Без “президента” та “суверенітету”
Кремль давно розмірковував над тим, щоб Татарстан, який з початку 90-х років минулого століття зберігав дуже широкі суверенні права у своєму законодавстві, все-таки “стиснувся” до статусу звичайного суб'єкта, яких в РФ налічується 89 одиниць. Давно циркулювали чутки про те, що Путіна страшенно дратує один конкретний момент: річ у тому, що керівник Татарстану досі носить офіційну посаду Президента Республіки Татарстан. Диктатор-стариган явно вважає, що президент на неосяжній, але недоглянутій території РФ повинен бути один.
Тим не менш, ідеї, спущені з Москви, профільний комітет з конституційного будівництва Держради Республіки Татарстан спочатку відкинув проект поправок до республіканської конституції, який порушує політичні права жителів регіону. Проте документ все одно протягли через засідання президії регіонального парламенту, який і вніс їх до сесійної зали.
Противники поправок звернули увагу на те, що окрім скасування назви “президент” із конституції, повністю вимарювалося слово “суверенітет”, а також нівелювалася роль татарської мови при реалізації владних повноважень. Тепер майбутній глава республіки не зобов'язаний говорити татарською, що ще спрощує Кремлю вибір потенційного “варяга”.
У першому читанні зміну конституції підтримали 78 депутатів, троє висловилися проти. В остаточному читанні один із опонентів передумав, і в результаті кнопку “за” натиснули 79 осіб, а “проти” — лише два.
Читайте: Російський бізнес уже зрозумів, що Крим буде втрачено — Рефат Чубаров
Поки що президент Татарстану Мініханов під час обговорення підтримав поправки, заявивши, що місцеві еліти мають відстоювати свої права лише законодавчим шляхом, але попередив, що голосування проти буде сприйнято нібито як спробу “розколоти Росію”. У словах Мініханова чувся явний натяк на війну з Україною.
“Люди сприйматимуть таке, що Татарстан повстав, і що у Путіна не все нормально, Росія зараз на шматочки розіб'ється”, — сказав Рустам Мініханов.
У ту ж дудку дув і перший президент республіки Мінтімер Шаймієв, який назвав стільки ганебну редакцію конституції “прийнятною”. За його словами, Татарстан не стане слабшим від такого голосування, а важливішим питанням зараз є “згуртованість та єдність федерації”.
“Якусь фронду Міннеханов і місцеві еліти все ж таки проявили. Згідно з російськими законами, всі республіки до кінця 2022 року мали офіційно перейти на “глав республік” замість президентів. Мініханов буде президентом до 2025 року. Така відстрочка може бути викликана розуміння, що через два-три роки, як кажуть “або ішак помре чи падишах”. Незважаючи на якусь промосковську риторику Мінніханова та Шаймієва проглядається (нехай і дуже обережне) небажання Казані асоціюватися з помилками та провалами Кремля у відкритій війні проти України”, — каже “Апострофу” політичний експерт Георгій Чижов, який раніше працював у Росії.
Поступове урізання повноважень
Політична автономія Татарстану послідовно нівелювалася усі роки правління Володимира Путіна, набравши обертів після початку “гібридної війни” з Україною у 2014 році. У 2017 році Кремль відмовився продовжувати договір про розмежування повноважень між Казанню та федеральним центром. У наступному році було завдано удару по всіх національних республіках з прийняттям федерального закону про відміну обов'язкового вивчення мов титульних народів у національних республіках і автономіях.
“Тиск на Татарстан з боку Кремля наростав ще з 90-х, коли тодішній мер Москви Лужков намагався організувати так звану “партію мерів” щоб згуртувати регіональні еліти на противагу федеральному центру. З приходом Путіна до влади принципи федералізму почали явно розмиватися, і в результаті РФ перетворилася на штучну імперію, яка тримається виключно на багнетах. І щоб убезпечити себе від відцентрових тенденцій, Москва змусила республіки відмовитися від посади президента, замінивши їх “головами”. Але це не гарантує Кремлю зовсім нічого”, — каже “Апострофу” військовий експерт Дмитро Снєгірьов.
У Кремлі розуміють, що жодні “закони” та репресії не зупинять окремі гарячі голови. Особливо з урахуванням того, що жителів у національних республіках значно більше, ніж у російських регіонах, що межують з Україною та нечорноземних областях.
“Побоювання путінської адміністрації, що їхня терористична імперія почне руйнуватися саме в національних республіках, має під собою раціональне обґрунтування. Щоб відволікти людей і перешкодити формуванню національних рухів, у тому числі, “часткова мобілізація” найактивніше ведеться саме в “неросійських” республіках, щоб утилізувати потенційних бунтарів серед чоловіків молодого та середнього віку”, — додав Дмитро Снєгірьов.
Наближення краху
Вимога Кремля прибрати слово “президент” у назві вищих посад республік ґрунтується на федеральному законі “Про загальні принципи організації публічної влади”, ухваленому минулого року, передбачає, що в найменуванні глави регіону не може бути слова “президент”. Татарстан залишався останнім російським регіоном, на чолі якого був президент.
Тепер еліти Татарстану, прагнучи не “розгойдувати човен” в умовах війни, остаточно капітулювали перед Москвою. Чи може Путін його банда святкувати перемогу над “татарськими автономістами”? Однозначна відповідь — ні.
Реакційна національна політика Кремля має на меті заморозити ситуацію в РФ. Здавалося б, навіщо?
“У тому ж Татарстані все керівництво та елітні групи або під ковпаком ФСБ або на них усіх є компромат. Усі демонструють лояльність, але Путін та його оточення продовжують закручувати гайки, лише провокуючи катаклізми. Кремль своїми діями матеріалізує власні страхи. Україна справді стала анти-росією, військова інфраструктура НАТО тепер уже точно поблизу РФ. Путін, побоюючись розвалу Росії, робить все, щоб вона досягла своєї “точки крихкості” і справді впала”, — каже “Апострофу” голова Центру досліджень проблем громадянства суспільства Віталій Кулик.
Нинішнє керівництво Татарстану (що видно з їхньої поведінки та заяв) виступає в ролі представників кремлівської колоніальної адміністрації. Поправки до республіканської конституції стали фінальним акордом двадцятирічної політики щодо ліквідації залишків суверенітету татар у рамках формальної федерації. Колоніальне ярмо може бути скинуте виключно силою, і Україна тут може стати прикладом нації, яка сказала тверде “ні” терористичній імперії путіна.
“Багатовікове системне переслідування татар у Росії, насильницьке хрещення і русифікація не могло не позначитися на ментальності народу, який опинився в умовах виживання. При цьому Татарстан залишається тим єдиним суб'єктом федерації, який до сьогодні зберігав інститут президента більше 10 років. Нам хотілося б, щоб наш братський народ виборював свою незалежність і я знаю, що в Татарстані є здорові патріотичні сили. Я впевнений у тому, що активність татарського народу також залежить і від успіхів ЗСУ”, — сказав у коментарі “Апострофу” член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв.
Обставини складаються так, що тригером поступового розвалу РФ стане саме поразка у війні з Україною і нездатність Кремля забезпечувати політичну та економічну стабільність в умовах військового хаосу та федерального бюджету, що тане через санкції. Адже республіканські еліти, як у період краху СРСР, можуть вибрати варіант самостійності, щоб не тягнути разом із Москвою всі політичні та фінансові збитки.
Володимир ШЕВЧУК
