“LNG Україна”. Термінал вже не потрібний?

Усе це реально — потрібні лише політична воля і чесність вищого керівництва.

Литва стартувала з проектом свого LNG-терміналу Klaipėda LNG FSRU у липні 2010 року, проект ініціював уряд.

Тоді ж відбулося і його юридичне обґрунтування — прийняття відповідного законодавства.

У березні 2012 року почалося будівництво морської частини терміналу, у червні — наземної частини.

27 жовтня 2014 року у найбільшому морському порту Литви у Клайпеді відбулося відкриття LNG-терміналу. Запрацював він 3 грудня 2014 року. Його потужність — 4 млрд куб м газу на рік.

Ось так виглядає їх LNG-система.

Майже синхронно з литовцями виступила із своєю LNG-ініціативою Україна. Проект “LNG Україна” був ініційований у серпні 2010 року.

26 листопада 2012 року у Комінтернівському районі Одеської області стартувало будівництво LNG-терміналу, яке так і не завершилося.

Литовцям проект коштував 128 млн дол. Вони вже забезпечують себе газом, повністю відмовившись від російського. Крім того, завдяки литовському терміналу, задовольнити свої потреби газом зможуть Латвія та Естонія.

Українцям термінал буде коштувати близько 1 млрд євро. Незрозуміло, правда, наскільки це великі гроші для такого перспективного проекту.

Хоча, якщо порівняти потужності терміналів — 4 млрд куб м газу на рік литовського та 10 млрд куб м газу на рік українського, то український повинен коштувати 350-400 млн дол. Проте і при мільярдному бюджеті з 2012 року можна було спостерігати готовність інвесторів із США, Австралії, Катару та ЄС увійти у проект.

Однак уряд узяв паузу. Як рухається проект — невідомо. З офіційних висловлювань можна виділити заяву прем'єра Арсенія Яценюка від 9 грудня 2014 року.

“Протягом кількох років намагаємося побудувати LNG-термінал, але для цього потрібно отримати дозвіл на проходження по Босфору. Тому уряд ставить для себе завдання спочатку отримати дозвіл, а потім будувати термінал”, — сказав він.

Мова йде про дозвіл з боку Туреччини. Насправді ж Туреччина за міжнародним правом не може забороняти проходження по Босфору. Крім того, через протоку регулярно проходять газовози із зрідженим газом пропан-бутаном.

Орієнтовна потужність українського терміналу повинна становити 10 млрд куб м газу на рік, а це трохи більше третини потреб України. Враховуючи власний видобуток газу — 20 млрд куб м на рік, Україна повністю себе б забезпечила.

Чому і далі мова йде про російський газ?

Вже у короткостроковій перспективі постачальниками газу для України можуть бути Алжир, Нігерія та Катар. Катар — найбільший експортер скрапленого газу у світі. Домовленості були досягнуті ще у 2012 році. Їх газ коштуватиме 330 дол.

Велику увагу слід приділити імпорту із США. У цій країні є кілька десятків крупних експортерів зрідженого газу. До кінця 2015 року вони будуть готові його транспортувати. Ціна з доставкою в Україну може становити 230-250 дол.

24 листопада 2014 року президент Литви Даля Грібаускайте на спільній прес-конференції з Петром Порошенком у Києві заявила: “Наш міністр з енергетики готовий допомагати вам, щоб захищати ваші інтереси у європейських інституціях і гарантувати, що Литва готова поділитися досвідом будівництва LNG-терміналу”.

Україна не готова чи не хоче переймати такий досвід?

У рамках навчання у бізнес-школі в Латвії та магістерської роботи на тему енергетичної незалежності України я написав листа президенту Литви, у якому наголосив на важливості литовського досвіду для України. Отримав таку відповідь.

“Президент Литви неодноразово підкреслювала, що Україні слід імплементувати комплексні реформи для зміцнення економіки, зокрема, в енергетичному секторі, зменшити рівень корупції, удосконалити судову систему та держслужбу, зробити їх відкритими та створити кращі умови для ведення бізнесу. Дуже важливо використовувати міжнародну підтримку для здійснення реформ”, — сказано у листі.

Ці слова свідчать, що Україні готові допомагати. Її підштовхують, їй рекомендують, їй радять, але чи готовий уряд до таких справжніх реформ?

На якій стадії перебуває проект “LNG Україна”, офіційної інформації нема. Однак гроно офіційних менеджерів є. Хто і за що отримує зарплатню — також не відомо.

Якщо в уряді нема бажання працювати — я готовий взяти на себе відповідальність з організації процесу будівництва LNG-терміналу, очолити напрямок застосування досвіду Литви та пошуку інвесторів, створення для них законодавчих умов.

Взимку коштовний російський газ пограбує кожну українську сім'ю.

Україна повинна бути незалежною. І енергетично також.

Микола ВОЙТІВ, стипендіат програми ЄС Erasmus-Mundus, магістрант Дипломатичної академії України