Корейські ракети для Росії. Чим Путін заплатив КНДР і як це загрожує Україні

Північна Корея надала Росії кілька пускових установок та балістичних ракет. 

Принаймні одна з них була запущена 29 грудня та впала у відкритому полі в Запорізькій області. Про це в четвер заявив речник Ради національної безпеки США Джон Кірбі. Також, за його словами, Росія запустила по Україні кілька північнокорейських балістичних ракет під час нічної повітряної атаки 2 січня. Сполучені Штати вважають, що РФ “використовуватиме додаткові північнокорейські ракети для націлювання на цивільну інфраструктуру України та вбивства невинних цивільних осіб”. Натомість Північна Корея прагне отримати винищувачі, ракети “земля—повітря”, бронетехніку, обладнання для виробництва балістичних ракет та інші передові технології, що матиме негативні наслідки для безпеки Корейського півострова та Індо-Тихоокеанського регіону загалом. Росія вчергове порушує міжнародні зобов’язання та резолюції Ради безпеки ООН, тому США разом із іншими союзниками й партнерами мають намір порушити це питання на засіданні РБ ООН 10 січня, а також накласти додаткові санкції на тих, хто сприяє передачі зброї між РФ і КНДР.

Який саме тип північнокорейських ракет було використано проти України, не називалося, його мають визначити результати експертизи уламків. Наразі Defense Express проаналізувало оприлюднені ілюстрації та припустило, що це можуть бути ракети KN-23 або KN-24. Перша є північнокорейською копією російського “Іскандера”, кращою за деякими якостями, ніж російський “оригінал”, а друга візуально подібна до ATACMS і вперше протестована 2019 року. Однак у Північної Кореї є низка інших ракет, які вона може передати РФ.

Ракети стали наступним кроком військового співробітництва між Москвою та Пхеньяном. У вересні глава ГУР Кирило Буданов повідомляв про постачання Росії північнокорейських снарядів, боєприпасів до радянських гармат, ракет до РСЗВ “Град” і певної кількості танкових снарядів. А в російських Телеграм-каналах можна знайти нарікання на неякісні північнокорейські снаряди. 

На початку жовтня Білий дім оприлюднив інформацію про те, що КНДР доставила Росії понад тисячу контейнерів зі зброєю. Втім, корейська агенція “Йонхап” повідомила, що на початок листопада Об’єднаний комітет начальників штабів (спільний військовий штаб, який складається з військових сил Республіки Корея та військових сил США) нарахував 2 тисячі контейнерів із військовою технікою та боєприпасами, які було відправлено з північно-східного порту Північної Кореї Раджин до російського Владивостока. Це значно більше, порівняно з даними Білого дому, що спиралися на супутникові знімки, зроблені у вересні. Зазначений обсяг, згідно з озвученими припущеннями, може вмістити 200 тисяч набоїв 122-мм артилерійських снарядів або понад 1 мільйон 152-мм снарядів. Водночас ішлося про те, що Північна Корея могла відправити й іншу зброю, зокрема танкові боєприпаси серії Т, протитанкові керовані ракети, ракетні пускові установки, гвинтівки та кулемети й, можливо, балістичні ракети малої дальності.

Тим часом Москва, вочевидь, допомогла Пхеньяну вивести на орбіту шпигунський супутник. Це була третя спроба — успішна. Перша — наприкінці травня — виявилася невдалою через несправність ракети другого ступеня, а друга — через проблеми з двигуном. На цей рік Кім Чен Ин поставив завдання запустити три нові супутники й далі виробляти та розвивати ракетно-ядерний потенціал, потужні БПЛА та засоби РЕБ.

 

Під час недавнього візиту до Південної Кореї разом із групою колег із українських аналітичних центрів ми провели низку зустрічей із корейськими експертами та парламентарями, які займаються Північною Кореєю. Більшість із них схиляється до думки, що КНДР має великі запаси зброї, які може передати РФ в обмін на валютні надходження, продукти харчування та товари першої необхідності, а також військові технології. Проте жоден південнокорейський фахівець не володіє інформацією про обсяги накопиченої в КНДР зброї з огляду на те, що країна десятиріччями веде ізольований спосіб життя й таку інформацію засекречено. 

Ще одним із пунктів співпраці між РФ і КНДР, на думку південнокорейських партнерів, може стати виробництво зброї для Росії на базі північнокорейських військових заводів. Північна Корея має розвинений оборонно-промисловий комплекс, який перебуває в певній стагнації. Дефіцит ресурсів спонукає зосередитися на розвитку ядерних і ракетних озброєнь, обділяючи інші військові напрями. Росія може надати фінансування та ресурси й у такий спосіб створити додаткові військово-технічні можливості для виробництва зброї для власних потреб. Цей варіант виглядає цілком імовірним з огляду на те, що після візиту військового керівництва РФ до Пхеньяна Кім Чен Ин провів масштабну ревізію оборонних заводів. Окрім того, така практика взаємодії вже була, хоч і не зовсім військово-технічного характеру. За інформацією азійських ЗМІ, північнокорейські фабрики відшивали зимову форму для російських солдат із наданої російською стороною тканини. Москва категорично заперечувала цей факт, оскільки на той момент не хотіла засвічувати співпрацю з КНДР, яка порушувала підтримані тією ж таки Росією санкції РБ ООН.

Також у деяких російських ЗМІ з’являлась інформація про можливість залучення північнокорейських робітників до російської оборонної промисловості та відбудови окупованих територій. Отже, російсько-українська війна може стати шансом для Північної Кореї покращити власну економіку та підвищити військові можливості.

 

Вочевидь, північнокорейський лідер усвідомив для себе перспективи, що виникли через зміну світової кон’юнктури та ізоляцію Росії. На 9-му пленумі ЦК ТПК 8-го скликання 31 грудня 2023 року він оголосив про відмову від об’єднання з Південною Кореєю (що означає докорінну зміну в підході Півночі до Півдня) й відтепер вибудовуватиме відносини з нею як із іншою звичайною країною, притому ворожою. Кім назвав сусідню країну колоніальною залежною державою, яка повністю спирається на США в питаннях оборони та безпеки, а її суспільство — цілком поглинутим культурою янкі. Армії та народу було наказано готуватися до можливої “ядерної кризи на Корейському півострові з метою форсувати підготовку до такої великої події, як узяття під контроль Південної Кореї”. І хоча ядерні погрози з боку Пхеньяна перетворилися певним чином на рутину, зміни в нинішній міжнародній системі ведуть до трансформації у відносинах між двома країнами та порушення статус-кво на Корейському півострові, який підтримувався, зокрема, й Росією. До цього, наприкінці листопада, КНДР вийшла з міжкорейської угоди 2018 року, що передбачала запобігання військовим зіткненням “на землі, морі й воді”, та почала розгортати вздовж демаркаційної лінії пости спостереження й військову техніку, яку було відведено згідно з угодою для зменшення напруги між країнами.

Це створює безпекові ризики для Сеула. Після несподіваного нападу ХАМАСу на Ізраїль південнокорейська влада почала цілком серйозно розглядати небезпеку такого сценарію з боку КНДР. Окрім того, інцидент із північнокорейськими дронами, які рік тому залетіли на територію Півдня й, незважаючи на переслідування, повернулися назад, засвідчив вразливість щільно заселеної столичної зони та самого Сеула (25 мільйонів населення), розташованого за 70—80 км від кордону з Північною Кореєю.

З огляду на відсутність прогресу в міжкорейських відносинах президент Юн Сук Йоль обрав, на відміну від свого попередника, жорсткіший підхід до Пхеньяна. Він працює над зміцненням альянсу зі США та використовує тристороннє співробітництво з безпеки зі США та Японією для стримування ядерних та ракетних загроз із боку КНДР.

 

У російсько-українській війні сторони зайняли дві протилежні позиції. В той час як Сеул надає дипломатичну, фінансову, гуманітарну та нелетальну допомогу Україні, Пхеньян став одним із тих, хто безумовно підтримує РФ — не тільки через голосування в ООН та дипломатичне визнання незалежності квазіутворень ЛДНР, а й тепер через пряму військову допомогу, ставши в ряд із Іраном та Білоруссю.

Республіка Корея є одним із найбільших експортерів зброї. Україна та західні партнери неодноразово зверталися до неї по військову допомогу. Уряд країни щоразу відхиляв ці запити, посилаючись на законодавчі обмеження, що забороняють продавати зброю сторонам конфлікту. Важливим внеском Південної Кореї в підтримку України було не пряме постачання, а передача 550 тисяч артилерійських снарядів калібру 155 мм у Сполучені Штати 2022 та 2023 року (це дало змогу США надати Україні боєприпаси з власного резерву), а також надання Польщі експортних ліцензій на самохідну артилерійську установку Krab (що постачається в Україну), в якій використовуються шасі K9 Thunder південнокорейського виробництва.

Опозиція неодноразово критикувала адміністрацію президента Юн Сук Йоля за погіршення відносин із РФ. Останнім часом опозиційна преса звинувачує президента країни в тому, що “військово-технічне зближення КНДР і РФ могло бути спричинене непрямою допомогою Україні боєприпасами, які були передані США”. Такі міркування, вочевидь, будуються з огляду на погрози Путіна та Мєдвєдєва, які обіцяли “надати новітні зразки російської зброї нашим північнокорейським друзям”, якщо Сеул відправлятиме летальну зброю Києву. 

Частина політичного істеблішменту й далі дотримується думки, що потрібно урівноважити відносини з РФ і Китаєм, які мають вплив на Північну Корею, — в такому разі Росія утримається від надання технологій і зброї КНДР. Однак така позиція є хибною. Москва не лише потребує різних видів зброї й тому активно співпрацюватиме з Пхеньяном, не надто зважаючи на зобов’язання перед міжнародною спільнотою. Вона зацікавлена у створенні напруги в різних кінцях світу, аби розпорошити увагу США та їхніх партнерів, а також завадити постачанню зброї Україні. Підтвердженням цього факту є провокація КНДР 5 січня, перша з 2018 року. Північнокорейська армія випустила близько 200 артилерійських снарядів уздовж де-факто морського кордону в Жовтому морі. Через це корейська влада змушена оголосити про масову евакуацію населення з прикордонних островів Йонпхьондо та Бенгньон.

 

Військово-технічне співробітництво Москви та Пхеньяна є спільним викликом для Києва та Сеула — подовжує здатність РФ затягувати війну проти України та збільшує військову напругу на Корейському півострові. 

Під час зустрічі з представниками південнокорейських військових кіл і парламенту нашій делегації довелося почути, що південнокорейські партнери не змогли отримати відповідь на запити до відповідних українських органів влади, в яких просили надати фактичні докази використання Росією північнокорейської зброї проти України. Йдеться про фотографії та матеріали експертиз. За їхніми словами, створення доказової бази разом із тісною двосторонньою координацією може також допомогти знайти аргументи для корейського суспільства й тих політичних сил, які ще вірять у конструктивну роль Москви та виступають проти надання зброї Україні, що значно сковує рішення адміністрації президента Юн Сук Йоля.

Тож відсутність взаємодії з боку відповідних українських органів викликає подив і нерозуміння. Адже українська влада, навпаки, має активізувати зусилля, щоб разом із корейськими партнерами максимально завадити розвитку російсько-північнокорейської співпраці, інакше це призведе до подальших серйозних наслідків.

Наталія БУТИРСЬКА, експерт з питань Східної Азії, магістр зовнішньої політики