Газовий колапс “ДНР”

Однак саме вона й сталась у Донецьку, Макіївці та низці прилеглих містечок, укотре принагідно показавши прагматично-меркантильне мислення прихильників “народних земель”.

Газові проблеми в “ДНР” почалися ще з конфлікту “республіканської” політичної еліти з українським олігархом, власником кількох газових підприємств Сергієм Курченком, чий Донецькоблгаз і був благополучно захоплений бойовиками у зв’язку з особливим обуренням місцевого населення ще на мітингу 14 жовтня. Проблема полягала в тому, що всі платежі, зокрема й за газопостачання, у “ДНР” проходять через Центральний республіканський банк, який є, власне, фінансовою чорною діркою. Попервах, коли фінансова система окупованих територій тільки-но починала переформатовуватися під “ДНР”, серед місцевих точилися дуже серйозні суперечки: а чи варто взагалі за щось платити? Ще більш заплутаною робили ситуацію барвисті розповіді про те, що люди, котрі взяли кредити в ПриватБанку, тепер мало не мільйонери, і цілком може статися протилежне, коли накопичені в “республіці” борги будуть списані з приходом української влади. І попри той факт, що більшість населення Донецька все-таки напрочуд справно оплачувала комунальні послуги, дальша доля переказаних на рахунки “центрального банку” коштів досі абсолютно незрозуміла.

Після серйозних фінансових незгод між компанією Курченка та “ДНР” обсяги надходження газу на підконтрольні бойовикам території впали в кілька разів, унаслідок чого зменшився тиск у центральних газогонах. Тут-таки було організовано вже згаданий мітинг, поданий організаторами під соусом чергового зведення “фашиствуючою хунтою” порахунків із “нескореним” Донбасом: “Київська влада, ведучи бойові дії, не змогла поставити нас на коліна. Наші діти сиділи в підвалах, терпіли голод і холод. Якщо внаслідок бойових дій вони не змогли поставити нас на коліна, то вони зараз роблять нам холод, припиняючи нам подачу газу. Наші діти, які не загинули, тепер замерзатимуть, знову не ходитимуть до школи й садків. Курченко не має права користуватися нашим життям. Геть із Донбасу!” — слова, які можна було почути від “обуреного місцевого населення” 14 жовтня.

Прикметно, що в традиційно стовідсотково постановочному й проплаченому мітингу проти магната брали участь особи, відомі в Донецьку ще з часів функціонування тут політичної сили “Єдиний центр”, усілякі акції проти якої також проводилися силами цих людей, але фінансованих тоді Партією регіонів. Зокрема, брала в них участь відома на той час Ольга Жукова, яка нині засвітилася на сепаратистському каналі “Оплот ТВ” уже як представниця громадської організації “Жінки Донбасу”.

Зрештою, проти Курченка були запроваджені персональні “санкції” (як і проти українського президента, котрий тепер не має права купувати нерухомість у Донецьку), а за особистим наполяганням Захарченка було порушено кримінальну справу проти структур, що належать олігархові. Та насправді всі ці політичні декорації призвели до того, що наприкінці жовтня в обласному центрі й прилеглій до нього Макіївці зовсім припинилася подача тепла до більшості житлових будинків через зупинку макіївських і частини донецьких котелень.

Сама влада псевдореспубліки дуже стримано коментувала ситуацію, обмежуючись абстрактними формулюваннями: “Тиск у газопроводі знижено втричі порівняно з нормою. Нині робиться все, щоб упродовж доби, максимум двох, виправити ситуацію і підвищити тиск у системі, що дасть змогу вийти на штатний рівень роботи систем газопостачання”.

Зрозуміло, втрачати такий чи не єдиний козир, як дешевий і практично безлімітний газ, нікому не хотілося, проте в очах місцевого населення, звичного мислити саме теплою квартирою та їжею в холодильнику, “республіка” вкотре скотилася ще ближче до абсолютного нуля: навіть у сепаратистських ЗМІ більшість учасників без цензури висловлювалися про Захарченка та його оточення.

Зауважу, що “газові війни” в “республіці” точилися на тлі різкого загострення бойової обстановки в Донецьку, коли в ніч із 24 на 25 жовтня від 02:00 до 04:00 ранку практично в усіх районах було чути потужну канонаду важкої артилерії, а також роботу стрілецької зброї. За словами Едуарда Басуріна, котрий виконує обов’язки заступника командувача корпусу “ДНР”, такі дії стали відповіддю на нібито ведений із боку Дослідного, з позицій 93-ї бригади, вогонь по селищу Спартак, аеропорту Донецька та “Вольво-Центру”, в результаті якого згорів приватний житловий будинок. Через кілька днів терористи продовжили обстріл українських позицій, внаслідок чого, як відомо, загинув як мінімум один боєць.

Станіслав ВАСІН