Станом на останній день зими ситуація на фронті залишається складною: ворог наступає на кількох напрямках фронту. Активні зіткнення йдуть практично по всій лінії фронту від Вугледару до Куп'янська та від Роботиного до Вербового. Незважаючи на тиск противника та активність ворожої авіації Силам оборони на низці напрямків вдається здійснювати локальні удари. Зокрема, українським військам вдалося вибити окупантів, які прорвалися на околицю Орлівки поблизу Авдіївки, а Третя окрема штурмова бригада вибила сили супротивника із Красногорівки Донецької області. Що відбувається з активністю росіян на інших напрямках, читайте у матеріалі “Апострофа”.
Цілі — все ті ж
Як повідомив Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у Telegram-каналі, найбільш напружена ситуація спостерігається в Авдіївському та Запорізькому напрямках. Там штурмові підрозділи Росії намагаються прорвати оборону наших військ та захопити населені пункти Тоненьке, Орлівка, Семенівка, Бердичі та Красногорівка.
Крім того, надзвичайно важкі бої тривають в районах Вербового та Роботиного, над якими ворог намагається повернути контроль.
“Успіх будь-якого бою залежить від якості планування і того, наскільки успішно задум командира реалізується його підлеглими. Це визначається, перш за все, досвідом та майстерністю командувача та командирів, вмінням правильно оцінити обстановку та ухвалити адекватні та своєчасні рішення. На рівні командирів батальйонів, рот та взводів головне забезпечити практичну реалізацію цих рішень, утримати позиції та знищити противника вогнем усіх коштів”, — наголосив Сирський.
Він зазначив, що у деяких командирів були виявлені певні прорахунки в оцінці противника та володінні обстановкою, що, звісно, вплинуло на результат роботи на окремих напрямках. Щоб уникнути подібних ситуацій у майбутньому, головнокомандувач вжив необхідних заходів для виправлення ситуації на місці з виділенням додаткового ресурсу боєприпасів та матеріальних засобів, а також необхідних резервів.
“Хочу відзначити мужність, стійкість і героїзм військовослужбовців 3 штурмової та 25 окремої повітряно-десантної бригад. Вони сміливими і рішучими діями вибили супротивника, що прорвався на околицю Орлівки”, — резюмував Сирський.
Цілі окупантів залишаються незмінними — захоплення всієї території Луганської та Донецької областей з перспективної підготовки наступальних операцій на Харківському та, можливо, Київському напрямах, щоб повернути собі стратегічну ініціативу, яку окупанти втратили восени 2022 року.
Дедлайна у Путіна немає
Як зазначають військові аналітики, у окупаційного командування не видно жодного “дедлайну” у вигляді так званих виборів президента РФ. Деякі військові експерти в Україні та на Заході вважають, що окупанти намагаються розвинути поступ на захід від Авдіївки, щоб кремлівський диктатор Володимир Путін перед “голосуванням” мав змогу звітувати про серію “перемог” над ЗСУ, але це не так, наполягає в розмові з “Апострофом” військовий аналітик Дмитро Снєгірьов.
“Вірити, що все це робиться під “вибори” в РФ — небезпечна ілюзія, яка переконує Заходу в тому, що в РФ ще є якась демократія, змагання між “партією миру” і “партією війни”. Ні, там залишилася тільки “партія війни”, мета якої скористатися снарядним дефіцитом ЗСУ та зволіканням з боку Конгресу США, постаратися захопити якнайбільше території Донецької області, а окупанти хочуть її всю, а вже потім виходити з пропозицією про якісь “переговори”, “перемир'я”, які по суті будуть небезпечною пасткою, лізти в яку нам категорично не можна”, — каже Дмитро Снєгірьов.
Кремлівський диктатор Володимир Путін встановлював окупаційному командуванню конкретний термін завершення захоплення території Донецької області. Спочатку завданням було виконати це до осені 2022 року, а після провалу термін продовжили до 1 березня минулого року. Однак обидва ці дедлайни були провалені. З моменту окупації Лисичанська на початку липня 2022 року просування російських військ на Донбасі обмежилося лише незначними “придбаннями”.
У вересні 2022 року розпочався поступовий відступ військ агресора. На початку минулого року вони змогли опанувати лише невелике місто Соледар. До травня того ж року було захоплено значну частину Бахмута, де росіяни поклали близько сотні тисяч людей.
Авдіївка, яку зруйнували авіаційними бомбами, стала першим “придбанням” окупантів за кілька місяців.
З травня минулого року наші Сили оборони почали наступ на Бахмутському напрямку, а в червні успішно прорвали оборону противника також на південному фронті, на кордоні Донецької та Запорізької областей, але восени минулого року окупаційні війська знову активізували свої наступальні дії, чинячи тиск на східному фронті за трьома напрямками: Авдіївським, Куп'янсько-Ліманським та Бахмутським. При цьому їх активність на Вугледарському напрямку залишалася відносно низькою. Також вони відновили атаки на півдні, в районі Роботиного Запорізької області.
Боротьба за контроль над основними містами Донбасу триває і в 2024 році, причому східний фронт, як і раніше, залишається однією з найскладніших ділянок фронту. Незважаючи на значні зусилля, російські війська не змогли досягти адміністративних кордонів Донецької області, що свідчить про те, що ситуація на місці залишається напруженою та непередбачуваною.
“Є версія, що Авдіївський напрямок для окупантів — просто відволікаючий маневр. Дії росіян дозволяють припустити, що їхня ключова мета — захоплення Слов'янська і Краматорська, тому невипадково, що бойові дії йдуть і на Бахмутському, і на Куп'янсько-Лиманському напрямках Росіяни хочуть вийти до Ізюма, а вже звідти йти у бік Слов'янська та Краматорська”, — вважає Дмитро Снєгірьов.
Що відбувається зараз
Станом на 29 лютого ситуація на фронті має наступний характер.
У районі Бахмута українські війська успішно відбили серію штурмових атак з боку російських сил, здійснених поблизу Іванівського на північному заході та Кліщіївки на півдні від міста.
Противник завдав авіаційних ударів по Роздолівці, Васютинському та Часовому Яру, ситуація навколо якого залишається непростою.
На захід від Донецька, як згадувалося вище, ситуація залишається напруженою в таких населених пунктах, як Бердичі, Орлівка, Тоненьке, Першотравневе та Невельське. Тут окупанти російські війська зробили 25 штурмових спроб, що можна порівняти з рівнем активності під час захоплення Авдіївки. Як говорилося вище, окупанти тимчасово зайшли до Орлівки, але були звідти вибиті. Аналітичний портал DeepState наголошує на просуванні агресора на південь від Бердичів і Тоненького, в районі Невельського.
Росіяни просуваються, в тому числі, за рахунок масового використання бомбардувальників типу Су-34, активно їх втрачаючи. За останню добу українські ППО змогли приземлити кілька російських машин.
“Після того, як наші війська відійшли з Авдіївки і вирівняли лінію фронту, російській авіації стало важче використовувати бомбардувальники, оскільки наші сили йдуть глибше під захист ППО. Тільки за цю добу ЗСУ збили три СУ-34. Далі буде більше. Наступна складність для росіян, що Донецька область — це суцільна агломерація, де малі міста переходять у середні, а середні — у великі. Там трудніше наступати навіть з врахуванням переваги у силах, аніж у відкритому полі”, — відзначив під час розмови з “Апострофом” військовий експерт, льотчик-інструктор Роман Світан.
За словами експерта, швидкість стримування окупантів залежатиме від низки факторів, серед яких основною є наявність снарядів.
“Якщо БК вистачатиме, то стримуватимемо окупантів, які пруть далі від Авдіївки не Захід. Якщо з цим буде проблеми, то доведеться організовано відходити у бік Карлівки, де вже є підготовлені рубежі перехоплення”, — зазначив Роман Світан.
Складнощі з укріпленнями
Загалом військові та експерти вкрай неохоче коментують тему оборонних споруд. Військовий журналіст Юрій Бутусов наполягає, що на заході Донецької області з цим проблеми.
При цьому офіцер “Легіону Свободи” Сергій Воронов в ефірі Апостроф ТV зазначив, що там, де є складнощі із зміцненнями, проблеми вже усуваються.
“На нашому напрямку фортифікаційні споруди будуються нормальними такими темпами. Багато техніки заїхало, йде будівництво. Правильні дії, бо ми маємо показати ворогові, що спроба захопити всю територію Луганської та Донецької областей їм обійдеться дуже дорого”, - зазначив Сергій Воронов.
Привід для стриманого оптимізму в тому, що наші союзники розуміють, що ЗСУ потрібні снаряди, а також з подачі президента Франції Еммануеля Макрона хоча б почали обговорювати питання відправлення в Україну військових контингентів країн НАТО.
У рамках Мюнхенської конференції з безпеки чеський президент Петро Павло зробив знакову заяву, наголошуючи, що Чехія знайшла 800 тисяч артилерійських боєприпасів стандартного калібру НАТО. Зазначені снаряди, за словами Павла, можуть бути відправлені до України у найкоротші терміни, протягом кількох тижнів, за умови забезпечення фінансування для їх доставки. 15 країн ЄС готові купувати снаряди України за межами Європи. І це серйозна підмога для того, щоб виправити ситуацію на фронті.
