Хто контролюватиме енергетику країни

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг — НКРКЕКП — важлива складова української політики.

Цей орган було створено указом президента, але зараз настав час надати комісії більш вагоме підґрунтя — закон.

Для його прийняття все готове.

Один з варіантів — компроміс між гілками влади, писаний з європейської директиви, другий — документ, який повинен зберегти регулятора в орбіті впливу президента.

За останні півроку НКРЕКП стала широко відомою.

До здобутків регулятора можна віднести підвищення тарифів для населення, боротьбу з відновлюваною енергетикою та участь у протистоянні Петра Порошенка і Ріната Ахметова на енергетичній ниві.

Представники ДТЕК наполягають на перегляді тарифів для теплової генерації, де компанії Ахметова належить більше 70% встановленої потужності.

Однак НКРЕКП переглядає тарифи для ТЕС не так швидко, як того хочеться тепловикам. При цьому регулятор уже двічі підвищував тариф для АЕС, які за підсумками травня можуть отримати більше половини ринку електроенергії.

Таким чином, НКРЕКП вийшла на передній край боротьби з олігополією Ахметова в українській енергетиці. Як інструмент регулятор був би дуже доречним у подальшій боротьбі президента за перерозподіл сил в енергетиці.

Чому НКРЕКП важлива? Комісія наділена повноваженнями встановлення тарифів для всіх видів генерації. Вона може діяти на власний розсуд.

З січня 2015 року комісію очолює Дмитро Вовк. До цього, з березня 2013 року, він працював у московському офісі корпорації Roshen, а перед тим — помічником віце-президента з корпоративних фінансів в компанії “Інвестиційний капітал Україна”.

Повноваження з встановлення тарифів — найбільш зрозуміла мова для ринку. Коли 2014 року ДП “Енергоринок” стало складно зводити кінці з кінцями, комітет поставив на паузу перегляд тарифів для всіх видів відновлюваної енергетики. Так потенційним інвесторам планувалося показати безпеку інвестицій в Україну.

Отже, існує два законопроекти щодо статусу комісії. Перший розробив Кабмін спільно з регулятором. Цей документ вже пройшов слухання на профільному комітеті. До нього подали зауваження експерти та асоціації. За даними джерел, ніщо не заважає винести його на голосування в сесійну залу.

Є інший законопроект. Вважається, що він підготовлений в Адміністрації президента. Він не проходив через профільний комітет, і далеко не всім зрозумілий його статус. Представники профільних асоціацій не впевнені, який з цих законопроектів треба розглядати.

Хто замовляє музику

Одне з ключових питань — повноваження з призначення членів регулятора. В одному документі ці права отримує Кабмін, в іншому — президент.

В обох проектах прописані популярні нині конкурси. Тільки в проекті уряду цей конкурс проводить змішана комісія, до складу якої входять по три особи від президента, парламенту та уряду, а також дві особи від Секретаріату енергетичного співтовариства, а в проекті АП — комісія при президентові.

У документі, авторство якого приписують АП, комісія самостійно формує свій кошторис. Фінансування діяльності комісії та її територіальних органів здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів держбюджету.

Правда, є нюанс: бюджет повинен бути “не нижче планових надходжень від плати за видані комісією ліцензії та внесків на регулювання, які встановлюються комісією та сплачуються суб'єктами енергетичних ринків щорічно”.

У конкуруючому проекті такої прив'язки немає. За словами джерела ЕП, головним завданням було зробити так, щоби фінансування було незалежним, відповідало вимогам законодавства, і щоби Мінфін не зрізав бюджет регулятора.

Цей акт передбачає формування бюджетної ради, де є представники президента, уряду та Секретаріату енергетичного співтовариства. Вони простою більшістю приймають проект кошторису, який фінансується з державного бюджету.

Обидва документи закріплюють незалежність рішень НКРЕКП. Вони ні з ким не повинні погоджуватися і не повинні ніде реєструватися.

Президентська десниця

У законопроекті АП цікаво прописані повноваження комісії. Крім функцій нагляду, які в комісії є зараз, вона повинна моніторити енергетичні ринки. У разі виявлення порушень компаніями регулятор звертається до АМКУ.

Тобто формується зв'язка: НКРЕКП — АМКУ. Виходить, щоб використовувати комісію у боротьбі з олігархами, необхідно контролювати одразу два органи.

У законопроекті АП ця проблема вирішена по-іншому.

Комісія “має право накладати штрафи на оператора системи передачі у розмірі до 10% від річного обороту оператора системи передачі, або на вертикально інтегровану господарську організацію — до 10% від річного обороту вертикально інтегрованої господарської організації та на інших суб'єктів енергетичних ринків”.

Тобто НКРЕКП є і регулятором, і антимонопольним органом. Члени комісії, які призначаються президентом після конкурсу при президентові України, матимуть можливість застосовувати санкції до учасників ринків просто за власним рішенням.

Експерти не беруться прогнозувати, як будуть розвиватися події навколо цих законопроектів. За даними джерел ЕП, логічніше вести мову тільки про один з них, бо лише він пройшов усі етапи розгляду і знаходиться у Кабміні.

Не можна виключати, що НКРЕКП стане частиною компромісу між Петром Порошенком та Арсенієм Яценюком, який останнім часом втратив рейтинг і прийдешні місцеві вибори буде проходити у більшій взаємодії з президентом.

За словами іншого джерела, проектом також цікавляться міжнародні донори. Врегулювання статусу НКРЕКП є однією з вимог у рамках подальшої підтримки української економіки. До того ж, майбутній закон — необхідна умова для приходу в Україну європейських трейдерів газу, яким потрібний незалежний регулятор.

Що буде далі? Вочевидь, АП докладе максимум зусиль для збереження комісії у своїй орбіті. Підпорядкування її президенту може виглядати привабливим. Основна дилема влади — діяти, як попередники, чи правильно і збалансовано?

Є велика спокуса зробити так само, як попередня влада. Наприклад, залишити регулятора під особистим контролем президента. Виправдати такі кроки боротьбою з олігархами легко, і це не потребуватиме великих ресурсів.

Це також спокусливо з точки зору медіа-можливостей і бажань оточення, яке не проти перерозподілити сфери впливу в енергетиці. Однак олігархи це вже проходили, тому гравці ринку зацікавлені у незалежному регуляторові. Правда, будувати збалансовану систему парламенту чи уряду набагато складніше.

Данило НЕСТЕРОВ