Логіка Мар’їнки і закон Майдану. Путін прямує до краху

Кожного разу, коли здавалося, що можна знайти якісь можливості для порозуміння між владою і протестним рухом під час Майдану, відбувалася чергова ескалація. Кожного разу здавалося, що в оточенні Віктора Януковича є сили, які підштовхують його до цієї ескалації. Але навіть зараз, коли Янукович давно став українським політичним минулим, я не можу дати самому собі відповідь на запитання — хто саме прагнув до цієї ескалації? Люди в оточенні Януковича, які таким чином підштовхували його до краху? Російські радники, упевнені, що перемогти Майдан можна тільки силою? Чи все ж таки сам Янукович був головною причиною ескалації — просто тому що втратив всякий зв’язок із реальністю?

Я згадав про Майдан, коли стежив за розвитком подій навколо Мар’їнки. Для Росії операція із захоплення села не мала ніякого сенсу. Ще один окупований населений пункт ніяк не може поліпшити становище “ДНР”. Зате напередодні саміту “Групи семи” така операція перекреслює будь-яку можливість пошуку компромісу з Москвою. І на Заході говорять вже не просто про збереження санкцій проти Росії, а про їхнє можливе збільшення. Мар’їнка зіграла свою роль у падінні російської національної валюти — і це при тому, що ціни на нафту зараз теж падають і зайва стривоженість російському ринку абсолютно ні до чого. В принципі, напередодні зустрічі “сімки” Путін повинен був би проявляти максимальну обережність — тим більше, що на Заході лунали голоси, які закликали запросити російського президента за стіл переговорів і обговорити з ним українську кризу. Після Мар’їнки ці голоси замовкли.

Так хто ж зацікавлений в ескалації на Донбасі напередодні важливого міжнародного саміту? Як і у випадку з Майданом, у мене немає точної відповіді на це запитання. В оточенні Путіна чимало людей, які хотіли б краху “хазяїна” і тому роблять все можливе, щоб виставити його недоговороздатним. З іншого боку, в цьому ж оточенні є люди, впевнені, що досягти успіху в конфронтації з цивілізованим світом, із Україною, можна тільки силою. Те, що для Януковича був Майдан, для них — Захід.

Але може бути, що причина ескалації — сам Путін, який втратив усякий зв’язок із реальністю. У будь-якому разі зрозуміло одне: сил, які хотіли б заспокоєння ситуації, в оточенні російського президента просто немає. Тому що навіть ті, хто розуміє згубність політики Путіна, впевнені, що позбутися від нього можна тільки за допомогою зриву переговорного процесу. Для цих людей чим гірше — тим краще. Так само, до речі, діяв багато хто з представників оточення Януковича, що залишився в українському політичному житті після втечі “господаря”. І нічого дивного в такому збігу обставин немає.

Логіка розвитку і краху пострадянських авторитарних режимів практично не відрізняється.

Віталій ПОРТНИКОВ