Настрої німецького бізнесу в Україні: “Ми ходимо по лезу бритви”

Настрої серед німецьких менеджерів у Києві є сумними. Вони обертаються навколо питання, чи зазнає краху Україна як держава. “Ми ходимо по лезу бритви”, — говорить один представник німецької індустрії.

В країні діють 2000 фірм з німецькою участю. Багато з них працюють на заході другої за розміром країни в Європі, проте деякі в 1200 кілометрах далі на схід, на Донбасі. Деяким, таким як Heidelberger Zement, довелося взагалі закрити свої виробничі потужності. А все через те, що об’єкт розташовано на півдорозі між Донецьком та російським кордоном.

Тим часом на Донбасі й надалі стріляють — щодня, як повідомляють спостерігачі ОБСЄ у своїх щоденних звітах. Мінські домовленості про припинення вогню лишаються крихкими.

Загроза воєнного стану — із наслідками

Фірми також непокоїть те, що війна поступово прокрадається на підприємства та в сім’ї співробітників. “Ми мусимо передавати нашим людям повістки з військкоматів”, — розповідає керівник одного підприємства. І якщо когось із працівників мобілізують, то компанія повинна зберігати за цією людиною робоче місце.

Нещодавно Делегація німецької економіки в Україні організувала круглий стіл, щоб менеджери могли обмінятися думками щодо наслідків війни для їхніх підприємств. На самому початку списку занепокоєнь стояло питання, чи президент Петро Порошенко оголосить воєнний стан по всій країні. Оскільки тоді певне майно компаній можна було би вилучати для потреб оборони, в першу чергу автомобільні парки.

Підприємства хочуть безпеки

Таким чином описи ситуації у звітах для материнських компаній в Німеччині стають похмурішими. І там на це реагують: урізають товарні кредити для своїх українських “дочок”.

Вони сподіваються нині на політику: під час візиту прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка до Берліна представники німецької економіки хочуть провести дискусію з Відомством федерального канцлера щодо кризових фондів для України. Ці фонди повинні пом’якшувати ризики для підприємств при взятті кредиту — подібно до Euler Hermes, страхувальника експортних кредитів.

Керівник українського уряду із готовністю послухає про це, проте його піклуванням є зовсім інше: Німеччина пообіцяла Україні 500 мільйонів євро екстреної допомоги, передусім на відбудову постраждалого від війни сходу країни. Проте й донині неясно, чи до кінця року буде надано хоча би один євро прямої допомоги.

На уряд тиснуть, щоб він проводив реформи

“Просто бракує хороших проектів”, — говорить один дипломат у Києві. А також довіри — через високу корупцію. Ця проблема “тягнеться із самого низу і аж на саму гору”, зауважує середній підприємець. Наприклад, він попросив владу одного з українських міст відремонтувати генератор. “Це коштує, власне кажучи, не більше десяти тисяч євро”, — наголошує бізнесмен. У підсумку це вилилося у 100 тисяч євро, оскільки на кожному рівні погодження та прийняття рішень хтось вимагав грошей. Врешті-решт це зрозуміло, говорить він, адже хто може жити на 80 чи 110 євро на місяць. Порочне коло.

Уряд у Києві перебуває під тиском: він повинен швидко провести реформи. Оскільки такі “країни як Литва, Польща, Латвія чи Естонія підтримуватимуть Україну стільки, скільки це необхідно”, зауважує литовський європарламентар Габріелус Ландсбергіс в інтерв’ю DW. Проте держави на заході ЄС, за його оцінками, можуть втратити таке бажання, якщо незабаром не буде відчутного прогресу в реформах.

Щоб закрити найбільші дірки, необхідно спрямувати 200 мільйонів євро з Берліна прямо в український бюджет — сигнал кредиторам країни. Видання Bloomberg приходить в найновішому аналізі до висновку, що імовірність банкрутства України перебуває на рівні 30 відсотків. За лаштунками міністр фінансів України Наталія Яресько проводить переговори щодо відстрочки платежів за боргами, щоб виграти час для України знову звестися на ноги.

Поки що компанії хочуть залишитися

Попри все, німецькі керівники підприємств у Києві переконані: допомога функціонуватиме лише в тому разі, якщо на сході країни знову не розгориться війна, як це було на початку року під час боїв за Донецький аеропорт та Дебальцеве. Німецькі фірми хочуть залишитися — поки що. Проте якщо сепаратистам за підтримки Росії вдасться розширити свої володіння на Донбасі, то і це стане невизначеним.

Адже через анексію Криму та захоплення частини Донбасу Київ втратив понад 20 відсотків економічної потужності. Поряд лежать індустріальні регіони в Дніпропетровській та Запорізькій областях. “Якщо будуть втрачені й ці регіони, тоді від України мало що залишиться”, — зазначає німецький топ-менеджер у Києві.

Франк ГОФМАНН, Юрій ШЕЙКО