Керівник Укренерго Володимир Кудрицький: Замість виробляти власну, ТЕС і ГЕС перекупають атомну електроенергію та продають своїм клієнтам. Частина 1

Володимир Кудрицький працює в Укренерго з 2016 року. Його запросив у компанію Всеволод Ковальчук, який незадовго до цього очолив її.

Ковальчук, який найбільше зробив для реформування Укренерго, так і не очолив компанію, декілька років пропрацювавши зі статусом виконуючого обов'язки.

У лютому 2020 року Ковальчук пішов із компанії через конфлікт із тодішнім міністром енергетики та навколишнього середовища Олексієм Оржелєм. Виконувати обов'язки замість нього став Кудрицький.

Кудрицький був очевидним фаворитом на конкурсі Наглядової ради Укренерго при розгляді кандидатур на посаду голови правління. 2 серпня він таки був призначений на цю посаду.

Під час першого свого інтерв'ю у новому статусі, Кудрицький відповів на питання БізнесЦензор про свої KPI, мотивацію, фінансову діру на енергетичному ринку та поточні маніпуляції за схемою “торгівля повітрям”.

1. Про KPI, доходи та рівновіддаленість

- Наглядова рада ПрАТ НЕК “Укренерго” 2 серпня призначила вас головою правління компанії. На який період?

— Зі мною уклали контракт на п’ять років. Це стандартний термін для контрактів з керівниками великих компаній не тільки в державному, а й у приватному секторі.

Напевно, у випадку Укренерго такий термін є логічним, оскільки протягом найближчих п’яти років нам треба втілити низку пов’язаних між собою заходів.

Зараз ми готуємося до синхронізації енергосистеми України з енергосистемою континентальної Європи ENTSO-E (об'єднання європейських операторів систем передачі — БЦ), яка запланована на 2023 рік.

А після цього ще кілька років знадобиться на те, щоб домогтися розширення пропускної спроможності наших міждержавних інтерконекторів з Європою для взаємного обміну потужностями до максимально можливої величини — загалом близько 4 ГВт. І отримати можливість скористатися всіма перевагами, які ми отримаємо внаслідок синхронізації.

- Які перед вами поставлені KPI — показники ефективності?

— У 2020 році вони пов’язані з реалізацією Каталогу заходів Угоди про умови майбутньої синхронізації енергосистем України та Європи. Крім того, оскільки це важкий кризовий рік, мої KPI також пов'язані із забезпеченням достатньої ліквідності компанії.

Це означає, що менеджмент має забезпечити 100% оплати наших обов’язкових платежів: зарплату, податки, виплати по кредитах, дивіденди і відповідний відсоток покриття інших витрат компанії, наприклад, капітальних інвестицій. Безумовно, все це треба зробити в рамках структури тарифу.

Також йдеться про покриття витрат на спецобов’язки, які є основною причиною дефіциту коштів Укренерго в цьому році.

- Цікаво, в чому ваша заслуга по цих KPI, якщо тарифи встановлює Нацкомісія з державного регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП)?

— Тарифи — встановила НКРЕКП, а збір коштів, які передбачені в них, — це вже робота менеджменту Укренерго. Аби виконати зобов’язання компанії та забезпечити її ліквідність, нам потрібна, в тому числі, певна оптимізація операційних витрат.

Правильне фінансове планування — нетривіальне завдання. Це питання раціонального управління фінансовими потоками підприємства. І в такий рік, як нинішній, забезпечити це досить складно.

У нас в певні періоди через карантин значно впав рівень збору коштів з ринку, особливо в квітні і травні — до 60% від плану.

В червні-липні нам вдалося відновити нормальний рівень оплати з боку наших контрагентів, але втримати цей показник дуже складно. Зараз ми знову спостерігаємо тенденцію до зниження — трохи більше 80%.

- Яка поточна заборгованість контрагентів Укренерго?

— Поточна заборгованість, з урахуванням минулого року, складає близько 4 млрд грн. Але ця сума також включає 1,5 млрд грн, боргів, по яким або тривають суди, або це так званий оперативний борг, який постійно виникає та гаситься. (див. розділ 2 — БЦ).

Крім того, у нас є заборгованість від компаній, які традиційно є проблемними платниками. Наприклад, постачальник останньої надії (ПОН, Укрінтеренерго — БЦ), деякі муніципальні компанії. Цю проблему ми успадкували ще зі старої моделі ринку електричної енергії.

- Ви подавали декларацію за 2019 рік, в який вказаний ваш дохід — близько 6,75 млн грн на рік, включаючи зарплати в Укренерго та Наглядовій раді Нафтогазу. Яка у вас менеджерська винагорода після призначення головою правління Укренерго?

— Я був зобов’язаний подавати декларацію, оскільки частину 2019 року пропрацював у державному підприємстві “Укренерго” (підприємство було корпоратизовано в середині 2019 року — БЦ), а не в приватному акціонерному товаристві, 100% якого належать державі, як це є сьогодні.

Зараз мій дохід по контракту як голови правління є конфіденційною інформацією, тому я не маю права розкривати його.

У мене був період, коли я працював у державному секторі за зарплату, значно нижчу від тої, яку я до цього отримував в приватному секторі. Але так не може бути постійно.

Тривалість таких періодів залежить від запасу ентузіазму людини, яка приходить в державний сектор, а також від розміру її власних накопичень, тобто “фінансової подушки”.

Можу лише сказати, що вважаю ринковий рівень винагороди для керівництва державних компаній обов’язковою передумовою для того, щоб у довгостроковій перспективі ці компанії трансформувалися.

- На вас розповсюджується обмеження зарплати у 47 тис. грн на місяць, яке діє під час карантину?

— Так.

- Ок, можете не відповідати, але ваш дохід за контрактом менше мільйона гривень на місяць чи більше?

— Менше.

- Ви в ринку людина не нова. Якщо почитати Telegram-канали, які розповсюджують контент, вигідний групі Ахметова, то ви є людиною Всеволода Ковальчука — колишнього керівника Укренерго, який брав вас на роботу.

З іншого табору, лояльного до Ігоря Коломойського, чуємо про те, що ви зблизились з в.о. міністра енергетики Ольгою Буславець, яка є лояльною до ДТЕК. Чия думка ближче до істини?

— Якщо ви подивитесь на мою біографію, то побачите, що за свою кар'єру я працював у багатьох приватних та державних компаніях. Вони належали абсолютно різним власникам, як українським, так і міжнародним.

У 2015 році я прийшов працювати до “Укртранснафти” (входить до Групи Нафтогаз — БЦ), яка жодним чином не пов’язана ані з паном Ковальчуком, ані з ДТЕК.

З 2016 року я працюю в Укренерго. Відповідно, якщо хтось би задався такою ціллю, об’єктивно дуже важко визначити, чия я людина.

- Ковальчук взяв вас на роботу в Укренерго. Ви довгий час пропрацювали разом.

— Ми досить довгий час працювали разом, це правда. Але моя кар’єра свідчить про те, що я можу говорити про себе саме як про незалежного професіонала.

Крім того, ми в Укренерго весь час, скільки я пам’ятаю себе в цій компанії, боролися за те, щоб на чолі системного оператора стояв менеджмент, який не є “чиїмось”. І ми багато зусиль поклали саме на те, щоб зберегти цю незалежність.

Що стосується пані Буславець. В кінці лютого 2020 року мене призначили виконуючим обов’язки голови правління Укренерго, і я фактично очолив компанію. Якраз в цей же час змінився уряд, і у мене була можливість почати відносини з ним з чистого аркуша.

Я намагався вибудувати відносини з усіма органами влади, з якими Укренерго доводиться співпрацювати. У мене нормальні відносини не тільки з Ольгою Буславець, а в принципі з усім керівництвом міністерства, яке відповідає за електроенергетичний напрямок.

У нас дуже конструктивні стосунки з міністром фінансів (Сергій Марченко — БЦ), очільником органу влади, який є нашим акціонером. І можу сказати, що в останні місяці рівень ефективності нашої взаємодії з акціонером радикально підвищився.

У нас чудова взаємодія з Регулятором (очолює Валерій Тарасюк — БЦ). І з Верховною Радою також, перш за все — з Комітетом ВР з питань енергетики і житлово-комунальних послуг (очолює Андрій Герус — БЦ).

Тому сказати, що у мене склався хороший контакт лише з міністром енергетики, було би некоректно. Те, що Укренерго вибудувало нормальні стосунки з усіма дотичними до нас органами влади, включаючи уряд в цілому, я вважаю, одним з наших досягнень.

- Моє спостереження: Ковальчук був “рівновіддалений” від всіх гравців ринку, а ви є “рівнонаближеним” до всіх гравців ринку. Ви згодні з таким твердженням?

— Це є тотожні поняття.

2. Про несплату тарифу Укренерго групами Коломойського та Ахметова

- Що відбувається із судовими справами стосовно боргу підприємств із феросплавної групи Ігоря Коломойського (Нікопольський та Запорізький заводи, Марганцевий та Покровський ГЗК) по не сплаті тарифу на передачу Укренерго у липні-серпні 2019 року? Там сума боргів складає 420 млн грн.

— Наразі Верховний суд розглядає касаційну скаргу Укренерго на рішення апеляційного адміністративного суду, який 5 серпня залишив у силі рішення суду першої інстанції.

Воно стосувалось скасування постанов регулятора, що встановили тариф Укренерго на передачу у другому півріччі 2019 року.

Ми вважаємо, що у нас є всі підстави для того, щоб оскаржити і відмінити такі рішення.

- Там суть позову — відмінити рішення НКРЕКП про встановлення тарифу на передачу Укренерго у другій половині 2019 року. Чи не вийде так, що через відміну того рішення, всі споживачі будуть вимагати реституції — повернення сплаченого тарифу на передачу в 2019 році?

— Компанії можуть аналізувати таку можливість. Але рішення Апеляційного суду ще не означає автоматичного повернення грошей, сплачених споживачами за передачу електричної енергії (е/е) в другому півріччі 2019 року.

Ми подали касаційну скаргу і вважаємо, що маємо серйозні юридичні аргументи для цього. Впевнений, що зможемо домогтися справедливого рішення в касаційному суді.

- В якому статусі судова тяжба з експортерами групи ДТЕК Ріната Ахметова з приводу їх вимог звільнити експортерів е/е від сплати тарифів на передачу?

— У нас є позов до трьох підприємств групи ДТЕК (Д.Трейдінг, ДТЕК Павлоградвугілля, ДТЕК Західенерго — БЦ) на загальну суму близько одного мільярда гривень. Це спір саме щодо сплати тарифу на передачу при експорті е/е. Ми зараз знаходимось в процесі судового розгляду по цих справах.

Паралельно компанії групи ДТЕК оскаржують в суді постанови НКРЕКП щодо прийняття змін до Кодексу системи передачі. Йдеться про рішення, яке уточнювало позицію Регулятора щодо необхідності сплати тарифу на передачу при експортних операціях.

Окрім того, Регулятор роз’яснив, що у 2019 році також діяв саме такий принцип. Тариф Укренерго встановлений з урахуванням обсягів експорту, які були транспортовані через наші мережі.

Експортні обсяги враховані при розрахунку нашого тарифу і на 2019-й, і на 2020 рік. Тобто, несплата цих послуг з передачі тягне за собою дефіцит коштів Укренерго.

3. Про дефіцит тарифної виручки Укренерго

- 13 липня НКРЕКП “недопідвищила” тариф Укренерго на передачу е/е зі 155 до 240 грн/МВт-г, хоча мала підвищити до 328 грн/МВт-г. Ми розуміємо, що наприкінці року в Укренерго буде велика фінансова діра. Скажіть, якого розміру?

— Основний дефіцит вже сформований на цю дату. Він переважно утворився з березня по липень 2020 року.

- На сьогодні близько 20 млрд грн…

— Близько 23 млрд грн. Ми прогнозуємо, що до кінця року він може зрости до 26 млрд грн.

- Те пакетне рішення, що застосувала влада — підвищення тарифу Укренерго, зниження “зеленого” тарифу, зміна моделі спецобов’язків (PSO) — воно збалансує фінансовий стан компанії в частині не утворення нових боргів?

— Окрім цих заходів, які мають збалансувати ринок електричної енергії, також давайте не будемо забувати про можливість використання доходів від продажу міждержавних перетинів (близько 1,4 млрд грн на рік — БЦ).

- І не будемо забувати про можливість виділити з держбюджету 20% на покриття витрат по “зеленому” тарифу…

— В чинному законі про держбюджет цих коштів не передбачено. Я говорю лише про те, що вже зроблено.

А, виходячи з того, що є на даний момент, певний дефіцит за серпень-грудень 2020 року є можливим. Але він однозначно становитиме в декілька разів менше, ніж той, що сформувався за попередні п’ять місяців: з березня по кінець липня.

Тобто, заходи, про які ми говоримо, точно в рази зменшили проблему. Але чи буде вона повністю вирішена? Це залежить від ціни на ринку “На добу наперед” (РДН) та взагалі від ціни е/е, яку ДП “Гарантований покупець” (ГарПок) зможе отримати за свою продукцію вже в рамках нового ПСО.

Це також буде залежати від того, чи зможе ГарПок продати весь свій “портфель” е/е? Або ж все-таки частину реалізовуватиме на Балансуючому ринку з дисконтом.

Окрім цього є ще один важливий фактор — обсяг фактичного виробітку е/е з відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) відносно прогнозу.

— Що може призвести до підвищення виробітку ВДЕ відносно прогнозного балансу?

— Підвищена сонячна інтенсивність, яка спостерігалась у липні. Але вона може бути і нижчою, якщо, наприклад, вересень буде хмарним.

Можемо сказати, що ми значно наблизилися до точки фінансового збалансування ринку. Але, чи буде її досягнуто в підсумку, залежить від декількох зовнішніх факторів.

Якщо ми зрозуміємо, що збалансування не відбувається, є ще декілька додаткових інструментів, які можна розглядати. Наприклад, один з них — зовнішнє фінансування, яке ми і так плануємо залучати, щоб виконати законодавчу вимогу з покриття 40% накопиченого боргу.

Але можливі також і інші заходи. Ми будемо їх обговорювати з Регулятором за потреби.

- Раніше ви говорили, що зовнішнє фінансування можуть надати Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) та Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) на суму 220 млн євро.

— І від Світового Банку, з яким ми зараз ведемо переговори, також можливо залучити таке фінансування.

Поки триває процес перемовин, утримаюсь від оголошення конкретних сум. Проте, треба розуміти, що кредити від міжнародних фінансових організацій (МФО) є дешевими, але вони потребують державних гарантій.

Тому нам потрібні зміни до статті 6 закону “Про державний бюджет на 2020 рік”, які дадуть можливість Кабміну оперативно надавати відповідні державні гарантії під конкретні позики.

Влітку Верховна Рада вже спробувала ухвалити їх, але, на жаль, не вистачило голосів. Наступна спроба, наскільки мені відомо, буде у вересні.

- Тобто, на сьогодні жодного кінцевого рішення про надання позики від МФО не існує?

— Поки що ні. Треба чітко розуміти, що будь-яке фінальне рішення з їхнього боку можливе лише після того як будуть повністю виконані всі основні заходи для врегулювання кризи на ринку.

Я вважаю, що банки будуть спостерігати деякий час за ситуацією на ринку: чи вона нормалізується, чи немає якихось цінових перекосів?

- З іншого боку, кредитори ніколи не дадуть кошти, поки вони не будуть бачити, як їх можна буде повернути.

— Правильно. Саме стабілізацію ринку має побачити кредитор для прийняття фінального рішення про позику.

Але паралельно ми працюємо і з українськими банками. Передусім — державними, які можуть розглянути відповідні позики під державні гарантії.

- Але там відсотки будуть вищі?

— Очевидно. І також очевидно, що це будуть гривневі кредити. І для них також будуть потрібні гарантії, як і для МФО: укладання субкрединих угод, в яких Регулятор зобов’язується включати нам в тариф тіло кредиту і відсотки.

Фактично ми говоримо про те, що за допомогою цих позик можна буде зменшити навантаження на тариф 2020 року, до кінця якого залишилось лише чотири місяці.

Якщо б за цей короткий час довелося збирати з ринку всю наявну заборгованість, що виникла через тарифний дефіцит, підвищення тарифу на передачу було би надзвичайно болючим для його учасників.

Але кредити значитимуть, що витрати на покриття заборгованості по фінансуванню “зеленого” тарифу все одно будуть передбачені (розтягнені) у тарифах наступних років.

4. Про нову модель ПСО

- Кабмін 5 серпня змінив модель ПСО. Тепер Енергоатом буде продавати всю е/е для потреб населення по 10 грн/МВт-г — це близько половини атомної е/е. Укргідроенерго буде продавати 30% своєї е/е за тими ж цінами ГарПоку. До чого має призвести зміна ПСО?

- Перший і найголовніший наслідок — до того, що на ринку суттєво зменшиться профіцит е/е.

- Маєте на увазі Ринок “на добу наперед” (РДН)?

— На всіх сегментах. Поясню чому. В енергосистемі, в кожний момент часу не існує надлишкової електроенергії. Спрощено — у фізичному світі в кожен момент часу споживається і виробляється однакова потужність е/е.

В світі комерційних договорів відбувається дещо не так. Річ у тому, що виробник (наприклад Енергоатом) або трейдер, який перепродає е/е цього виробника (наприклад ГарПок), не завжди можуть реалізувати цю е/е кінцевому споживачу з різних причин.

Зокрема, через якісь адміністративні обмеження в торгових операціях, або ж через те, що неправильно вибудували свою торгову стратегію і програли конкурентну боротьбу тощо.

При цьому, якщо атомний енергоблок працює на певній потужності, але е/е, яку він виробляє, не продана споживачу в повному обсязі, його не можна оперативно обмежити, тобто — розвантажити. Адже наші АЕС не є маневровими.

Для того, щоб врегульовувати подібні ситуації, існує механізм Балансуючого ринку. Він полягає в тому, що маневрені теплові та гідроелектростанції (постачальники послуг з балансування), які розпродали свої обсяги на різних торгових сегментах, погоджуються, коли це потрібно, зменшити своє виробництво, тобто швидко розвантажитися.

Замість того, щоб виробляти власну е/е, вони перекупають та продають своїм клієнтам е/е виробників, які не розпродалися і не можуть вчасно зменшити свою потужність.

- Це те, що у нас назвали “торгівлею повітрям”.

— Це ринковий механізм Балансуючого ринку, передбачений Правилами ринку для врегулювання фізичного профіциту електроенергії, тобто для балансування енергосистеми.

Профіцит е/е на ринку — це коли ти виробляєш більше ніж продав. І тоді надлишок фактично споживається за контрактами, які укладенні не тобою, а іншими виробниками. Адже вони не виробили свої обсяги, а взяли твою е/е і продали своїм клієнтам.

Треба розуміти, що по суті Балансуючий ринок — не торговий майданчик, а місце, де на тих учасників ринку, які неправильно спланували своє виробництво/торгівлю, накладаються штрафні санкції. Тому на цьому ринку надлишкова енергія продається з дисконтом (на сьогодні дисконт складає 45% — БЦ).

І ті виробники, які були змушені розвантажитись, тобто не виробляти обсяги, які вони продали своїм клієнтам, отримають цю е/е з дисконтом і продають своїм клієнтам по ринковій ціні.

Різниця між вартістю е/е, яку вони отримали на балансуючому ринку, і ціною, яку вони отримали від свого клієнта, — це плата за послугу з балансування, в даному випадку — за розвантаження.

- Тобто, коли теплова станція купує на Балансуючому ринку е/е замість того, щоб виробляти самій, вона надає послугу. Дисконтна ціна — це премія за те, що вона надала цю послугу?

— Це плата за послугу. Вона повинна виконати дві функції. Перша — для станції, яка розвантажується, має бути забезпечена, принаймні, беззбитковість цієї операції. Тому що пуски енергоблоків — дуже дороге задоволення.

При цьому треба пам’ятати, що обсяги е/е, які електростанція не виробляє, надаючи послугу з балансування, вона вже давно комусь продала. А тому має виконувати ці контракти і отримувати від них прибуток.

Саме для цього під час розвантаження на балансуючому ринку вона перекуповує чужу е/е. І якщо електростанція купила її за ту саму ціну, за якою раніше продала свою, то вона фактично нічого не заробила.

Адже у неї є постійні витрати на утримання станції, на розвантаження та завантаження енергоблоків тощо. І якщо сума цих витрат перевищує плату за розвантаження, то електростанції, які надають послуги на розвантаження (тобто купують е/е) на Балансуючому ринку, зазнають збитків.

Тобто плата за розвантаження має збалансувати економіку тих електростанцій, які цю послугу надають.

Друга не менш важлива функція цієї плати — мотивувати виробників, які не виконують свої фізичні (виробничі) графіки і виробляють е/е, не продану споживачу, не потрапляти на Балансуючий ринок.

Для цього їм потрібно зменшити виробництво е/е до тих обсягів, які вони здатні продати. Адже стаття 30 закону “Про ринок електроенергії” говорить, що виробники зобов’язані виконувати власні добові графіки, складені згідно обсягів купленої та проданої е/е та нести фінансову відповідальність за небаланси.

Тобто, ти маєш виробити стільки, скільки ти продав.

- Але у нас є проблема ГарПоку, який не виробляє е/е, але змушений продавати і не зацікавлений знайти кінцевого споживача, бо всі його збитки за законом покриваються з тарифу Укренерго.

— Саме для усунення цієї проблеми, яку можна назвати “номінальною транзакцією” (адже виробник продає е/е трейдеру, а той не може продати її споживачу) між Енергоатомом та ГарПоком, спрямоване нове ПСО.

Воно дає можливість Енергоатому напряму продавати вільні обсяги своєї е/е, які залишаються після покриття потреб населення.

Першим наслідком нового ПСО має бути зменшення профіциту, наявність якого призводила до того, що учасники ринку не мали можливості купити атомну електроенергію напряму у виробника.

Її можна було придбати лише через трейдера (ГарПока) або на Балансуючому ринку. Постачальникам послуг з балансування зараз є тепло- і гідроелектростанції. А в майбутньому можуть стати і великі споживачі, здатні змінювати обсяги споживання за диспетчерською командою.

Зміна механізму ПСО матиме далекосяжні наслідки для всього ринкового механізму, тому що це усуне викривлення на ринку і дозволить купувати споживачам і постачальникам великі обсяги електроенергії, вироблені АЕС, напряму у виробника. І ця е/е не буде потрапляти на Балансуючий ринок.

- Як ви відноситесь до пункту №9 в постанові Кабміну №694 від 5 серпня про ПСО, який вимагав від Енергоатому продавати е/е за ціною не нижче повної рентабельності — 1,38 грн/кВт-г, яка перевищувала ринкову ціну? Яка ціль була у цього пункту? І чому Кабмін 19 серпня прибрав цю норму?

Наскільки ми розуміємо, формула, яка була запропонована в першій редакції цієї постанови, встановлювала мінімальну ціну продажу електроенергії на рівні 1300 грн/МВт-г.

Для сегменту двосторонніх договорів такий рівень з великою ймовірністю міг би стати проблемою, адже там ціни можуть бути дещо нижчими. Тому таке обмеження значно ускладнювало б продаж за двосторонніми договорами.

А тому у Енергоатома були дуже великі шанси знову не реалізувати всю свою електроенергію, а, відповідно, і профіцит би зберігався на попередньому рівні.

Після того, як були внесені уточнення до відповідної формули, вважаємо, що ця проблема має зникнути.

5. Про “торгівлю повітрям”

- В червні НКРЕКП знизила дисконт на Балансуючому ринку з 45% до 20%. Але позов Донбасенерго заблокував це рішення, повернувши дисконт до 45%.

Донбасенерго і Центренерго наполягають на тому, що в старій моделі ринку коефіцієнт за маневрування (аналог плати за розвантаження) забезпечував 39% премії до тарифу ТЕС. Укренерго є оператором Балансуючого ринку. За який розмір дисконту виступаєте ви?

— Регулятор встановлював нижній “прайскеп” (price cap, цінове обмеження — БЦ) для балансуючого ринку спочатку на рівні 55% від середньозваженої ціни РДН у відповідну годину, потім — 80%. А сьогодні, дійсно, знову діє ставка 55%.

Ми, як оператор системи передачі, взагалі виступаємо за відміну будь-якого “прайскепу”. Не має бути ніякої нижньої межі, за яку електростанція не може опуститися.

У правилах ринків Європи не має такого нижнього ліміту, коли станція, що готова розвантажитись, не може виставити заявку на купівлю профіцитної електроенергії нижче якогось відсотка.

В нормальних системах прайскепів в принципі не існує. І на Балансуючому ринку змагаються між собою ті надавачі послуги на розвантаження, які готові за якусь ціну придбати цю е/е.

- Тобто, в Європі на Балансуючих ринка відбувається конкуренція. А у нас там конкуренції немає?

— Зараз фактично всі учасники цього сегмента подають заявки або на рівні “прайскепу”, або трохи вище. Є певна конкуренція, проте вона дуже обмежена. В тому числі і через наявність нижнього “прайскепу”. Він призводить до того, що дуже часто ціна послуги на ровантаження формується саме на рівні нижнього прайскепу.

Взагалі наша ідея полягає не лише в тому, щоб підвищити конкуренцію на Балансуючому ринку. Як, я вже говорив, цей сегмент має стати штрафним майданчиком для тих, хто порушує свої графіки. Тому обмеження для ступеня суворості покарання тут не має бути.

Але треба зауважити, що втілення такої мети має сенс лише за умови, що всі виробники, без виключень, будуть мати рівний доступ до всіх сегментів ринку. Тому нижній “прайскеп” не можна знімати в умовах коли, наприклад, Енергоатом не має можливості продати свою е/е на тому сегменті ринку, де йому доцільно і вигідно це робити.

Тобто спочатку треба створити вільні рівні умови торгівлі для всіх виробників і продавців, а після цього йти до усунення “прайскепів” на Балансуючому ринку.

Тоді і обсяг цього сегменту буде мінімальним, адже всім “буде боляче” на нього попадати. Балансуючий ринок стане тим, чим він має бути, — ринком похибки прогнозу, “ринком покарання”, де торгується 0,5%, 1% або 1,5% загального ресурсу.

- Якою в липні була частка продажів на Балансуючому ринку?

— Тут є два варіанти розрахунків. Перший — ми рахуємо обсяги електроенергії, яка була вироблена електростанціями безпосередньо для продажу на балансуючому ринку, тобто за диспетчерською командою на завантаження.

Тобто, якщо хтось із інших виробників з власної вини не виконує свій фізичний графік і створює дефіцит електроенергії в системі. В такому разі частка балансуючого ринку в ОЕС України складає в середньому 3-4%.

Другий — з урахуванням обсягів профіциту, які потрапляють на балансуючий ринок і ліквідуються за допомогою послуг з розвантаження генерації.

В цьому разі частка цього сегмента сягає близько 20%. Адже середньодобовий обсяг таких небалансів складає близько 70 млн кВт-г при середньодобовому обсязі ринку 350-360 млн кВт-г.

- Можете приблизно вказати структуру розподілу обсягів е/е на балансуючому ринку? Ми розуміємо, що там е/е купують чотири основні гравці: ДТЕК, Центренерго, Донбасенерго, Укргідроенерго. А в яких пропорціях?

— Це конфіденційна інформація. Можу сказати тільки, що обсяг послуг з розвантаження, наданих різними учасниками ринку, не є пропорційним до їхньої встановленої потужності.

Сергій ГОЛОВНЬОВ