Гроші на крові. Як непримітна польська фірма забрала десятки мільярдів у ЗСУ

 Квітень 2022 року. Минуло трохи більше ніж тиждень, як ЗСУ відтіснили російські війська від Києва і вигнали з Київської області. Але певності, що окупанти знову не спробують штурмувати столицю, не було.

В'їзди в Київ і далі перекривали бетонні плити й насипи піску, на більшості перехресть стояли блокпости з дуже прискіпливими оглядачами з тероборони й армії. 

Але місто починало потрохи оговтуватись від пережитого. Першими оживали магазинчики і кафе. З'явилися кілометрові пробки не на виїзд, а на в'їзд до Києва. Життя в буквальному сенсі поверталося до столиці. Та, на жаль, поверталося не лише хороше.

11 квітня 2022 року Міноборони укладає великий контракт на поставку критично потрібних у той час речей: 20 тисяч балістичних шоломів, 20 тисяч бронежилетів та 40 тисяч бронеплит до них. Сума угоди — 24,5 мільйона євро зі 100-відсотковою передоплатою. 

Саме після цієї угоди в контрактах МОУ з'явиться така собі польська фірма “Alfa”. Її поява ознаменує не вступ до великої історії міжнародного успіху, але ж до саги про одного з топ-10 найбільших боржників Міноборони. На початку 2023-го “Alfa” за різними контрактами мала заборгованостей перед МОУ на більш як три з половиною мільярди гривень.

Щоб зрозуміти, як так сталося, досить сказати, що зі згаданої вище партії “Alfa”, хоч і зі зривом термінів, спромоглась поставити всі бронежилети і плити. А от із привезених нею 16 тисяч шоломів 11 тисяч повернули одразу як непридатні, а ще 5 тисяч так і лежали на складі, не прийняті на баланс ЗСУ. 

І попри факти зриву поставок, 25 жовтня 2022 року Міноборони знову замовляє в “Alfa” ще 20 тисяч шоломів і 50 тисяч бронежилетів на суму майже 50 мільйонів євро. Цього разу обійшлося без передоплати. 

І це добре, адже шоломи так і не приїхали в Україну, а половина поставлених бронежилетів не пройшла балістичних випробувань.

Однак навіть ці два контракти, кожен з яких більший за скандальний кейс із турецькими куртками, виглядають смішними порівняно з тими угодами на поставки зброї, про які йтиметься нижче.

Як з'ясувала УП, польська фірма отримала та вивела з України мільярди й мільярди гривень. А от реалізувати поставки оплаченої зброї не спромоглася.

Що це за контракти і яка доля українських грошей, з'ясовувала “Українська правда”.

“Золотий” квітень для “Alfa” в Міноборони

“Любов” департаменту військово-технічної політики МОУ до польської компанії має цікаву природу. Вона нагадує хвилеве помутніння свідомості, коли в одну мить робиться щось таке, за що потім довго себе картаєш. Аж поки не надходить нова хвиля.

Більшість угод із державними постачальниками зброї, про які писала УП у тексті про “спецмародерів”, стали публічними після позовів Міноборони в господарський суд. Контрактів із “Alfa” в українських судах МОУ не оскаржує, бо це іноземна компанія. 

Такі справи мають розглядати в міжнародному арбітражі та подаватись через представництво Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті. А їхня діяльність не публікується, як той же судовий реєстр.

Однак, навіть попри це, УП відомо загалом про щонайменше сім угод, які МОУ уклало напряму з “Alfa”. Частину з них уже оскаржують у згаданому арбітражі.

Цікаво, що угоди підписувались пакетами, коли в Міноборони були такі собі “дні Альфи”. 

Перший такий день пройшов 22 квітня 2022 року. Тоді одним махом із фірмою “Alfa” було укладено три угоди на суму близько 3,3 мільярда гривень (майже 64,4 мільйона євро). По кожній із них польська компанія отримала по 50% авансу.

Йшлося про постачання кількох самохідних гаубиць “Гвоздика”, 122-мм боєприпасів до гаубиці Д-30 та 122-мм ракет до “Града”. 

Наскільки відомо УП, із законтрактованої зброї приїхала лише невелика кількість. Припасів до Д-30 з великим запізненням приїхала лише десята частина, ракет до “Града” — третина, а “Гвоздики”, хоч і приїхали всі, але в такому стані, що точно не відповідає заявленому в угоді технічному класу, і МОУ зараз намагається вибити з постачальника компенсацію.

Станом на початок 2023-го за трьома квітневими угодами 2022 року “Alfa” мала майже 1,7 мільярда гривень дебіторської заборгованості перед МОУ. На ці гроші можна було б, наприклад, добудувати три музеї Голодомору.

Але найбільш обурливе в угодах з “Alfa” навіть не це. За п'ять днів після підписання цією компанією прямих угод із МОУ, тобто 27 квітня 2022 року, Міноборони уклало ще три цікаві контракти.

Цього разу постачальником був уже державний спецімпортер зброї — фірма “Прогрес”, яка мала постачати схожі види боєприпасів, що й польська фірма. 

Сума трьох угод з держкомпанією сягала понад 17 мільярдів гривень. Найцікавіше, що болгарські постріли до Д-30, Д-20 і реактивні снаряди для “Градів”, за даними УП, “Прогрес” мав купувати через ту саму польську фірму “Alfa”. 

Наскільки відомо “Українській правді”, угоди з поляками в “Прогрес” курував заступник директора та колишній заступник міністра оборони Олександр Миронюк. Він відомий читачам УП по скандальному обшуку в кримінальній справі про закупку неякісних бронежилетів, у ході якого в Миронюка виявили мільйони різної валюти в дивані.

Тобто за 5 днів польська компанія отримала різних контрактів від України на майже 21 мільярд гривень.

Може виникнути запитання: а в чому проблема, якщо фірма постачатиме і напряму, і через іншу компанію? Відповідь: у ціні. Ті самі снаряди від тих самих виробників у прямих угодах “Alfa” та в контрактах “Прогресу” відрізнялися на десятки відсотків.

Наприклад, польська фірма мала постачати 122-мм постріли з повним зарядом до гаубиць Д-30/2С1 по 760 євро, а прогрес такі ж постріли — по 1195 євро. 435 євро або плюс 57% на одному снаряді, законтрактованому, по суті, в тієї ж фірми з різницею у п'ять днів. 

Не дивно, що цей контракт для “Прогресу” польський підрядник виконував набагато ефективніше, ніж власний на постачання таких же снарядів, але на 57% дешевше: контракт “Alfa” виконаний був на 10%, а от “Прогрес” із затримками, але близько 80% поставки зробив.

Та навіть попри таку кричущу накрутку конкретно за цією угодою державний спецімпортер на початок 2023 року мав понад 200 мільйонів гривень заборгованості перед Міноборони. 

Червень на мільярд: другий день “Alfa” в МОУ

Наприкінці травня 2022 року польська “Alfa” мала завершити постачання снарядів за квітневими контрактами. Але, як уже здогадались читачі, навіть не наблизилась до цієї мети.

Тож з горем-бідою постачальник домовився про продовження термінів поставок до липня 2022-го. 

Але 13 червня того ж року стається щось абсолютно незбагненне. Знаючи про те, що фірма зриває попередні контракти, Міноборони вирішило дати компанії “Alfa” ще кілька мільярдів гривень армійських грошей.

Того дня було укладено ще три контракти на суму близько 2,6 мільярда гривень. Половину цієї суми компанія знову отримала як передоплату.

Усі три угоди були ймовірно підписані з боку МОУ керівником департаменту військово-технічної політики Шостаком, якого тиждень по тому, в червні 2022-го, знімуть із посади.

Цього разу контракти передбачали поставку:

• 120-мм мін (понад 11 мільйонів євро авансу);

• 152-мм постріли для гаубиці “Гіацинт” (18 мільйонів євро авансу);

• 152-мм постріли до САУ “Дана” (13 мільйонів євро передоплати).

Чи треба казати, що всі три контракти були зірвані? 

Пострілів для “Гіацинта” приїхало близько 40%; 120-мм мін поставили менше, ніж 1% від контракту; пострілів до “Дани” не поставили взагалі. 

Тепер МОУ намагається повернути 27 мільйонів євро передоплати та стягнути ще майже 13 мільйонів євро штрафів за зірвані поставки. 

Але навіть якщо це вдасться, то незмінним залишиться жахливий факт: українська армія рік не отримувала критично важливого озброєння і не могла законтрактувати його в іншому місці, бо постачальник вивів гроші з країни.

Та і чи здатна польська фірма “Alfa” повернути отримані аванси?

З чого починається “Alfa” 

Як на фірму з багатомільйонними оборотами компанія “Alfa” аж надто непомітна. Щоправда, восени 2022 року компанія перебралась у центр Варшави, хоч і в не дуже показний офісний центр. 

Якщо ви чекаєте побачити золоті літери над входом до офісу фірми, то даремно. Все обмежується скромним написом і забороною входу. Сайт фірми вміщується на одній сторінці, з цікавого там хіба подяка від голови Держприкордонслужби України Сергія Дейнека.

 

Як випливає з виписок із польських реєстрів, “Alfa” була заснована як товариство з обмеженою відповідальністю ще 2005 року. Особливо зірок відтоді ця компанія не хапала.

Єдина помітна згадка про цю фірму датується 2015 роком, коли її директор Пьотр Сапєжинський в інтерв'ю впливовому польському виданню “Polityka” розповідав, як його компанія виграє тендери на утилізацію списаних кораблів військово-морських сил Польщі.

POLITYKA

 

Загалом фірма займається торгівлею різного роду продукцією, зокрема військовою. У 2020 році компанія показала 1,23 мільйона злотих (трохи більше, ніж 300 тисяч євро) прибутку, у 2021-му “Alfa” заробила 7,4 мільйона злотих (близько 1,8 мільйона євро).

Що цікаво, фінансової звітності за 2022 рік, коли компанія Сапєжинського підписала контрактів на сотні мільйонів в Україні, “Alfa” досі не подала. Навпаки, за перше півріччя 2023 року фірма уже 4 рази змінювала дані про себе в реєстрах, що може бути способом відтягнути подання звітності.

Але як непримітна фірма з Польщі стала одним із найбільших постачальників і боржників Міноборони в часи війни? 

Хто в Україні міг лобіювати “Alfa” і вибивати для неї, попри всі очевидні застереження, все нові й нові контракти? 

Звідки у скромної компанії виходи на закритий світ болгарської оборонки? 

На всі ці запитання “Українська правда” продовжить шукати відповіді та спробує розставити всі крапки над “і” в своїх наступних публікаціях. 

Далі буде…

Роман РОМАНЮК