Безпека понад усе
Всі енергоблоки Запорізької АЕС на сьогоднішній день переведені в режим холодної зупинки. Таке рішення було ухвалене технічним персоналом станції і керівництвом “Енергоатому” для того, щоб максимально убезпечити станцію від можливих ядерних інцидентів.
Головною причиною такого рішення стало неодноразове пошкодження окупантами ліній електропередач, які пов’язують станцію з неокупованими територіями. Такі руйнування неодноразово призводили до аварійної зупинки блоків на станції. Після відновлення ліній блоки знову запускали. Проте продовжувати далі таку роботу АЕС було вже надто ризиковано.
“При аварійному відключенні, може пошкоджуватися обладнання станції, — розповіла “Апострофу” експерт з ядерної безпеки Ольга Кошарна. — Тому перед тим, як знову вмикати блок в мережу, за нормативами має бути проведена інспекція, яка переконається в тому, що всі роботи виконані без порушень і обладнання справне. В даному випадку провести такі інспекції з боку регулятора не було можливим, і тому кожен запуск реакторів був порушенням правил ядерної безпеки”.
За словами голови Громадської ради при Державній інспекції ядерного регулювання України (Держатомрегулювання) Сергія Денісенка, попри необхідність виробництва енергії, все ж таки найголовнішою задачею на сьогодні є дотримання норм ядерної безпеки. У коментарі виданню він пояснив, що виконанню цієї задачі найбільше відповідає режим холодної зупинки, під час якого ядерне паливо вилучається з активної зони реактора, що значно знижує ймовірність інцидентів.
Щоправда, навіть при зупинених реакторах, електростанція все ж таки потребує досить значної кількості енергії для підтримання роботи ряду критичних об’єктів. Тому здійснити зупинку стало можливим лише після відновлення двох ліній електропередач, які пов’язують станцію з енергетичною системою України. Таким чином ЗАЕС, яка є найпотужнішою атомною станцією не лише України, а й Європи, сьогодні перетворилася на споживача електроенергії.
В Україні атомна енергетика, попри аварію на Чорнобильській АЕС, залишалася ключовим елементом енергозабезпечення — принаймні до війни вона виробляла більше половини всієї електрики у країні. Тому припинення роботи Запорізької атомної станції, особливо напередодні опалювального сезону, може стати серйозною проблемою. Особливо, враховуючи те, що ворог цілеспрямовано знищує об'єкти енергетичної інфраструктури України.
Проте через війну споживання електроенергії в країні значно скоротилося, тому, скоріше за все, зупинка ЗАЕС не стане для нас критичною.
Але це ставить під загрозу експорт електроенергії в країни ЄС, про що раніше будо досягнуто домовленість. “Якщо ЗАЕС немає в енергомережі України, звичайно, ми себе забезпечимо, але чи матимемо обсяг для експорту до Європи? — Без неї, скажімо так, навряд чи”, — заявив нещодавно прем'єр-міністр України Денис Шмигаль.
Втім, як було зазначено вище, абсолютним пріоритетом є все ж таки ядерна безпека.
Військові та цивільні окупанти
Ядерний шантаж з самого початку масового вторгнення був одним із засобів тиску росії на Україну та її союзників. Для цього використовувалися Запорізька та Чорнобильська АЕС, які окупантам вдалося взяти під контроль вже в перші дні так званої “спецоперації”. На щастя, Збройним силам України вдалося досить швидко відновити контроль над Чорнобилем. Проте ЗАЕС і досі знаходиться під окупацією.
За цей час станція перетворилася на справжній військовий об’єкт. Окупанти завели на її територію, навіть у виробничі приміщення, військову техніку, розмістили там боєприпаси. Представники “Росатома”, які прибули з Росії, почали втручатися у виробничий процес.
Паралельно відбувалися обстріли території станції, які за задумом окупантів повинні були посіяти паніку не лише серед українців, але й серед мешканців сусідніх країн, які мають всі шанси постраждати від імовірної ядерної катастрофи.
Назагал росія поводиться на ЗАЕС як мавпа з гранатою, намагаючися переконати світ в тому, що в разі продовження українського опору може влаштувати катастрофу, яка за масштабами перевищить чорнобильську.
Така поведінка росії заскочила світ зненацька. В історії ще не було випадку, щоб окупаційні війська захопили великий ядерний об’єкт (а ЗАЕС, нагадаємо ще раз, є найбільшою атомною станцією в Європі) і використовували його для шантажу світової спільноти.
Можливо саме тому протягом певного часу міжнародна реакція на дії росії була досить млявою. Проте в міру посилення обстрілів і зростання небезпеки світові інституції перейшли від ритуального занепокоєння до дій. 1 вересня на Запорізьку АЕС прибула офіційна інспекція МАГАТЕ на чолі з генеральним директором цієї організації Рафаелем Гроссі.
Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель ГроссіФото: сайт МАГАТЕ
За результатами візиту МАГАТЕ опублікувала звіт, в якому зафіксувала становище, в якому знаходиться станція і її персонал. Цей звіт викликав неоднозначну реакцію. Частина українських інтернет-ресурсів встигла оголосити про те, що МАГАТЕ так само лиє воду на російський млин, як це свого часу зробила Amnesty International, звинувативши Україну в наслідках російської агресії. З’явилися навіть повідомлення про те, що, мовляв, організація переважно фінансується росією і через це займає промосковську позицію.
“Насправді такі твердження не відповідають дійсності, — говорить Ольга Кошарна. — Внески росії в бюджет МАГАТЕ становлять всього близько 2,5% від його загального розміру, тоді як на Сполучені Штати припадає близько 25% фінансування. Тож немає причин говорити про якусь критичну залежність МАГАТЕ від росії”.
За її словами, вивчення оригінального тексту звіту МАГАТЕ показує, що в ньому достовірно відбито всі подробиці стану приміщень, обладнання та персоналу ЗАЕС. І експерти організації однозначно показують роль окупаційних військ в тих небезпеках, які виникають для роботи станції.
“Доповідь дійсно не містить відповіді на питання, хто обстрілює станцію, — каже Кошарна. — Це питання виходить за межі компетенції співробітників МАГАТЕ, які не є військовими експертами. Проте вони дуже докладно зафіксували всі порушення правил ядерної безпеки”.
В першу чергу, міжнародні експерти звертають увагу на те, що російські військові створюють перешкоди для нормальної роботи персоналу ЗАЕС. Співробітникам станції обмежено або взагалі перекрито доступ до частини об’єктів — ставків охолодження, дахів будівель. Аварійний центр, який знаходиться під землею, окупанти перетворили на бомбосховище і не пускають туди співробітників станції.
Експерти МАГАТЕ також відзначають, що станція має значні проблеми з персоналом. Велика кількість співробітників залишила станцію і виїхала з Енергодару, поруч з яким розташована станція. Як результат, ключові підрозділи ЗАЕС, які відповідають за ядерну безпеку, сьогодні не укомплектовані в середньому на 40%.
“В пожежній частині станції зі 150 людей лишилося 80, — говорить Ольга Кошарна. — В управлінні готовності до кризового реагування сьогодні працює 904 людини з належних 1230”.
Через недостачу людей збільшується навантаження на тих, хто залишився. Пожежна частина перейшла на роботу в три зміни по 48 годин, хоча в нормальному режимі працює в чотири зміни по 24 години.
Стан тих працівників, які продовжують виконувати свої обов’язки на станції, також залишає бажати кращого. Персонал експлуатує установку в надзвичайно стресових умовах, знаходячись під контролем російських збройних сил, відзначається в звіті МАГАТЕ. Міжнародні експерти зазначають, що погрози і тиск, які відчувають на собі українські працівники, підривають як їхню власну безпеку, так і безпеку роботи електростанції.
Ще одну небезпеку становлять працівники “Росатома”, які вимагають від українського персоналу щоденних звітів про роботу ЗАЕС, а ці звіти в тому числі містять конфіденційну інформацію.
МАГАТЕ вважає, що присутність старшого технічного персоналу “Росатома” може призвести до втручання в систему оперативного керування ЗАЕС і створити потенційні незгоди при ухваленні рішень.
Обстріли російською армією території ЗАЕС
Як приборкати росію
Відбуваючи додому, делегація МАГАТЕ залишила на ЗАЕС двох своїх співробітників, які тепер перебуватимуть там на постійній основі. Задача цих спостерігачів — повідомляти міжнародну організацію про будь які зміни в роботі об’єкту.
“Оскільки українські і російські ноти про становище на ЗАЕС є протилежними за змістом, наявність власних спостерігачів дозволить МАГАТЕ оперативно отримувати власну інформацію, — говорить Ольга Кошарна. — Наприклад, через них стало відомо про відновлення третьої лінії, яка поєднує ЗАЕС з енергетичною системою України, ще до того, як про це повідомили “Енергоатом” та Державна інспекція ядерного регулювання України. Це підтверджує, що постійна присутність міжнародних спостерігачів на станції є корисною і дозволяє МАГАТЕ оперативно отримувати інформацію”.
Важливим результатом встановлення постійного міжнародного моніторингу на ЗАЕС стало також скорочення для неї суто воєнних ризиків. Після появи спостерігачів окупанти перестали обстрілювати територію станції. Правда, ворожі снаряди все ще розриваються в Енергодарі, що створює в місті атмосферу терору, але принаймні в безпосередній близькості від ядерних об’єктів вибухів останнім часом не було.
Крім того, росіяни прибрали з території ЗАЕС військову техніку.
Хоча вже здійснені міжнародні заходи призвели до деякої стабілізації становища на станції, вони явно не є достатніми і не забезпечують належного рівня безпеки. Відтак перед міжнародною спільнотою стає питання, що робити далі для того, щоб повністю виключити можливість нової ядерної катастрофи.
“Зараз на часі питання демілітаризації території навколо ЗАЕС, — говорить Сергій Денісенко. — Спосіб, в який буде вирішено цю проблему, вплине на розвиток всієї ядерної енергетики в світі. Дії росії показали надзвичайну вразливість світу в разі виникнення бойових дій на територіях, де розташовані АЕС. І необхідне створення дієвого механізму реагування на такі події”.
За словами експерта, до нинішнього часу світове співтовариство розглядало ядерну агресію тільки в контексті використання зброї. І на цей випадок існує механізм стримування — ядерний удар викликає такий самий удар у відповідь. А що робити у випадку, коли агресор загрожує зруйнувати атомну електростанцію, ніхто точно не знає.
“ООН повинна розробити загальний світовий порядок дій, який забезпечить безпеку ядерних об’єктів у випадку воєнної агресії, — говорить Сергій Денісенко. — Причому це має бути набір конкретних дій міжнародного співтовариства, які дадуть можливість реального захисту ядерних об’єктів, а не декларативних побажань”.
Вирішення цієї задачі не буде простим і, скоріше за все, потребуватиме прийняття радикальних рішень не лише в сфері ядерної безпеки.
“На сьогоднішній день реальними повноваженнями з проведення миротворчих операцій володіє лише Рада безпеки ООН, де росія може накласти вето на будь які рішення, — розповідає Ольга Кошарна. — Відтак при нинішньому порядку вона не дозволить створити жодних реальних механізмів вирішення проблеми. Саме тому вже не вперше порушується питання про реформування Ради безпеки і позбавлення росії права вето. Нещодавно про підтримку цієї ідеї знову заявила постійна представниця США при ООН Лінда Томас-Грінфілд”.
На жаль, міжнародна бюрократія є надто неповороткою структурою. Яким би не було рішення ООН з питання безпеки АЕС, воно точно не буде швидким. Навряд чи прискорить події й ухвалена 15 вересня резолюція Ради керуючих МАГАТЕ із закликом до Росії “негайно припинити всі дії проти Запорізької атомної електростанції та будь-якого іншого ядерного об'єкта в Україні”. За резолюцію проголосували 26 держав із 35 членів ради. Проти було два — Росія та Китай, решта утрималася. При цьому постпред РФ при міжнародних організаціях у Відні Михайло Ульянов вже назвав цей документ “декларативним та несерйозним”. “Оперативних наслідків ця резолюція не матиме, це суто пропагандистська акція з боку наших західних, з дозволу сказати, партнерів. Це ганебний документ, всерйоз його сприймати не можна”, — заявив він в ефірі пропагандистського телеканалу “Росія 24”.
Тож для нас планом “А” було і залишається звільнення Збройними силами України окупованих територій і відновлення на них законного порядку. Що і стане найбільш дієвою гарантією ядерної безпеки на українських АЕС. І, по суті, безпеки усієї Європи.
