ДАЙДЖЕСТ

Народження сучасної нації, або Які питання про Україну підняла російська агресія. Лекція#1 Тімоті Снайдера

[08:40 26 сентября 2022 года ] [ Forbes-Украина, 24 сентября 2022 ]

Американський історик, професор Єльського університету Тімоті Снайдер, 53, — провідний західний фахівець з історії Східної Європи.

Наприкінці серпня він прочитав курс лекцій про формування сучасної України. Їх запис, викладений в YouTube, викликав неабиякий ажіотаж: за тиждень — понад 600 000 переглядів. Forbes вирішив зробити переказ цих матеріалів. Нижче — перша, вступна, лекція курсу.

Те, як ми думаємо про історію, має відношення до проблем і питань, які підіймає теперішній час. Я не говоритиму, що мета цього курсу — надати російській війні проти України сенс. Я збираюсь сказати, що війна є приводом повернутися назад і зрозуміти цю історію.

Почнімо з того, де ми є

Зараз ЗСУ здійснюють наступ у Херсонській області України. Херсон — цікава назва, вона не є слов’янською. Херсон названо на честь давньогрецького поселення на Кримському півострові. Те давнє грецьке місто, яке називалось Херсонес, зараз знаходиться в передмісті Севастополя. Севастополь — частина території на крайньому півдні України та Криму, окупована Росією у 2014 році.

Ці назви міст, які здаються екзотичними та загадковими, повертають нас до історії, яка є міцною та зрозумілою. З точки зору безперервної документації присутності греки разом з євреями були там найдовше. Євреї та греки — найдавніші задокументовані мешканці України. Це свідчить про те, що знайомі концепції класичної історії, які походять з грецької чи єврейської сторони, виявляться корисними для застосування до України. На територіях, де зараз відбуваються бойові дії, була частина світу Давньої Греції, це була частина османського світу довгий час, проте південь цих територій не був частиною Київської Русі.

Вікінги у 988 році

Вісь, на якій постане рання історія Київської Русі, яка є першою великою задокументованою державою в цьому регіоні, є віссю північ — південь. Це пов’язано з вікінгами, великою темою в європейській історії. Епоха вікінгів починається у VIII столітті. Вікінга, який охрестився у 988 році, звали Вальдемар (Володимир — українською та Владимир — російською).

Він був вікінгом, не росіянином чи українцем, тому що Росії та України тоді ще не існувало. Це постать, яка тисячу років тому, можливо, прийняла християнство. Путін починає зараз цю війну в Україні, і частина його логіки — те, що Росія та Україна завжди були одним народом, тому що вікінг, можливо, охрестився тисячу років тому. Це не є переконливим історичним аргументом.

Лекція#1 Тімоті Снайдера

Якщо диктатор говорить вам, що хтось охрестився тисячу років тому, це не означає, що ваша нація така ж, як його. Нація — це сучасний історичний конструкт, що характеризується солідарністю з людьми, яких ви не знаєте. Нація також передбачає певне уявлення про рівність. Ми рівні як члени нації. Цього не існує в стародавньому або середньовічному світі.

Ідея Путіна полягає в тому, що, оскільки в Києві відбулося хрещення в 988 році, то решта історії визначена заздалегідь і все, що йде не так, є чужим і має бути придушене, і потім історична єдність. І справа не тільки в тому, що це Росія та Україна. Росія та Україна як нації у 988 році не існували. Немає такого поняття, як “історична єдність”.

Історія — це не про єдність. Можливо, в якийсь момент була якась єдність, але якщо вона історична, то вона зміниться, тому що це історія. Історія — це зміна у безперервності, а також непередбачуваність. Вона про речі, які ви не могли очікувати, й це може здатися суперечливим. Коли в тебе є історія, прикладом якої є путінська версія хрещення в Києві, то це історія про те, як ніби все було завжди статичним. Тому хрещення є таким привабливим. Хрещення — це очищення, це початок, і саме тому це такий привабливий образ у путінській історії. Хрещення дозволяє нам забути всі речі, що сталися раніше. Це спосіб позбутися різноманітності. Воно позбавляє походження. Воно позбавляє інновацій. Воно позбавляє всього цікавого.

Цікаве про Україну те, що замість того, щоб бути частиною міфу про чистоту, Україна насправді втілює в дуже інтенсивній формі більшість головних тем з європейської історії та деякі з головних тем світової історії. Внаслідок географії України всі теми європейської історії з’являються в українській історії, просто в цікавішій формі, як, наприклад, вікінги. Київ може бути єдиним найцікавішим і найдовговічнішим спадком епохи вікінгів. Коли зараз дивишся на фотографії воєнного Києва, то все ще бачиш Святу Софію, спадщину цивілізації вікінгів. Це спадок вікінгів, які навернулися до християнства.

Ми маємо позначити Україну як великий центр не лише християнської історії. Україна є центром мусульманської, єврейської та християнської цивілізації, і це одна з речей, яка робить її цікавою та примітною.

Тімоті Снайдер на конференції “Ялтинська Європейська Стратегія” (YES). Фото yes-ukraine.org

Київська Русь

Історія починається із зустрічі великого північного і південного розвитку, які стрінулись у Києві й дають чомусь початок. Держава, яка була заснована, називається Русь, або Київська Русь. Але території, про які йде мова, також будуть управлятися іншими утвореннями, такими як Велике князівство Литовське, Польща та Османська імперія.

Аргументом для українсько-російської війни є те, що українці не знають, хто вони насправді. Вони були забруднені польською, литовською, габсбурзькою або американською пропагандою. Або, можливо, пропагандою Європейського Союзу. Вони можуть не знати, хто вони є насправді. Тому треба позбутися всіх цих “штучних” речей, щоб зрозуміти, хто вони є.

Невже потрібно застосовувати так багато насильства для того, щоб українці зрозуміли, хто вони насправді? І якщо подивитись на речі таким чином, тоді війна отримує певний сенс. Справа не в тому, що це погана історія, тому що це правильна історія. Річ у тому, що погана історія або те, що краще назвати міфом або політичною пам’яттю, дає нам привід побачити, якою історія могла бути насправді.

Україна знаходиться в абсолютному центрі багатьох подій, які ми вважаємо центральними.

Тімоті Снайдер, американський історик

Речі, які є найбільш очевидними, дуже часто є найважчими для сприйняття. Історія — це спосіб підхопити очевидне, тому що вона показує це з купи різних кутів водночас, і тоді очевидне стане очевидним. Україна перебуває в абсолютному центрі багатьох подій, які ми вважаємо центральними. Вона абсолютно в центрі Першої світової війни. Вона абсолютно в центрі Другої світової війни. Вона абсолютно в центрі сталінського терору. Вона абсолютно в центрі Голокосту. Вона абсолютно в центрі розпаду Радянського Союзу.

Україна знаходиться в центрі великих історичних подій — не лише стародавніх і середньовічних, а й сучасних. Саме той факт, що вона знаходиться в центрі розвитку, ускладнює можливість побачити і помітити. Але в основному все, що відбувається в європейській історії, відбувається в українській історії, тільки трохи інтенсивніше, а іноді трохи раніше.

Той факт, що українці змогли протистояти російському вторгненню, говорить про те, що нація чи громадянське суспільство вже консолідувалися до вражаючого ступеня. Той факт, що ми, американці, думали, що Україна розвалиться за три дні, скаже більше про наше неправильне розуміння місця, ніж про саме місце.

“Путін цим вторгненням об’єднав Україну”, і це правда, є багато солідарності, чого б не було без війни. Але ідея про те, що Путін створив Україну, вторгнувшись у неї, є смішною. Ви можете вторгнутися в багато місць, але це не означає, що вони починають існувати як нації. Цей крок, який зробили журналісти, сказавши: “О, добре, Україна існує, тому що є Путін”, — це лише спосіб продовжувати говорити про Путіна.

Геноцид

Рафаель Лемкін, юрист і викладач, вигадав слово “геноцид”, припускаючи існування народу, тому що геноцид — це навмисне знищення народу. Це конструкція ХХ століття. Геноцид є антиподом створення нації. Ця війна є дивним геноцидом. Дуже рідко ініціатори війни кажуть на початку, що метою війни є знищення іншого народу. Це може бути метою, але оголошувати про це відкрито, як у цій війні, досить незвично. І це головна частина геноциду.

Практичну частину геноциду дуже легко знайти в ста тисячах загиблих у Маріуполі. Три мільйони депортованих українців, включаючи чверть мільйона дітей, мали бути примусово асимільовані до російської культури в систематичній кампанії зґвалтувань і вбивств місцевої еліти на окупованих територіях. Асимільовані систематичними спробами знищити видавництва, бібліотеки й архіви, що є способом націй пам’ятати себе.

Ця війна має геноцидний аспект, і потрібно пам’ятати про це як про тему. Ця концепція геноциду, попри її сучасність, повертає нас назад, до питань колоніалізму і визнання або невизнання інших людей. Чому, якою була і як існує українська нація? Це цікаве питання не тільки щодо України, а й щодо існування української нації. Чому 1933 року в Радянському Союзі був саме український голод? Чому саме Гітлер вважав, що Україна стане гарним місцем для Lebensraum? Чому в 1970-х роках брежнєвська асиміляційна політика була особливим чином застосована до України? Що такого в цьому місці, що поставило його в центр сильного колоніального тиску протягом століть і десятиліть? Україна — це серце темряви в тому сенсі, як вона притягує до себе всі ці події.

У підготовці матеріалу взяли участь Ярослава Костейчук і Валерія Федорчук