Міністерство шаурми

 Нарешті ми зрозуміли, чому уряд так бадьоро рапортує нам про наявність палива для опалювального сезону. Реальні очільники галузі, назвемо їх для простоти “міністерством шаурми”, ховають за цим проблему, яка невблаганно насувається. Вже в перші холодні місяці вони з’ясували, що навіть при наявних запасах палива опалювальний сезон може зірватися через банальний брак грошей. Нестачу коштів для того, щоб підтримувати низькі тарифи для споживачів.

Навіть найбільші корупціонери минулого до цього не доводили, вони розуміли, що популістичні обіцянки — святе. Нові очільники прийшли з металургів і не встигли з’ясувати базових вимог до роботи. Без зовнішньої допомоги на енергетичний ринок очікує колапс, створений власними руками, без участі жодної російської ракети.

Однак спочатку поясню, чому “міністерство шаурми”. Ні, не подумайте, не йдеться про схожість із прізвищем фактичного очільника енергетичної галузі, який керує нею з офісу президента. А саме офіс керує процесами підготовки до опалювального сезону, міністр цього разу лише підписує документи та намагається тихенько звільнитися. Йдеться про класичний цикл життя точки з продажу шаурми біля транспортних артерій.

Спочатку така точка відкривається на радість усім. Громадяни міста можуть перехопити швидко щось жирне і некорисне, бюджет отримує податки, мер отримує в кишеню, а власник кіоску для шаурми якось викручує прибуток після всіх виплат. З часом апетити мера і власника зростають, і щоб збільшити потік грошей, доводиться жертвувати якістю “послуги” громадянам. У шаурмі опиняються продукти не першої свіжості, а на якомусь етапі навіть соя та субпродукти. Потім хтось із громадян отруюється, вибухає скандал, точку з шаурмою закривають і відкривають поруч іншу. Цикл починається знову.

В енергетиці ми на етапі підкладання до шаурми субпродуктів, бо після всіх виплат запропонувати громадянам щось смачне чи поживне вже неможливо. 

Йдеться про універсальну “послугу”, розрекламовану та обіцяну президентом два роки поспіль, — низькі тарифи для громадян. Це в Європі затято сперечаються, де взяти гроші для підтримки населення та кому саме необхідна ця підтримка. В нас усі — і багаті, і бідні — платять за електрику менше, ніж вона коштує. 

Рецепт щедрості доволі простий, придуманий ще торік. Різницю між реальною вартістю електрики та тарифами сплачує державний “Енергоатом”.

Мрія популістів: державні підприємства працюють не на бюджет, а на підтримку кожного громадянина. Всі щасливі.

Та є одна проблема — в “Енергоатому” вже не залишилося грошей. І питання не в Запорізькій АЕС, хоча втрата цих потужностей є болісною. З минулого року компанія збільшує борг за розрахунками за PSO (Ppublic service obligation) — зобов’язаннями, з яких і покривається різниця в тарифах для населення і ринку. Тенденція наростає: якщо в липні борг становив 17 млрд грн (я про це, власне, писав), то сьогодні він сягнув усіх 20 млрд. І буде збільшуватися, бо неплатежі на ринку зростають, адже Рада захистила всіх, хто не сплачує за спожиту енергію. Інші державні підприємства теж не допоможуть: в “Укргідроенерго” грошей немає, а в державного “Центренерго” не хочеться навіть питати — там досі вважають, що борги віддають лише слабаки.

Такої кризи неплатежів спеціалісти не пригадують багато років, через неї генерація не може ані закуповувати паливо, ані виконувати ремонти. Без грошей сидять і виробники, і трейдери.

Що роблять у цій ситуації очільники галузі? Ні, не рятують платежів. Вони намагаються розпачливо витягнути з ринку останні наявні кошти. Наприклад, запуском нового “незалежного” державного трейдера — АТ “Енергетична компанія України”, що повинен “ефективно” продавати електроенергію в Європу. Поки його ефективність пояснюється товарним кредитом, який йому надав “Енергоатом”.

Ще раз, це важко вкладається в голові. “Енергоатом” боргує мільярди за постановою Кабміну, але при цьому кредитує державного трейдера — віддає електроенергію з тривалою відстрочкою на оплату.

Як пояснити таку вперту сміливість очільників галузі?

На жаль, у ситуації, що склалася, в них є три успішні виходи, і кожен із них для конкретного міністра Германа Галущенка та його керівника в офісі президента є прийнятним.

Вихід перший: нам допоможуть американські та європейські друзі. На тлі успішних виступів Володимира Зеленського ситуацію на ринку знову можна буде продати як таку, що загрожує безпеці, й отримати фінансування для ліквідності ринку. Можна ще налякати американців історіями про “ядерну зиму”, сподіваючись, що з-за океану нам пришлють або гроші, або трохи газу. Як безповоротну допомогу, звісно.

Щоправда, маніпуляції з постановкою державних підприємств під ручний контроль роблять такий сценарій малоймовірним. Група товаришів під керівництвом Ростислава Шурми вперто не здається в спробах запровадити власний менеджмент на підприємствах галузі. Цього тижня вони таки звільнили керівника ОГТСУ Сергія Макогона. Застереження іноземців спрацювали лише наполовину: керівника звільнили не рішенням Кабміну, а натиснувши на наглядову раду. Пред’явити міністерству немає чого — формально правила корпоративного управління дотримано. Оцініть красу гри… словом.

Другий спосіб “пропетляти” — заробити на експорті електроенергії та пройти зиму на цьому ресурсі. “Укренерго” та генерація вже зараз дають таку можливість, і за кілька місяців заробили мільярди гривень. Але потік грошей від експорту тане на очах через банальний брак потужності. Як прогледіли ресурс і чому так сталося — ще одна захоплююча історія, вона заслуговує на окрему розповідь.

Залишається третій, безвідмовний, спосіб — перезавантажити керівництво галузі і почати з чистого листа. Можна навіть із використанням бюджетних коштів, як це робили в газовій сфері.

І відкрити нову точку швидкого гарячого харчування.

Микола ТЕСЛЯ, енергетик, управлінець, економіст. 20 років роботи в енергетичній галузі, з них 8 — в державних структурах. Адвокат доступної енергії для громадян за чесною ціною.