Хто буде видобувати сланцевий газ в Україні?

Наприкінці лютого Державна служба геології і надр Україні оголосила початок конкурсу на розробку родовищ на Одеській (Львівська та Івано-Франківська області) та Юзівської (Харківська та Донецька області) площах.

Заявки на участь в конкурсах Держгеолслужба приймає до 23 квітня 2012 року. За словами міністра екології та природних ресурсів Миколи Злочевського, у видобутку сланцевого газу на родовищах на сході і заході Україні зацікавлені п'ятнадцять іноземних та українських компаній. “На сьогоднішній день це 15 компаній, і я думаю, що це не кінець, тому що прийом заявок триває”, — сказав міністр.

Захід нам допоможе

За словами голови Державної служби геології та надр України Едуарда Ставицького, ймовірні претенденти по Олеської площі — Chevron, Eni, ExxonMobil. “Ці компанії вже направили нам своє підтвердження, і вже купують більш глибоку, детальну геологічну інформацію. Крім того, Олеської площею цікавляться національні компанії -”Укрнафта” та “Нафтогаз”, — каже головний геолог Україні.

Більш перспективною з точки зору пошуку та розробки сланцевого газу виглядає Юзівська площа, запаси якої в рази більші, ніж в Олеської. За оцінками Держгеонадр, прогнозні ресурси Олеської площі складають близько 2,5 трлн кубометрів газу, тоді як Юзівської — до 10 трлн кубометрів.

Зацікавленість у видобутку сланцевого газу на сході Україні вже висловили як мінімум дві великі іноземні компанії. Раніше Ставицький повідомляв, що Shell уже підготувала проекти робіт, окупності та видобутку по Юзівській газовій площі. В разі перемоги в конкурсі, вона готова в найближчі три роки вкласти в освоєння кілька мільярдів доларів.

Про плани розвивати видобуток вуглеводнів в Україну заявила і ТНК-ВР, і, очевидно, мова йде про подібні цифри.

Серед українських компаній на Юзовську площу, можливо, претендуватиме новачок в галузі — ДТЕК, який входить до групи СКМ Ріната Ахметова. Генеральний директор компанії Максим Тимченко на конференції Адама Сміта в Києві в кінці лютого 2012 року заявив, що компанія розглядає питання подачі заявок.

“Нам це цікаво ... Але є ще два місяці ...”, — сказав тоді Тимченко.

Нагадаємо, що перший і поки єдиний великий договір по СРП був проведений в 2005 році, коли на конкурс було виставлено Прикерченську ділянку шельфу, а переможцем стала американська компанія Vanco. Згодом, результати конкурсу були анульовані урядом, справа дійшла до міжнародних судів, які не завершилася до сьогоднішнього дня. Гіркий досвід конкурсу щодо Прикерченської ділянки розкрив всі ризики і непередбачуваність інвестицій у видобуток в Україну.

Щодо розвідки і видобутку сланцевого газу, Україна заявила про готовність надати ділянки для цього ще в 2010 році. Проте, процес дещо затягнувся.

Сьогодні перед урядом Миколи Азарова стоїть непросте завдання забезпечити максимальну відкритість і прозорість проведення конкурсу, що могло б у майбутньому знизити ризики інвесторів.

Чому ВР?

У всій історії з видобутком “сланцю” особливу роль відіграє ВР. І ось чому.

Ставицький обіцяв провести прозорий і відкритого конкурсу, перевагу буде віддано тій компанії, яка окрім бажання буде володіти серйозними фінансовими можливостями, технологіями, а головне — досвідом в розробці родовищ сланцевого газу.

Якщо аналізувати цю ситуацію з боку, то реальними претендентами на перемогу в боротьбі за перспективні ділянки сланцевого газу є великі іноземні компанії, які мають набір усіх необхідних складових: технології, досвід і фінансові можливості. До таких безперечно відносять Shell та ВР. Остання утримує лідерство в нетрадиційної видобутку газу, розвиваючи більше ніж 100 родовищ по всьому світу, і представлена ​​в Україну в особі ТНК-ВР.

Обидві компанії вже давно працюють в Україні, зокрема володіють мережами АЗС. А ТНК-ВР, до того ж, керує не найпростішим активом — Лисичанським НПЗ.

Як Shell, так і BP активно беруть участь в проектах з нетрадиційної видобутку в США, і накопичили необхідний досвід для ефективної реалізації подібних проектів в інших країнах.

Правда, на початку березня ЛІНІК був зупинений, що пояснюється відсутністю вигоди переробки нафти в Україну за чинної регуляторної політики. За словами голови українського дивізіону ТНК-ВР Дідьє Казимиро, економіку Лисичанського НПЗ не рятує навіть давальницька схема, і тому підприємство зупиняється на довгостроковий ремонт.

Факт зацікавленості ВР у видобутку сланцевого газу говорить про те, що компанія не збирається згортати свою діяльність в Україні. Схоже, вона розглядає можливість передати ресурси, що вивільняються, в нові проекти.

Крім того, ТНК-ВР як приватна компанія не має можливості поповнювати свій ресурсний портфель в Росії такими привабливими проектами, які дістаються державним нафтовим компаніям. У цій ситуації, зацікавлення настільки крупного гравця, що володіє великими вільними ресурсами, дозволить швидко вивести українську видобуток на принципово новий рівень. Ось чому ВР відіграє особливу роль в усій історії з видобутком “сланцю” в Україні.

Слід також відзначити унікальність ТНК-ВР на територіях колишнього СРСР — це наявність величезного досвіду сухопутної видобутку в Росії. При необхідності, компанія зможе швидко розгорнути масштабні геологорозвідувальні та бурові роботи в Україні, задіявши обладнання компанії своїх російських підрозділів.

Про технологію видобутку сланцевого газу

Що стосується самої технологій видобутку сланцевого газу, тут ключову роль грають три складові: сейсморозвідка, горизонтальне буріння та гідророзрив пласта.

Специфіка видобутку вуглеводнів (як з традиційних, так і з нетрадиційних джерел) така, що основні роботи виконуються не власне нафтогазовими компаніями, а з залученням підрядників — сервісних компаній. Тобто, у різних компаній може бути один підрядник на буріння, який і володіє необхідною технологією.

У такому випадку, вже з наступного року варто очікувати появу в Україну найбільших сервісних компаній. Принаймні, в Києві вже реєструють або мають представництва Schlumberger, Halliburton та інші. Деякі з них уклали договори про партнерство з як з Держгеонадрами, так і з НАК “Нафтогаз України”.

Здавалося б, немає різниці, якій компанії віддавати право на розвідку та видобуток — адже значну частину технічної роботи беруть на себе сервісні компанії. Тим не менш, складно переоцінити досвід компаній у розробці газу зі сланців.

ВР широко представлена ​​в Північній Америці — континенті, де нетрадиційна видобуток стала основою газової революції. Компанії, що працюють в США, першими на практиці показали ефективність технологій розробки сланцевого газу, і сьогодні готові їх “експортувати” в інші країни.

За даними ВР, в Північній Америці компанія видобуває близько 18 млрд кубометрів нетрадиційного газу в рік. З них 8 млрд кубометрів — це газ з щільних пісковиків, 8 млрд кубометрів — сланцевий газ, і 2 млрд кубометрів — метан з вугільних пластів.

Газовий бізнес бізнес ВР у Північній Америці є центром накопичення технічної інформації, яка передається в усі регіони світу. Так, наприклад, супер гігантське родовище газу малопроникних пластів Wamsutter в штаті Wyoming дозволяє безперервно розробляти і випробувати в польових умовах весь спектр технологій, пов'язаних з газом малопроникних пластів, з метою максимізації видобутку та вилучення.

З іншого боку, Shell теж давно намагається зайти на газовий ринок України. Компанія зробила ставку на співпрацю з держкомпанією “Укргазвидобування”, підписавши в 2006 році договір про спільну діяльність. Тоді ж був створений підрозділ зі збуту газу.

Була також невдала спроба придбати невелику приватну компанію Regal Petroleum. Як результат, за всі шість років присутності Shell так і не змогла почати видобуток в Україні.

ВР обрала іншу стратегію, компанія планує працювати у видобутку самостійно, через споріднену ТНК-ВР із залученням сервісних компаній. Хоча, ймовірно, компанія теж шукатиме державну компанію, яка б допомогла вести бізнес в Україні.

За словами Крістофера Інчкомба, віце-президента ТНК-ВР з міжнародних проектів та геологорозвідувальних робіт, компанія має потребу в операторі, який буде займатися податками, і у якого є доступ до інфраструктури.

“Я вважаю, що це пріоритет, тому що український партнер допоможе знизити ризики пов'язані з податками, і з місцевими особливостями. Це не ризик, пов'язаний з ресурсами — газ там (в Україні — ЕП) точно є”, — заявив він.

На думку Крістофера Інчкомба, у проекту є два важливих ризику: податкові ризики і технологічні. “На мою думку, податковими ризиками буде займатися український партнер, а ми зможемо зосередитися на управлінні технологічною частиною. Ми знаємо, як це робити”, — додав експерт.

У будь-якому випадку, якщо в Україна прийде велика світова компанія, то це буде сигнал світовій спільноті про готовність перейти на новий етап розвитку. До того ж є всі шанси зайняти місце лідера з точки зору видобутку нетрадиційних ресурсів в Європі. Зараз ведеться видобуток сланцевого газу в Польщі та Румунії, а якщо українці досягнуть успіху, то вони обійдуть європейські країни.

Сьогодні говорити про практичну стадії реалізації проектів ще дуже рано. На думку, секретаря міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (УРП) Володимир Ігнащенко, “промисловий видобуток сланцевого газу на Юзівської і Олеської площах повинна початися на 6-7 рік після підписання договорів про спільний розподіл продукції з переможцями відповідних конкурсів” . Незважаючи на віддалену перспективу видобутку, компанії не сумніваються в успіху і готові на свій страх і ризик інвестувати млрд доларів у видобуток сланцевого газу в Україну.

Андрій ЗАКРЕВСЬКИЙ, власник та оглядач “Першого бурового порталу”