Кличко і опозиція: бій з тінню

Останніми днями медіа-простір заповнено даними опитувань та розмірковуваннями політологів; і ті, й інші зводяться до того, що приєднання Кличкової партії УДАР до все ще гіпотетичного союзу “Батьківщини” та “Фронту змін” Арсенія Яценюка не так додасть опозиціонерам передвиборчих балів, як може зменшити популярність Кличка як політика.

Додайте до цього небажання боксера, а тим паче, його спонсорів ходити в “молодших братах” — і розпрощайтесь з ілюзіями про об’єднання. Водночас раунди тривають: досвідченим бійцям за владу є про що домовлятись із політиком-спортсменом. І є за що сваритися.

Власне кажучи, сама тема єднання в передвиборчому запалі Кличка, Яценюка та решток БЮТ певною мірою — фікція. “Ніяких планів про входження Кличка в це об’єднання не було. Нагадаю, він навіть в Комітет опору диктатурі не входить”, — нагадав у коментарі Тижню політолог Влодимир Фесенко.

Водночас не можна сказати, що потенційні старші партнери не кликали Кличка під свої знамена. “Віталію, в очі тобі дивлячись кажу: приєднуйся, не тягни час!”, — заявляв в ефірі ICTVвід 19 березня Олександр Турчинов. “Я до нього (Кличка — Ред.) звернувся, що треба визначатися і входити в реальну опозицію”, — говорив він же в ефірі “Інтера” трьома днями раніше.

Варто згадати й напіванекдотичну історію з підписанням опозиціонерами “пакту про ненапад” в День злуки 22 січня, коли Кличко поставив свій автограф “із застереженнями”… Словом, від братніх обіймів політиків чемпіон останнім часом ухилявся не гірше, ніж від кулаків суперників на рингу.

Вчора Кличко сам пояснив свою математику в ефірі ICTV. За його даними, популярність того ж “Фронту змін” складає тільки 10 %, тоді як його власна партія УДАР уже підбирається до 7 %. “Найцікавіше, що при об’єднанні “Фронту змін” з УДАРом, 10 плюс 7, виходить тільки 13 %... Те ж спостерігається і з партією “Батьківщина”, — сказав він.

Очевидно, Кличко посилався на оприлюднені того ж дня дані Соціологічної групи “Рейтинг”, котра зафіксувала вражаюче зростання популярності Кличка та його партії — з трохи більше 5 % до понад 7 % за два місяці. Зауважмо, що сам факт зростання підтверджують і інші опитування — наприклад, ще лютневе дослідження Київського міжнародного інституту соціології (там рейтинг УДАРу на той час оцінили в 4,6 %).

За словами Кличка, “в деяких випадках” можливе об’єднання навіть зменшує його власні перспективи. “Це пов’язано з різною ідеологією, з платформою партії”, — науково пояснив доктор наук.

Показово, що Віталій не хоче єднатися не тільки з “сильнішими”, але й із слабшими. На вчорашньому ток-шоу ще одним гостем був лідер “Громадянської позиції” Анатолій Гриценко. Підкреслено шанобливе ставлення двох політиків один до одного навряд чи затінює той факт, що пан Гриценко так досі й не домовився про об’єднання з паном Кличком. Хоча, як точно відомо Тижню, сподівався досягти цього ще в грудні.

Столичний ринг

Підкреслена самостійність Кличка ставить соратників Юлії Тимошенко у досить своєрідне становище. У певному розумінні, вони самі створили собі головний біль постійними закликами до боксера влитись у лави єдиної опозиції. Тим самим у свідомості виборців закріпилась думка про Кличка як потужну силу, без котрої, очевидно, опозиції про перемогу годі й мріяти.

Наразі БЮТівці намагаються розіграти з Кличком карту виборів мера Києва, котрі, ймовірно, відбудуться в липні. За нашими даними, від Турчинова ще торік пролунала Кличкові пряма й однозначна пропозиція: ти йдеш на парламентські вибори “під нами”, ми ж хором підтримуєм тебе в столиці. Подейкують, боксер у відповідь ввічливо послав співрозмовників у… майбутнє. Мовляв, лише воно покаже, як краще єднатися.

Цікаво, що перед Турчиновим за Кличка вступається Яценюк — попри те, що ще на виборах мера Києва 2006 року його нинішня “права рука” Микола Мартиненко всіляко “топив” боксера, котрий тоді вперше безуспішно спробував підкорити градоначальницьке крісло. На з’їзді “Батьківщини” 30 березня Яценюк в кулуарах із запалом доводив журналістам, що вся опозиція поголівно просто зобов’язана підтримати саме Кличка. Але ухилився від відповіді на запитання автора цих рядків, чи згодні з цим у БЮТ — “Батьківщині”.

Нагадаємо, під час своєї другої спроби, на виборах мера 2008 року, Кличко посів третє місце, небагато поступившись тому ж таки Турчинову. При цьому разом вони набрали помітно більше за діючого голову Києва Леоніда Черновецького. І було ясно, що єдиний кандидат від опозиції отримав би гарантовану перемогу (точнісінько така ж історія сталася і на нещодавніх скандальних виборах мера Обухова).

За деякою інформацією, у випадку крайньої незговірливості Кличка в БЮТ готові знову пожертвувати Києвом. Мовляв, крісло мера все одно нічого не варте, доки діє проведений “регіоналами” закон про столицю, за яким реальною владою в Києві розпоряджається голова адміністрації, котрого призначає президент. Щоб натиснути на Кличка, в БЮТ нібито готові задіяти Олександру Кужель, котра теж може висуватись у мери. Для Кличка, котрий на сьогодні, за соціологічними даними, має практично рівний рейтинг з діючим головою КМДА, ставлеником Януковича Олександром Поповим, це означає гарантований програш. Сама Кужель, щоправда, заперечила подібні плани в кулуарах все того ж з’їзду “Батьківщини” 30 березня.

Загроза “любих друзів”

Так чи інакше, Кличко та його партія експлуатують “Божий дар” — суспільний запит на “третю силу”, котра була б рівновіддаленою і від сьогоднішньої влади, і від влади вчорашньої. Питанням, однак, залишається власна ідеологія УДАРу. Якщо з владою, засліпленою покращенням свого життя вже сьогодні, все зрозуміло, а опозиція має можливість ще довго експлуатувати прості гасла “Юлі — волю!” та “Банду геть!”, то кличківцям відповідати на питання про свою ідеологію та програму доведеться всерйоз.

Поки що, не перший рік перебуваючи в політиці, вони на це так і не спромоглися. Хоча зараз в УДАРі готують якусь “презентацію платформи партії”, котра, слід очікувати, відбудеться після офіційного старту виборчої кампанії.

Найважче боксерові буде переконати виборців, що в тіні його могутньої постаті у владу не пнуться потенційні “тушки” та просто заробітчани від політики. “Оточення Кличка постійно роз’їдають конфлікти. Раніше це був конфлікт Парцхаладзе з Андрієвським, котрий відзначився друком агітпродукції тиражами, більшими, ніж кількість виборців у Києві”, — розповіли обізнані джерела Тижня (Дмитро Андрієвський керував виборчим штабом Кличка на останніх виборах мера Києва, в 2010-му виключений з фракції у Київраді; бізнесмен Лев Парцхаладзе вважався основним спонсором тодішньої кампанії Кличка — Авт.). — “А зараз — це конфлікт друзів дитинства Кличка, з яких найвідоміший — заступник голови партії Палатний, і нових партнерів Віталія Володимировича (інший заступник — Ковальчук)… Зокрема, друзі дитинства неоднозначно сприйняли появу у центральному виконкомі партії Влодимира Куренного”.

В УДАРі все це заперечують. “Маніпулювати Кличком неможливо, тому маніпуляторів ним в партії й нема”, — заявив Тижню через Facebookсам Володимир Куренной, депутат ВР 5-го скликання від БЮТ і керівник виборчого штабу Віктора Ющенка на Одещині в 2004 році, а зараз — стратег кампанії Кличка. — “Той же Артур Палатний — член політради партії, не більше й не менше. Він відповідає за Київську область”. Чи справді пан Палатний належить до друзів дитинства братів Кличків, пан Куренний, за його власними словами, не знає.

До нинішньої кампанії соратники Кличка зібрали аналітично-пропагандистський загін, в якому раз у раз натикаєшся на марку партії “Реформи і порядок”, котра раніше входила до блоку “Наша Україна”, а потім перейшла в сателіти БЮТ (до цієї партії належить, зокрема, прем’єр “тіньового уряду” Сергій Соболєв). Членство в ПРП значилось або значиться і за паном Куренним, і за впливовою заступницею фракції УДАР у Київраді Наталею Новак, і за Ігорем Гринівим, з яким джерела пов’язують згадану на початку матеріалу Соціологічну групу “Рейтинг”. Крім того, інтереси Кличка захищає депутат Верховної Ради, професійний журналіст Ірина Геращенко. Очевидно, саме цим людям і доведеться знаходити відповіді на всі можливі незручні запитання до Кличка.

Поки що там вирішили грати на випередження. “Ми пропонуємо БЮТ і “Фронту змін” підписати Угоду про об’єднання в наступному складі Верховної Ради. Хоч у більшість, хоч у меншість. І програму першочергових законодавчих дій. Підписати зараз, до виборів”, — розповів Тижню Володимир Куренной. Таким чином, м’яч — на полі Турчинова та Яценюка. Хоча для них це швидше — виклично кинута боксерська рукавичка.

Олександр МИХЕЛЬСОН