“Кримська схема”. Як “Кримський Титан” обходить санкції?

Місць звідки “Кримський Титан” взагалі може отримувати руду не так і багато: Австралія, Бразилія, Канада, Швеція, Норвегія, Казахстан та Україна. Спеціалісти з хіміко-технологічного факультету Київської політехніки кажуть, хоч іноземна руда й підходить для кримського виробництва, та її довге транспортування, може бути не рентабельним.

“Тут ключовим є лише фактор логістики, тобто вартість транспортування цієї сировин на завод “Кримський Титан”. Тільки це — скільки коштуватиме доставка?”, — пояснив у коментарі для Крим.Реалії старший викладач кафедри КПІ ім. І.Сікорського Григорій Кримець.

З 2014 року прокуратурою АР Крим зафіксовано близько 600 суден-порушників, які незаконно заходили в кримські порти. 50 з них вже заочно заарештовано. Їхнім капітанам загрожує до 8 років в’язниці. Та впіймати такі судна не просто, здебільшого, вони ходять під сирійським, або російським прапором і в обмежений перелік портів. Раніше це були Турецькі пристані, та завдяки роботі МЗС і прокуратури ця схема вже закрита. Також подібні заходи ведуться по портам Болгарії та Румунії. І судячи з останнього ільменітового рейсу LAODICEA, який опублікував проект Sea Krime, постачальники знову змінили схему. Тепер перевалку здійснюють в Єгипті.

“Міжнародна співпраця щодо суден-порушників досить обмежена. Більшість із них — це державні сирійські судна і вони вже під санкціями США та ЄС. Гірше ніж є їм зробити дуже складно. Тому вони й ходять лише в тих місцях, де їх складно впіймати”, — розповів у коментарі Крим.Реалії заступник начальника управління, начальник відділу прокуратури АР Крим Єгор Рєбров​.

За сім років анексії, схем постачання ільменіту на “Кримський Титан” було кілька. Навіть з Бразилії возили руду. Зараз, якщо спростити, маршрут виглядає так: у Чорноморську, абсолютно легально, судно завантажується рудою і йде в один з портів Болгарії, Румунії чи Єгипту. Там воно перепродається і перезавантажується на судно, яке вже підсанкційне і працює, так би мовити, на “кримську схему”. А вже звідти йде на півострів.

Експерти кажуть, що порти Туреччини, Болгарії, Румунії чи Єгипту — це лише перевалочні бази. Бо в цих країнах, ні видобутку ільменіту, ні відповідного виробництва просто немає.

“Небагато країн у світі можуть працювати з ільменітом та виробляти діоксид титану, навіть маючи відповідну сировинну і реагентну базу. Для цього треба виробляти ще й власну сульфатну кислоту і ще деякі речовини. Україна все це має”, — пояснив для Крим.Реалії старший викладач кафедри КПІ ім. І.Сікорського Андрій Лапінський.

“Ні в Туреччині, ні в Болгарії, ні в Румунії, великих підприємств, які потребували б великих об’ємів ільменітової руди і виробляли б діоксид титану, немає. В них є невеликі заводи, малої продуктивності, але це дуже незначні обсяги”, — зазначив для Крим.Реалії старший викладач кафедри КПІ ім. І.Сікорського Григорий Кримець.

Ми запитали у прокуратури АР Крим чи не з’ясовували вони джерела походження руди, яку отримує “Кримський Титан”. У відомстві нам відповіли, що такою інформацією не володіють. А операції з вивезення ільменіту з українських портів “формально мають ознаки законної експортної операції”. У Службі безпеки України нам відповіли, що таких розслідувань зараз не проводять.

Поставили питання про походження ільменіту й компаніям, що де-юре та де-факто володіють заводом. Саме підприємство відповіді не надало, а компанія Group DF назвала цю тему політизованою. Натомість, “Кримський Титан” лише збільшує своє виробництво. А брендовану продукцію, діоксид титану, можна вільно купити в російських магазинах. В середньому від 300 рублів за кілограм.

Експерти кажуть, що порти Туреччини, Болгарії, Румунії чи Єгипту — це лише перевалочні бази. Бо в цих країнах, ні видобутку ільменіту, ні відповідного виробництва просто немає.

“Небагато країн у світі можуть працювати з ільменітом та виробляти діоксид титану, навіть маючи відповідну сировинну і реагентну базу. Для цього треба виробляти ще й власну сульфатну кислоту і ще деякі речовини. Україна все це має”, — пояснив для Крим.Реалії старший викладач кафедри КПІ ім. І.Сікорського Андрій Лапінський.

“Ні в Туреччині, ні в Болгарії, ні в Румунії, великих підприємств, які потребували б великих об’ємів ільменітової руди і виробляли б діоксид титану, немає. В них є невеликі заводи, малої продуктивності, але це дуже незначні обсяги”, — зазначив для Крим.Реалії старший викладач кафедри КПІ ім. І.Сікорського Григорий Кримець.

Ми запитали у прокуратури АР Крим чи не з’ясовували вони джерела походження руди, яку отримує “Кримський Титан”. У відомстві нам відповіли, що такою інформацією не володіють. А операції з вивезення ільменіту з українських портів “формально мають ознаки законної експортної операції”. У Службі безпеки України нам відповіли, що таких розслідувань зараз не проводять.

Поставили питання про походження ільменіту й компаніям, що де-юре та де-факто володіють заводом. Саме підприємство відповіді не надало, а компанія Group DF назвала цю тему політизованою. Натомість, “Кримський Титан” лише збільшує своє виробництво. А брендовану продукцію, діоксид титану, можна вільно купити в російських магазинах. В середньому від 300 рублів за кілограм.