Календарний психоз і його побочки

Залежність від зміни сезонних циклів і святкування цієї залежності — дуже дивацька штука. Як каже стара українська приказка, “що не край, то обичай”. Наприклад, в Єгипті, десь в епоху Середнього Царства, на їхнє Різдво Сіріусове, фараон випливав на красивому човні на середину Нілу, що розлився. І, як би то культурно сказати, прилюдно виливав своє сім’я в Ніл. Люду єгипетському то дуже подобалося.

Бавилися вони так у Фрейда, доки не прийшли завойовники-гіксоси на бойових колісницях і не вломили толерантним голомозим інтелектуалам у фартушках із сапками по перше число, як то кажуть. Років через двісті до цих філософів дійшло, що культура культурою, але треба мати власну сильну армію.

Так от, про перше число. Тепер таку єгипетську функцію ритуального запліднення високими сенсами виконують святкові промови перших осіб. Вони скидають свій (не такий уже й потужний) струмінь інтелектуального потенціалу в каламутний Ніл телемарафону та його ботофермівську дельту.

Агов, подумайте трохи, перш ніж аплодувати, як ті єгиптяни. Чим відрізняється якесь там перше січня від тридцять першого грудня, крім наявності легкого (або не дуже) похмілля? Світловий день на три-чотири хвилини довший — це єдина істотна зміна. На яку люди, на щастя, не мають жодного впливу. Бо “якби свині крила, вона б небо перерила”.

Перше січня — витівка Цезаря. Він свого коня депутатом Верховної Ради призначив, ну й наші теж. Але за приказкою “коня кують, а жаба і собі лапу підставляє”. Так от, у Стародавньому Римі першого січня була ротація чиновників, консули заступали на посаду, починався новий корупційний рік. Тут зрозуміло, чому у цих людей було свято.

Звідки береться потреба в ритмізації соціальної поведінки? Ставлення до часу, тривожне або радісне, випливає з усвідомлення скінченності нашого буття й оптимізації відведеного нам часу. Загалом думки про оптимізацію поведінки виникають у людей тоді, коли фізично їм того часу залишається менше, ніж до того було змарновано.

Звісно, рівень нервовості у ставленні до часу є вираженням тих внутрішніх особливостей, якими одна людська культура відрізняється від іншої. Якби домашні тварини могли постійно порівнювати свої межі біологічного віку з людськими і переживати з цього приводу, вони гинули би значно раніше.

Інша потреба у фіксуванні циклічності — це така мнемотехніка, через відбивання ритму поліпшити пам’ять людства.

Ця штука добре працювала доти, доки людство не повірило в прогрес. Оте біблійне Еклезіястове, що “все повертається на кола свої”, що буття циклічне і граблі вічні, людей заспокоювало. Принаймні в межах тривалості їхнього життя, яке ніяких очевидних змін, крім воєн, не передбачало. Але війни сприймалися як зміна погоди, малоприємне (це якщо вони нас, а не ми їх), але загалом природне явище.

Тепер у нас цивілізація, демократія і прогрес, але ялинка щороку чогось не дуже радує. Бо на Землі приблизно 8 мільярдів людей, у них у всіх — прогрес, а у мене що за …? Треба либонь відбути якийсь ритуал, щоб списати збитки минулого і задобрити майбутнє. Позаяк теє-во в Ніл можна тільки народним обранцям, то доводиться обмежуватися тим, що під руками. Предки наші давні трусили за стовбур родючі дерева, а ми вже тепер тільки шампанське, і то не сильно.

Критичне мислення з полегкістю вимикається і поступається місцем календарному психозу. Календарний психоз — це такий психічний розлад, який характеризується надмірною пристрастю і залежністю від призначених подій, дат, часу та розкладу. Люди, що страждають від календарного психозу, прагнуть дотримуватися дуже точних графіків і розкладів і втрачають спокій, якщо ці графіки порушуються або не виконуються.

Основні ознаки календарного психозу включають у себе:

1. Непереборну потребу публічно, демонстративно дотримуватися дат, розкладів і графіків. Особи з цим розладом можуть дуже страждати, якщо їхні плани порушуються або не збігаються з установленими датами та часом. Що фантастичніші плани, то більше страждання.

2. Ексцесивне зациклення на датах і подіях. Це не тільки РХ і НР, але й дні народжень. Люди з календарним психозом можуть присвячувати надмірну кількість часу та уваги плануванню й моніторингу своєї постійної діяльності, ігноруючи інші аспекти життя. От під час святкування — то життя, а все решта лише підготовка до чергового свята.

3. Унаслідок цього виникає психологічний дискомфорт при зміні планів або перенесенні подій. Люди з календарним психозом можуть відчувати стрес і тривогу, якщо їхні плани міняються або їм доводиться змінювати дати своїх подій. Оскільки таке святкування для них — магічний ритуал, то його невиконання через якісь обставини породжує параноїдальні настрої, що якісь божества долі-карми-чого-там-ще тепер будуть ними незадоволені.

4. Далі після цього настає обмежена гнучкість у плануванні, завчена безпорадність. Люди з календарним психозом можуть бути нездатними адаптуватися до непередбачених обставин або незапланованих змін у розкладі, що може викликати погіршення їхнього емоційного стану.

Робити собі свято, коли заманеться? Це ознака сильної та самостійної людини, але колектив таких завжди недолюблює. І побоюється.

Календарний психоз є таким поширеним розладом психічного здоров'я, що, як часто буває з пандемічними порушеннями, як розлад і не сприймається. Взагалі це такий різновид обсесивно-компульсивного розладу (ОКР), що характеризується постійними і повторюваними думками (обсесіями) і поведінковими діями (компульсіями), які викликають тривогу та незручність. Рідка кутя чи густа? Олів’є ще можна чи вже ні? Що тепер робити з ролями Жида і Цигана у вертепі?

Які основні ознаки ОКР з погляду календарного психозу?

1. Обсесії. Люди напружено дивляться на годинники і мають нав'язливі думки, які не дають їм спокою. Це можуть бути неприємні, тривожні або непродуктивні думки, наприклад, страх, що не вистачить їжі гостям, чи, не дай Боже, випивки. Сумніви у власній здатності досидіти за столом до ранку, як у молоді роки, і піти на своїх ногах. Або перфекціоністські ідеї: наступного року вдало вийти заміж (вдало розлучитися).

2. Компульсії. Щоб зняти тривогу, пов'язану з обсесіями, люди виконують ритуали або повторюють певні дії. Вимикають (або, навпаки, вмикають голосно) звук промови президента. Перед цим має бути ритуальна суперечка і ритуальне голосування, бо однаково хазяйка знає, як краще. Це можуть бути фізичні дії, наприклад, миття рук (своїх, поки ще розрізняєте) або постійна перевірка закриття дверей (помешкання, авто, холодильника, залежить, де ви опинилися в момент ритуалу).

3. Тривалість і повторюваність. Обсесії та компульсії календарного психозу повторюються протягом того часу, який ви перебуваєте в стані трохи зміненої свідомості. Оскільки ми постійно знаходимося в стані психічної ретравматизації, то цей стан і сприймається як умова нормального функціонування особи. По суті справи, як стресовий епізод посттравматичного зростання. Вплив на настрій і міжособистісні стосунки воно має короткотривалий, як всякі магічні ритуали. Але якщо далі справи йдуть на краще, то, звісно, це тому, що ви правильно провели календарний обряд.

4. Нездатність контролювати думки і дії. Люди з календарним психозом часто відчувають втрату контролю над своїми думками та поведінкою. Вони можуть розуміти, що їхні практики неприродні або нераціональні. Але не можуть уникнути їхнього виконання, бо воно ж їм подобається (дивись вище про змінену свідомість).

5. Вплив на функціонування. Календарний психоз може суттєво впливати на роботу, навчання, взаємини та загальний життєвий досвід людини. Проблеми із зосередженням, погіршення навчальної чи професійної продуктивності, відсутність сну, соціальна ізольованість і депресія аж десь по 13 січня. Залежить, хто коли прокинеться.

Основні методи лікування розладів такого типу включають психотерапію та фармакотерапію.

1. Психотерапія. Тут треба розрізняти шкідливі думки про кацапів, які є для нас, зовсім навпаки, дуже корисними. І це дуже зручно для проголошення тостів. Поведінка, яка їм шкодить, теж усіляко вітається. Шкідливими думками та поведінкою можна вважати все те, що суперечить вищезгаданим думкам і вчинкам. Іноді терапія доброго копняка стрімко знижує силу антиукраїнських обсесій і компульсій.

2. Фармакотерапія. Як зазначалося вище, проголошення тостів і правильне наливання є усною рецептурною формою застольної фармакотерапії. Як і в справі з антидепресантами, дуже не рекомендується змішувати незмішуване, приймати курс у правильних градусах і дозуванні, виходити з курсу під керівництвом досвідченого тамади. Залежно від конкретних симптомів і потреб пацієнта.

3. Групова терапія передсвяткового шопінгу, алкогольний дебрифінг, супервізії з колишніми можуть бути корисними для зменшення почуття самотності й ізоляції, а також для навчання навичок управління стресом та ефективної комунікації. Але на ранок ці навички усе одно втратяться.

4. Допоміжні техніки. Техніки підстольної релаксації, медитація на образ палаючого Кремля та дихальні вправи перегаром можуть бути корисними у зниженні загального рівня тривоги та стресу, які можуть впливати на симптоми календарного психозу.

У Давньому Єгипті зірку Сіріус називали Анубіс, що означало “собача зірка”. Нічого особливо тваринного в цьому не було, просто це найяскравіша зірка із сузір’я Великого Пса, десь на рівні собачої грудини, якщо говорити про контур. Із Сіріусом пов’язана велика кількість цікавих астрономічних фактів і містично-конспірологічних припущень, які завжди крокують поруч.

Наведу один. Астрономи помітили, що траєкторія руху Сіріуса у просторі становить дивну хвилясту лінію, подібну до сліду лижника на гірському слаломі, який обходить прапорці-перепони. Виявилося, що у Сіріуса є зірка-супутник, вона дуже маленька і дуже масивна. Такі зорі називають білими карликами. Будемо спокійно ставитися до календаря, обійдемо без перепон і кремлівського карлика, і всіх решту.

Олег ПОКАЛЬЧУК, український письменник, соціальний психолог. Член Національної спілки письменників України.