ХАМАС. Шлях терористів. Як організація стала загрозою номер один для Ізраїлю

Еліта ізраїльської розвідки в той момент логічно хотіла створити противагу ОВП (Організації визволення Палестини), оскільки це допомогло б знайти союзників серед ворожого палестинського населення. Якщо дивитися на ситуацію, не заглиблюючись в ідеологічні тонкощі, то ХАМАС цілком підходив на цю роль. І політичне керівництво Ізраїлю справді намагалося грати на розколі в Палестині, однак не понад те. Тут варто нагадати, що на початку 1990-х ОВП теж тероризувала Ізраїль, переважно пересічних громадян, нападала й на ЦАХАЛ. Вона мала небачену популярність у палестинському суспільстві. Саме ізраїльська окупація заохочувала створювати палестинські виші й проводити вільні муніципальні вибори, що ОВП одразу ж використала.

Водночас палестинська партія ФАТХ, яка зараз керує процесами на Західному березі річки Йордан, була і залишається світською організацією, тоді як Демократичний фронт визволення Палестини спочатку був структурою марксистського штибу. Майже всі теракти проти ізраїльських громадян тих часів здійснили організації, в ідеології яких не було релігійної складової. Лише марксизм, що й забезпечило підтримку СРСР.

У вісімдесятих роках і політики, і ізраїльська й інші розвідки сприймали ісламізм, політичний іслам як екзотичне явище. Банальний приклад: 6 жовтня 1981 року члени угруповання “Єгипетський ісламський джихад” убили президента Анвара Садата, проте ця організація була невеликою і більш екстремістською, ніж “Брати-мусульмани”. Ще один: моджахеди в 1980-х роках воювали проти СРСР в Афганістані за підтримки США. Але тоді ще не були “Талібаном”. Як ревні мусульмани, вони не послуговувалися глобальною ісламістською ідеологією. Тож США не бачили жодної проблеми в тому, щоб підтримувати їхню боротьбу проти радянських військ.

Однак повернімося все ж таки до того, про що говорила радянська, а потім і російська наукова пропаганда — мовляв, “Моссад” створив ХАМАС. “Моссад” — це служба зовнішньої розвідки Ізраїлю, яка працює виключно за кордоном. За безпеку всередині Ізраїлю відповідає Служба спільної безпеки — “Шабак”. Крім того, саме палестинцями займається Громадянська адміністрація (а-Мінхал а-Езрахі) — формально військове відомство, яке, втім, повинно забезпечувати потреби палестинського населення й контактувати з ним. Структуру створили через особливу ситуацію: оскільки Ізраїль не анексував цих територій після 1967 року, на них не діє звичайне законодавство, однак якась юридична рамка все ж потрібна була.

Як ЦРУ і ФБР, так і “Моссад” і “Шабак” — це силові відомства, левова частка діяльності яких припадає на запобігання терору й усунення військових або взагалі фізичних загроз. На той час тексти, які цитують проповідники в мечетях, не вважали загрозою. Саме тому розвідки багатьох країн, Ізраїлю зокрема, не цікавилися ідеологією ісламізму. Серед небагатьох на небезпеку вказував британсько-американський сходознавець Бернард Льюїс. Ізраїльська розвідка (якщо перестати вірити в різні, зокрема московські, міфи) вже тоді все проспала.

ХАМАС бере під контроль Газу

Вплив ХАМАС і його популярність серед палестинського населення подужчали після створення Палестинської автономії. Згодом відносини ХАМАС із партією ФАТХ й ОВП переросли в суперництво й відверту ворожнечу. ХАМАС за багатьма параметрами був своїм для палестинців. Його члени — ісламісти, а не подвижники світської ідеології (якою була Організація визволення Палестини). До того ж керівництво ХАМАС — це здебільшого місцеві, жителі Гази й кількох міст палестинських територій, тоді як великих босів ФАТХ і Палестинської автономії (ПА) палестинці сприймали як ставлеників Тунісу.

Зараз влада ФАТХ на Західному березі тримається тільки на його силі, і популярність адміністрації Махмуда Аббаса, глави Палестинської національної адміністрації, практично дорівнює нулю. Однак не варто думати, що це наслідок мафіозної структури й корумпованості ПА. Найголовніша причина ненависті до Аббаса — не корупція, а саме співпраця з Ізраїлем у протидії ХАМАС. ПА робить це, звичайно, не з любові до Ізраїлю, а просто керуючись інстинктом самозбереження. У незалежній палестинській державі, як вважають в автономії, ХАМАС може повалити ФАТХ й отримати всю владу, як він це зробив у Газі 2006 року.

Щоб зрозуміти, що стоїть на кону, слід згадати події того періоду. У 2005 році Ізраїль евакуював єврейські поселення з Гази і вивів звідти свої війська. У 2006-му пройшли вибори, причому Аббас не хотів їх, побоюючись перемоги ХАМАС. До речі, тоді ні ХАМАС, ні ФАТХ не думали про демократію, права людини чи боротьбу з корупцією. Проте вже 2006 року державний секретар США Кондоліза Райс заявила, що вибори в Газі відбулися. І там представники ХАМАС отримали більшість.

Одразу після цього посилилися сутички між ФАТХ і ХАМАС. У Газі бойовики здолали ФАТХ після кількох місяців збройних зіткнень. При цьому вони розправилися з людьми Аббаса: багатьох буквально викинули з вікон багатоповерхівок. До 2008 року ХАМАС підпорядкував собі всю територію Гази — позбувся залишків бюрократії ПА Аббаса за повної підтримки населення. Інакше кажучи, палестинці не вважали ХАМАС узурпаторами.

25 червня 2006 року бойовики вперше проникли на територію Ізраїлю біля кордону й атакували ізраїльський танк. Командира танка Павла Слуцького вбили, а навідника Гілада Шаліта взяли в полон.

15 травня 2007 року ХАМАС здійснив перший обстріл ізраїльського міста Сдерот новим типом ракет.

У жовтні 2011-го прем'єр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу підписав угоду про обмін полоненими з ХАМАС, унаслідок якої Гілада Шаліта звільнили. Вийшли з ізраїльських в'язниць і 1027 палестинських терористів. Можна впевнено сказати, що ця угода надихнула ХАМАС на нові теракти. Більшість звільнених одразу повернулися до терору. Найвідоміший — Іх'я Сінвар, головний організатор нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року.

Водночас ті, хто зараз критикує Нетаньягу за ослаблення ПА, забувають, що її керівництво чудово усвідомлює: присутність ізраїльської армії необхідна, оскільки за нинішніх обставин вона гарантує фізичне виживання Аббаса та його оточення.

Криваві теракти ХАМАС

Шлях ХАМАС до терору не був несподіваним: усе зародилося в радикальній ідеології “Братів-мусульман”. Видатний ідеолог “братів” у Єгипті Саїд Кутб написав уже наприкінці сорокових років книгу “Наша війна з євреями”, після чого бойовики провели кілька терактів проти єврейської громади Каїра. Хартія ХАМАС, яка пояснює ідеологію руху, не визнає легітимності існування Держави Ізраїль і повторює антисемітські штампи, схожі на нацистську пропаганду чи російські “Протоколи сіонських мудреців”. Однак важливо відзначити, що зі самого початку ці теракти мали геноцидальний характер — ХАМАС атакував саме ізраїльських громадян, прагнучи вбити їх якнайбільше.

У 1987 році ХАМАС здійснив перший теракт, викравши й убивши двох ізраїльських військовослужбовців — Ілана Саадона та Аві Сапортатаса. У 1989-му Ізраїль оголосив ХАМАС поза законом.

13 грудня 1992 року ХАМАС викрав і вбив поліцейського прикордонної служби Нісіма Толедано. Тодішній прем'єр-міністр Ізраїлю Іцхак Рабин після наради з комісією з нацбезпеки вирішив відправити 415 терористів до Лівану. Це рішення було фатальним: у Лівані терористи ХАМАС познайомилися з колегами з “Хезболли” й пройшли курси підвищення кваліфікації. Уже тоді “Хезболла” була набагато досвідченішою за ХАМАС у терактах і методах партизанської війни проти регулярної армії.

Між 1993 і 1999 роками ХАМАС скоїв 23 теракти, унаслідок яких загинуло 165 людей. Нова хвиля почалася 2001 року, з другою інтифадою — повстанням палестинців.

1 червня 2001 року відбувся теракт у дискотеці “Дельфінаріум” у Тель-Авіві. Загинув 21 підліток. 9 серпня 2001 року терорист проник у піцерію “Сбарро” в Єрусалимі. Загинули 16 людей.

27 березня 2002 року ХАМАС скоїв божевілля: терорист підірвав їдальню готелю “Парк” у Нетанії — жертвами стали 30 людей.

Загалом з 2001 до 2011 року унаслідок десятків терактів ХАМАС загинули 557 громадян Ізраїлю. 2014 року в Гуш-Еціоні (Західний берег річки Йордан) викрали ізраїльських підлітків. 8 червня 2016 року ХАМАС організував теракт у Тель-Авіві, убивши чотирьох і поранивши двадцятьох ізраїльтян. 2020 року відбулася серія терактів, зокрема в Єрусалимі — постраждали 20 військових ЦАХАЛ.

Політичне й військове крило ХАМАС

ХАМАС повністю контролює Газу, бо диверсифікує свою діяльність — як це роблять схожі ісламістські організації сунітського чи шиїтського штибу. Головний принцип — це даава, тобто “запрошення до ісламу”. Простіше кажучи, йдеться про релігійну пропаганду в мечетях, школах й університетах.

ХАМАС управляє Газою, має всі інституції для функціонування держави: казначейство, суди, органи освіти й службу безпеки. Десь у 1990-х розділився на дві гілки: політичну (щось на кшталт політбюро) й військову. Це сталося, тому що організація розрослася і стало складно керувати всіма процесами.

Одна це аж ніяк не виправдовує надуманого розрізнення політичного й військового крила терористів. Усі члени ХАМАС сповідують ту саму ідеологію та відрізняються один від одного лише видом діяльності. Їхня мета єдина — терор і знищення Ізраїлю та євреїв. Ба більше, кадри ХАМАС та інших ісламістських рухів — це виключно свої, перевірені люди. Там немає випадкових діячів.

Населення завжди підтримувало ХАМАС, воно було і залишається сприйнятливим лише до ісламського дискурсу. Інша річ, що нині немає жодних опитувань щодо підтримки ХАМАС, проте, судячи з популярності терористів на Західному березі, немає жодних підстав вважати, що ситуація в Газі змінилася.

“Метро Гази”. Як функціонує ХАМАС

ХАМАС має багатий арсенал стрілецької зброї, ракети кількох модифікацій, міномети і власного, і іранського виробництва. Безліч протитанкових ракет “Корнет” (іранських копій російських ПТРК), які можуть вражати сучасні ізраїльські танки “Меркава”. Навіть сформував власний спецназ “Нухба”, який і здійснив мегатеракт 7 жовтня 2023 року.

Остання атака на Ізраїль показала, що ХАМАС може планувати складні операції, що військова дисципліна й розподіл повноважень між командирами на всіх рівнях дозволяють реалізувати їх. Основною бойовою одиницею є батальйон, і саме тому ЦАХАЛ намагається ліквідувати насамперед комбатів ХАМАС: тоді вдасться паралізувати середню й вищу ланки командного складу.

Головною стратегічною перевагою ХАМАС є система підземних тунелів, яку бойовики розвивали з 2005 року під носом ізраїльської армії та назвали “метром Гази”. Використовувати їх підказали, швидше за все, ватажки “Хезболли”, які мають відповідний досвід. Тунелі будували за рахунок різних ресурсів, включно з допомогою бедуїнів Синаю і за потурання єгипетської влади. Тепер ХАМАС має цілий підземний комплекс розгалужених коридорів з усім, що необхідно для тривалого перебування: системи зв'язку та вентиляції, запаси продовольства й води. Хоч довжина мережі невідома, вважають, що вона покриває більш-менш усю територію Гази.

При цьому ХАМАС навмисно розташував головний командний пункт під лікарнею “Аш-Шифа” (збудованої Ізраїлем). Розрахунок бойовиків простий: якщо ЦАХАЛ зачепить лікарню, світова спільнота моментально засудить це.

Однак і тунелі мають недоліки, що можуть перетворити їх на пастку. Там неможливо розгорнути бойові підрозділи. Ходи можна затопити морською водою, особливо зараз, коли ЦАХАЛ контролює узбережжя Гази. Спецпризначенці інженерних військ Армії оборони Ізраїлю, “Яалом”, має особливий підрозділ, який спеціалізується на підземельній війні. Зрозуміло, бої будуть тривалими й важкими, але ЦАХАЛ аж ніяк не безсила перед тунелями, всупереч уявленням ХАМАС.

Спонсори ХАМАС

ХАМАС — багата організація, зі значними активами за кордоном. Згідно з документами, які отримала німецька газета Die Welt від західних спецслужб, на початку 2018 року ХАМАС мав секретний міжнародний інвестиційний портфель, який організація оцінювала в 338 мільйонів доларів, але в реальному вираженні він сягає більш ніж пів мільярда доларів. Включає близько 40 компаній, контрольованих ХАМАС, які працюють переважно в будівельному секторі. Базуються в Туреччині, Саудівській Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратах, Судані й Алжирі. 

Документи про інвестиції, як стверджують, знайшли на комп'ютері ХАМАС. Це балансові звіти з 2008 до початку 2018 року, очевидно, для внутрішнього фінансового контролю. В останньому пакеті даних, що охоплює період із травня 2017-го по січень 2018 року, вказано оцінну балансову вартість усього портфеля на той момент, а також закодовано показано, куди пішли гроші, виведені з інвестицій на потреби ХАМАС, — загалом 49 млн доларів.

ХАМАС створював міжнародну бізнес-імперію частинами протягом останніх 20 років. Усіх їх використовують як резерв — для виключних потреб.

Довго значна частина діяльності припадала на Саудівську Аравію, проте в останні три роки ХАМАС, як стверджують, переносить свій бізнес до Туреччини, оскільки саудівська влада вживає все більш рішучих заходів проти нього.

У Саудівській Аравії роботу зосередили спершу довкола материнської компанії Asyaf. Однак коли 2015 року її керівника Абу Обейду Харі включили до списку санкцій США, управління секретним портфелем ХАМАС перейшло до саудівської Anda Co, а з 2016 року — до турецького відділення Anda Gayrimenkul. У 2018 році компанію перейменували на Trend Gyo, тепер 30% її акцій торгуються на Стамбульській фондовій біржі.

Фінансовий комітет ХАМАС роками базувався в Джидді, проте через розрив із саудівцями багато видів його активності перенесли. Головою інвестиційного портфеля Trend Gyo, ймовірно, є Усама Абд аль-Карім, який мешкає в Лівані й часто їздить до Туреччини. Безпосередню участь у процесах бере його заступник Хішам Юнес Кафішех, член ради директорів і власник акцій багатьох підконтрольних ХАМАС компаній, включно з Trend Gyo.

Він також керівник компанії ХАМАС у столиці Судану, Хартумі, яка спеціалізується на будівництві доріг і мостів. Інші учасники ХАМАС також виконують різні функції в конгломераті.

Експертів здивував розділ балансу ХАМАС, позначений як “Економіка”. Він показує 49 млн дол. 29 млн було направлено в саму Газу, дев'ять мільйонів — на закордонну діяльність ХАМАС, наприклад, у Лівані, п'ять мільйонів — у єрусалимське відділення, а чотири мільйони — ізраїльським арабам, переважно на фінансування терактів на території Ізраїлю й на зарплати чиновників ХАМАС. 30—40% коштів використовували на військові й терористичні цілі.

Щоб переказати кошти в сектор Газа й приховати доходи від податкових органів відповідних країн, ХАМАС послуговується інструментами організованої злочинності. Наприклад, міняйлами замість банківської системи, аби не відстежили трансакції. Доходи від орендних платежів надходять готівкою, квартири продають за кордоном, щоб ті зникли з балансу. Прибуток переводять на материнську компанію, аби уникнути податків. Фізичних осіб використовують як фідуціарних акціонерів, щоб приховати контроль над ХАМАС.

Тактика маскування ХАМАС небезпечна і для реального сектору економіки, клієнтів, ділових партнерів, акціонерів і постачальників послуг, як-от банки. Вони можуть потрапити під підозру через причетність до незаконного фінансування тероризму, якщо зв'язки між компаніями, що входять до портфелю, й ХАМАС насторожать державні органи.

Отже, основна частина доходів ХАМАС — це “самозабезпечення”, тобто його існування не залежить від дотацій тієї чи іншої країни. Однак це не скасовує гри Катару, емір якого симпатизує ХАМАС і забезпечує його керівництву розкішне життя в Досі.

Відносини ХАМАС з Іраном, зокрема й фінансові, досить складні. Насамперед слід зазначити, що ХАМАС не проксі Ірану, не його маріонетка. Він з'явився як організація без жодного зв'язку з Іраном, з власними інтересами. Наприклад, у розпал сирійської громадянської війни виступив проти Асада — традиційного союзника Ірану. Інакше не могло бути, тому що все-таки ХАМАС — сунітська арабська організація, а “Брати-мусульмани” завжди були найлютішими ворогами режиму Асада-батька. До того ж Іран не обдаровує своїх проксі й клієнтів. Навпаки, щоб заслужити іранські гроші, охочий мусить відпрацювати їх. Іншими словами, ХАМАС повинен вчинити теракти — тоді Тегеран заплатить. 

Іран радо надає інструкторів з “Хезболли”, зброю, свободу дій, не вимагаючи дотримання суворих інструкцій чи графіки. Такий підхід дозволяє вчасно відмежуватися — оскільки Тегеран справді не заглиблюється в деталі того чи іншого теракту, то може стверджувати, що нічого не знав. Цією тактикою Іран послуговується і після мегатеракту 7 жовтня.