“Формула миру”, яка поки не зупиняє війну

 Всесвітній економічний форум, який щорічно проходить в швейцарському Давосі, — великий майданчик для обговорення найчутливіших питань глобальної політики. Тож не дивно, що Україна залишається серед ключових питань європейського порядку денного. І хоча багато виступів та заяв стосувались економічних тем, мова йшла й про те, що зниження економічних ризиків неможливе без завершення війни в Україні. В цьому контексті важливу роль зіграло й обговорення “формули миру” президента України Володимира Зеленського, четверта зустріч щодо якої відбулася в межах Всесвітнього економічного форуму.

Дискусія радників з питань національної безпеки стала продовженням попередніх. На ній були розглянуті ще п’ять компонентів “формули миру”: “Виведення російських військ і припинення бойових дій”, “Відновлення справедливості”, “Екологічна безпека”, “Недопущення ескалації та повторення агресії”, “Підтвердження закінчення війни”.

За результатами зустрічі, як повідомили в Офісі президента, було запропоновано створити міжнародну робочу групу на рівні міністрів оборони та радників з національної безпеки й зайнятися розробкою та забезпеченням ухвалення міжнародної угоди, яка закликала б Росію до повного припинення бойових дій та виведення військ з України.

В Давосі Україна пропонувала створити групу, яка б працювала над міжнародною вимогою до РФ припинити війну / фото president.gov.ua

Поки що не зовсім зрозуміло, яким чином міжнародна угода, яка ні до чого не зобов’язує окупантів, буде сприяти припиненню насильства. Але планується розробляти механізм виведення військ РФ та збройних формувань, які контролюються Кремлем, з окупованих територій України. Також передбачається вилучення військової техніки та озброєння з тимчасово окупованих територій для їх утилізації (але не уточнюється, чи буде утилізована придатна до експлуатації військова техніка, чи перейде у використання Силам оборони України).

Довгий шлях до миру без РФ та Китаю

Попри відсутність результату, який, як то кажуть, можна помацати, кількість держав, що долучилися до обговорення “формули миру” зросла.

“Те, що до обговорення української “формули миру” долучилося вже вісімдесят держав — добре. Цього разу були присутні ті, які раніше не брали участі в цій дискусії. Тож можна говорити, що кількість держав, до яких Україна донесла свою точку зону, збільшується”, — зазначив у розмові з УНІАН політолог Володимир Воля.

За його словами, такі майданчики і такі зустрічі допомагають коментувати різні страхи щодо війни в Україні, переконувати різні держави, які ще не приєдналися до антиросійських санкцій, приєднуватися, або надавати допомогу Україні. Тобто, результатом дискусії є, по-перше, донесення інформації, по-друге, залучення підтримки від якомога більшої кількості держав на різних міжнародних майданчиках, по-третє, можливість якщо не збільшити кількість антиросійських санкцій, то, принаймні, скорочення офіційної торгівлі з Росією з боку тих країн, які ще не готові приєднатися до обмежувальних заходів відкрито.

В Офісі президента, зокрема, успіхом вважають те, що до обговорення “формули миру” долучилися країни Глобального півдня. Втім, за інформацією Reuters, ці учасники дискусії не продемонстрували чіткої позиції щодо війни в Україні. Тобто, представники держав з Близького Сходу, Африки та Латинської Америки співчувають Україні, проте деякі з них зауважують, що, можливо, варто дослухатися і до Росії.

До речі, один зі співорганізаторів теперішньої зустрічі по “формулі миру”, представник Швейцарії Ігнаціо Кассіс теж зазначив, що потрібно докласти політичних та дипломатичних зусиль, щоб залучити до наступної “мирної конференції” також Росію. Мовляв, без неї досягнення сталого миру в Україні неможливе.

Однак відповіддю стало те, як зустріч прокоментував російський диктатор Володимир Путін. Він назвав дискусію в Давосі “заборонними вимогами для переговорного процесу”. Мовляв, такі обговорення демонструють, що ні Україна, ні Захід не воліють мирних переговорів з РФ.

“Ну, не хочуть, не треба”, — сказав Путін.

Не дуже зацікавленим в українській “формулі миру” виглядав і Китай. За словами політтехнолога Ігоря Рейтеровича, бажання долучити КНР до української “формули миру” цілком зрозуміле та очікуване. Проте не варто намагатися “впихнути невпихуєме”.

Країни Глобального Півдня співчувають Україні, але хочуть дослухатися і до Росії / фото president.gov.ua

Своєю чергою, Володимир Воля додав, що нічого дивного в теперішній позиції Китаю немає, адже Китай образився після включення низки китайських компаній до переліку міжнародних спонсорів війни. До того ж, позиція Пекіну стосовно способу завершення війни на Донбасі свого часу не була сприйнята Києвом.

Гарантії безпеки без безпеки

З таким непередбачуваним і біснуватим сусідом, як Росія, для України ключовим завданням стає захист від нього. Причому, бажано, на найтриваліший час. Саме тому одним з елементів “формули миру” є “Недопущення ескалації та повторення агресії”. В ньому пропонується укладати угоди про гарантії безпеки. Можливо, хоча б аналогічні тій, яка нещодавно була укладена між Україною та Великою Британією.

І хоча вона не забезпечує гарантії безпеки повною мірою, більшого, на думку експертів, нам очікувати не варто.

“Ця угода не є такою, яка повністю забезпечує гарантії безпеки. Мається на увазі, як договір про взаємодопомогу в разі військового нападу. Такі речі нам міг би забезпечити майбутній вступ до НАТО. А цей документ формалізує поточну підтримку Києва, проте не зобов’язує вступати у війну в разі нападу. Також документ включає обмін розвідувальними даними, питанням кібербезпеки, співпрацю в оборонній промисловості і тому подібне”, — пояснив у розмові з УНІАН кандидат політичних наук, експерт міжнародник Станіслав Желіховський.

За його словами, цей договір з Британією в своїй основі створений за ізраїльською моделлю. І направлений на те, щоб забезпечити безпеку України на період, коли країна ще не приєдналася до Альянсу.

“Варто наголосити, що оскільки про членство нашої держави в Альянсі поки не йдеться, то ізраїльська модель дозволяє розв’язувати проблеми із забезпеченням безпеки України на цей період. Рішення, як і підписання документа з іншими країнами “Великої сімки” буде тимчасовим. І діятиме до приєднання України до західних безпекових структур”, — зазначив експерт.

Желіховський припускає, що інші угоди, які Україна буде підписувати з країнами “групи семи” також будуть брати за основу ізраїльську модель.

“Це відрізняється від безпекових угод, які укладаються у світі. Я б тут провів паралелі з японською моделлю. Відповідно до договору 1960 року, США є гарантами безпеки Японії. Це виявляється в розгортанні над нею ядерної парасольки та розміщенні американських солдатів для забезпечення безпеки. Бачимо, що Японія отримує серйозні гарантії безпеки, і цей досвід був би корисним. Але щодо України наразі всі схиляються до ізраїльської моделі, яка не передбачає можливості, у разі необхідності, вступати у війну. Мова йде лише про надання технологій, розвідувальних даних, проведення консультацій”, — додав Желіховський.

Членство в НАТО Україні зараз не світить, але є альтернативні механізми гарантій безпеки / фото president.gov.ua

Володимир Воля погоджується, що інші країни можуть при укладанні безпекових угод з Україною брати за зразок документ, підписаний з Великою Британією: “Але чим важливі ці угоди? Тим, що різні держави, які мають потужний економічний потенціал, потужний військово-технічний потенціал, а також фінансовий ресурс, в односторонньому порядку гарантують Україні надання всебічної допомоги. Тобто, постачання зброї, військової техніки та фінансову підтримку”.

Але головне, за його словами, те, що подібні угоди є сигналом для РФ: підтримка України триматиме довго і буде стабільною.

А поки таких угод (з будь-якими моделями) не існує, найкращими гарантами безпеки України є Збройні сили України.

Ярослав КОНОЩУК