Голос розуму звучить тихо. Надто тихо

“Die Stimme des Intellekts ist leise”

напис на могилі З.Фройда

Нарешті. Напевно, не тільки в мене одного з'явилась ця думка, коли почув Декларацію Ініціативної Групи “Першого Грудня”, що була створена у 20-ту річницю референдуму про незалежність.

Одинадцять загальнонаціональних моральних авторитетів заявляють про ініціативу Національного круглого столу, щоб подолати духовну кризу в суспільстві і домогтися встановлення в країні нових і чесних “правил гри”. Ця новина мала б бути на перших шпальтах провідних газет в країні. У будь-якій, але не в Україні, де повідомлення про це загубилось серед новин про пригоди мажорів.

Очевидно, що ситуація в Україні давно вийшла за межі чисто політичного протистояння “влада vs опозиція”. Створення ініціативної групи “Першого Грудня” цю очевидність інституційно оформила. Окремо хочу відзначити громадянську позицію і мужність підписантів: на кін вони поставили свій найбільший капітал — авторитет, який творили всім своїм життям.

Треба задати собі питання: чим зумовлений цей вимушений крок? Адже в наших приватних розмовах багато з них постійно відмежовувалися від політики, категорично заперечували саму можливість входження в цей зрадливий простір.

Перш за все, це свідчить про те, що ми, політики, не справилися, і не справляємося, з своєю роботою в такій мірі як це потрібно. По-друге: в нашій країні і в цих умовах, внаслідок дій влади під загрозу ставляться фундаментальні цінності нашої держави: українськість, демократія, європейський цивілізаційний вибір. По-третє: в суспільстві присутня глибока морально-духовна криза, криза ідентичності, зневіра і апатія. В такій ситуації відповідальні громадянські мужі зобов'язані сказати своє слово, і це слово вони почали промовляти.

Хочу висловити кілька власних міркувань з приводу цієї ініціативи.

Основна ідея звернення стосується формату Національного круглого столу. Якщо мається на увазі класичний круглий стіл (коли в умовах кризи влада сідає за стіл переговорів разом з опозицією та представниками громадянського суспільства), то виникають певні застереження. Бо такий формат в наших реаліях можливий у двох випадках:

1) або владі Бог повертає розум, вона починає жити за Законом і виконує всі необхідні попередні умови (зокрема, випускає з в’язниці лідерів опозиції);

2) або мільйон громадян на вулиці змушують владу проситися до круглого столу для гуманної капітуляції.

На сьогодні жоден з цих варіантів не актуальний. Опозиція роз'єднана, суспільство зневірене, моральні авторитети стоять збоку. Погоджуюсь, по всіх трьох згаданих позиціях потроху з'являється позитивна тенденція, але ми стоїмо тільки на початку шляху. Всім треба ще зробити багато роботи.

Усвідомити виписані в заяві ціннісні пріоритети, сформулювати спільне бачення майбутнього, інституційно об'єднатися і разом розробити план дій. Тому думаю, що спочатку необхідний загальнонаціональний форум самоорганізованих громадянських спільнот, партій політичної опозиції під моральним патронатом ініціативної групи “Першого грудня”. Свого роду круглий стіл української, європейської альтернативи. Ідеологія та процедури такої альтернативи за визначенням повинні творитися у публічній дискусії. https://www.ukrrudprom.ua/digest/ukrainskiy_vpk_smenit_prioriteti.html

Що стосується чисто політичної дії можу лише висловити однозначну підтримку ідеї Тимошенко в її останньому відкритому листі: єдиний список на вибори в пропорційній частині, єдиний кандидат в кожному окрузі, перемога на виборах і захист результатів. Після цього з позиції сформованої “нетушкованої” більшості почати явочним порядком змінювати країну.

Зрозуміло, що все це мали б робити політики. Реальність полягає в тому, що самі політики цього зробити не зможуть. З усвідомлення цього мусимо разом діяти.

Тарас СТЕЦЬКІВ, народний депутат України