Нафту добуватимуть на північному полюсі

Ціни на нафту у світі продовжують зростати. Аби зупинити подорожчання енергоносіїв, знадобився землетрус у Японії.

Як тільки стало відомо, що нафтопереробні заводи Cosmo Oil Co. зупинені, ціна ф'ючерсних угод на поставки нафти марки brent у квітні впала на 1,83 долара.

Проте, на думку більшості аналітиків, це було лише тимчасове явище. За кілька днів усе повернеться на свої місця, і сировина знову почне дорожчати. Тенденція до падіння цін на нафту невдовзі поступиться її новому злету.

Адже Японія має відбудовуватися і уряд пообіцяв видати на це 146 мільярдів доларів. Значна частина цих грошей піде на ресурси і енергоносії, які будуть потрібні Токіо.

Крім того, аварії на АЕС в префектурі Фукусіма призведуть до зупинок атомних реакторів по всьому світу. США та ЄС вже заявили, що перевірять надійність власних реакторів і тому частина з них поки не буде працювати.

Потрібну електрику вироблятимуть теплові станції, а отже зросте попит на їхню сировину. У Вашингтоні заявили, що збираються збільшити стратегічні запаси нафти на 50 тисяч барелів за кілька тижнів.

Цьому не можуть запобігти навіть заяви ОПЕК про те, що попит на нафту частково штучний і підтримується на високому рівні спекулянтами. 21 лютого 2011 року ціни перетнули позначку 100 доларів за барель, і відтоді ринок ніщо не може зупинити.

Причина — нестабільність в арабському світі. У прогнозі на 2010 рік ОПЕК писала, що видобуток в Саудівській Аравії не ростиме, а основними постачальниками нафти стануть країни Північної Африки.

Проте зараз ситуація змінилася. Лівія через громадянську війну знизила видобуток на 237 тисяч барелів на день, інші країни регіону також не можуть налагодити нормальну роботу. Загроза страйків з'явилася і на бурових платформах Саудівської Аравії.

Тимчасом споживання нафти, за прогнозами ООН, буде лише зростати. На 2011 рік країни світу потребуватимуть 87,8 мільйона барелів сировини.

За даними Сhicago mercantile exchange, 12 березня ціни на нафту зупинилися на позначці 113 доларів за барель. Експерти консалтингової компанії Purvin & Gertz Inc. заявили, що в разі підвищення ціни ще на 30-40 доларів дотриматися темпів розвитку світової економіки на рівні 4-4,5% буде дуже важко.

У меморандумі за лютий 2011 року ОПЕК заявила, що наприкінці зими було зафіксовано рекордну кількість договорів про купівлю-продаж нафти на Нью-Йоркській товарній біржі — більше 800 тисяч за день.

Експортери стверджують, що високі ціни на сировину — це лише спекуляція. Аби підтвердити це, Саудівська Аравія з 1 березня почала щоденно видобувати на 279 тисяч барелів нафти більше, ніж у березні 2010 року. Однак це не стримує ціни.

Експерти інституту Брукінгса вважають, що навіть Ер-Ріяд, який є найбільшим експортером в ОПЕК, не може повністю гарантувати збереження видобутку нафти на високому рівні. Його основні нафтові поля знаходяться біля кордонів з Єменом.

Там зараз тривають заворушення, і вони можуть перекинутися на сусідні райони.

Ринок перестав вірити обіцянкам нафтових експортерів з Північної Африки. Відтак, компанії починають шукати нові місця, де можна добути нафту, аби отримати прибутки і задовольнити ринок. Причому країни, які досі не мали суттєвого впливу на світові паливні ринки, зараз мають шанс захопити лідерство.

Північна допомога

Першою про це заговорила Росія. Вона вже продає більше 9 мільйонів барелів щороку. Проте порівняно з можливостями ОПЕК це не так багато. Тим більше, що нафтові родовища Росії до 2035 року, за прогнозами Московської академії наук, виснажаться, і тоді експорт нафти з цієї країни впаде на 4 мільйони барелів.

Ще у лютому Росія запропонувала британській компанії British Petroleum та власній “Роснєфті” почати розробку покладів у районі Карського моря, аби потім просуватися до північного полюсу.

Розробка цих покладів приваблює своєю прогнозованістю, адже на півночі точно не буде революції, а західні компанії мають достатньо досвіду для такого буріння. На думку аналітиків Ради з міжнародних відносин, північний полюс поки не чіпали через наявність нафти у більш привабливих регіонах і з екологічних міркувань.

Проте зараз ситуація змінилася: ціни і попит на нафту зростають. Компанію BP для тестового буріння вибрали не випадково. На думку Кремля, вона має найвищі стандарти екологічної безпеки у світі.

Експерти Reuters додають, що справи ВР після аварії на платформі у Мексиканській затоці ідуть не найкращим чином. Вона вже виплатила владі США близько 30 мільярдів доларів, тому їй не доводиться вибирати.

Екологи заявили, що буріння вестиметься на землях заповідника. Кремль тут же пообіцяв перенести межі природоохоронної території. На думку аналітиків інституту Гувера, рішення Росії може призвести до відкриття ери буріння в Арктиці, тим більше, що на полярному шельфі можуть працювати кілька країн.

За Кремлем до полярних перегонів долучилися Норвегія і Данія. З початку 2011 року Данія вже отримала від шотландської компанії Cairn Energy 450 мільйонів доларів за проведення пробного буріння на шельфі Гренландії.

Одразу після цього у міністерстві паливної політики Данії вишикувалася черга фірм: Maersk Oil, Dong Energy, Exxon, ConocoPhilips, Statoil, GDF Suez, Shell, які теж прагнуть отримати концесію на розробку північних родовищ.

Поки в Копенгагені роздумують, у Гренландії почалися рухи за відокремлення країни від Данії. Метрополія щороку отримує по 530 мільйонів доларів прибутків, а за умови відкриття концесій цей грошовий потік за кілька років зросте удесятеро.

Останні претенденти на звання північних розробників нафтових покладів — США та Канада — поки аналізують перспективи полярного буріння та екологічні ризики.

Проте довго стояти осторонь вони не будуть, адже під кригою є щонайменше 10 мільярдів барелів нафти. Зупиняє США та Канаду сильне природоохоронне лобі в урядах обох країн. Проте 2011 року видобуток нафти в Америці зросте лише на 0,01 тисячі барелів на день, а ціни на бензин вже сягнули рекордних позначок.

Відтак, у Білому домі думають, як приєднатися до поділу півночі, яка довго була світовим заповідником, а зараз може стати найбільшим джерелом нафти.

Тепліші альтернативи

Крім екології, недоліком роботи на півночі є і повільне повернення інвестицій. Там слід створювати бурові у вкрай несприятливих умовах, тому фірми цікавляться іншими регіонами, де менше нафти, але вони дадуть прибутки вже зараз.

Найбільш перспективними для збільшення нафтовидобутку, за даними ОПЕК, є країни Гвінейської затоки. Вони мають досить стабільну політичну ситуацію і з початку 2011 року постійно збільшують видобуток нафти. Піонером тут є Гана, яка за місяць наростила видобування енергоносіїв на 90 тисяч барелів щоденно.

Експерти журналу Economist теж вважають, що Гана та її сусіди стануть одним з центрів світового інвестування у створення платформ. Основними покупцями цієї сировини, за прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, стануть країни Європи, які суттєво залежали від нафтовидобутку на північ від Сахари.

Добова потреба ЄС у нафті у 2011 році порівняно з 2010 роком виросла на 14,4 мільйона барелів, а сам континент на добу видобуває лише 4,2 мільйона барелів. З початку 2011 року видобування впало ще на 0,4% через несприятливу погоду в Північному морі.

Окремо в африканському регіоні стоїть Нігерія, яка з початку 2011 року знизила видобуток на 83 тисячі барелів на день. Уряд країни заявляє, що це сталося через підривні дії повстанців і обіцяє приборкати їх за кілька тижнів.

Нафта з Нігерії доставляється танкерами в США, де вже відчули нестачу сировини і обіцяють вкласти ще 1 мільярд доларів у розвідку родовищ.

Третім успішним нафтовидобувним регіоном може стати Каспійське море. Країни навколо нього зрозуміли це і починають нарощувати потужності. Казахстан уже перевищив прогнози ОПЕК на зростання свого видобутку в п'ять разів і збирається в 2011 році піднімати на-гора 1,67 мільйона барелів нафти щодоби.

Від нього намагається не відставати Азербайджан. Баку з лютого почав добувати на 30 тисяч барелів нафти на день більше, ніж 2010 року. До початку 2012 року він планує подвоїти цей показник.

Нафта Каспію здебільшого йде на схід — в Китай та Індію. Ці країни будуть стабільно розвиватися, тому їм знадобиться багато сировини. За лютий імпорт КНР зріз на 5,1 мільйона барелів на рік.

Пекін уже домовився з Астаною про побудову другої нитки нафтогону, який має перекачувати казахську нафту на схід.

Олеся СТАРОДУБЦЕВА