських Націоналістів.

Я дуже сподіваюся, що до цього процесу долучаться також 120 депутатів членів міжпарламентської групи Україна- Ізраїль, яку очолює Георгій Логвинський.

На закінчення, процитую побажання учасникам слухань 90-річної Голови Асоціації праведників народів світу і Бабиного Яру міста Києва пані Софії Ярової:

“Щоб ви були завжди щасливі і завжди пам'ятали, що Україна має бути над усе!”

Олесь ГОРОДЕЦЬКИЙ, голова Християнського товариства українців в Італії