Енергоперехід. Раунд перший

Їхні плани знову провалилися. В Україні є електрика. Майже скрізь. Навіть у понівеченій одеській енергосистемі ситуація поліпшилася. Це перемога, нехай і далеко не остаточна.

Уже пів року Росія намагається занурити нашу країну в пітьму. У вересні, після поразки під Балаклеєю та Ізюмом, орки, щоб помститися, почали виносити енергосистему Слобожанщини. Із 10 жовтня обстріли поширилися на всю Україну. Завдавали ударів по високовольтних підстанціях, теплових і гідроелектростанціях. Прилітало навіть на АЕС. Били й по символу радянської індустріалізації — Дніпрогесу.

Наприкінці листопада росіянам вдалося майже на дві доби розділити об'єднану енергосистему України. Тоді без струму залишилося близько 55% абонентів. Але підняли, зібрали, й боротьба продовжилася. Пережили вже 15 хвиль ударів по енергетиці. Кількість випущених по енергооб’єктах ракет і дронів давно перевалила за тисячу. Атаки “шахедів” узагалі стали майже рутиною. “І тут із лісу на підстанцію виходить дрон...”, а система тримається. Енергетики набули безцінного досвіду працювати під ракетними обстрілами і знають, як правильно діяти, якщо протягом пів години відбуваються удари по чотирьох електростанціях і дюжині підстанцій.

Моторошно для Європи XXI століття, але Москва хоче затягти сусідів до себе, в дев'ятнадцяте. Ближче до духовноскрепної лучини.

Після перших ударів у “братнього народу” лунало переможне виття з жагучим очікуванням, що от-от усе повалиться, і смакуванням картинок темних міст “у бандер”.

Однак пройшла друга, третя, п'ята, десята серія ударів… а енергетика трималася. Хоча було надскладно, але зиму майже пережили. Очевидно, що нові удари ще будуть, і недооцінювати цього не слід, — збереження цілісності енергосистеми далося дуже важко. Пошкоджено всі ключові підстанції, по деяких із них кількість повторних ударів уже доходить до десяти.

Обладнання від цього кращим не стає, наростає ефект пошкоджень. Нещодавній вибух наспіх відремонтованого трансформатора під Одесою це підтверджує. Та і з резервами обладнання дедалі складніше, а поставки з-за кордону йдуть важко — частини потрібного обладнання там просто немає, а виробництво тривале. Робити нове в нас теж нелегко, по “Запоріжтрансформатору” уже неодноразово били. Проблеми не вирішити ні за місяці, ні за роки. Але треба намагатися.

Нині підсилюються захист і стійкість наявних підстанцій, обвалування, захисні укриття тощо. Слід розуміти, що неможливо наявними ЗРК прикрити всі з майже півтораста підстанцій “Укренерго”. А є ще (досить великі) енергооб’єкти і в обленерго. Та й по машзалах самих електростанцій регулярно прилітає. Отже, необхідні інші рішення.

Міністерство інфраструктури й “Укренерго” збираються побудувати кілька захищених від обстрілів магістральних підстанцій 330 кВт і 750 кВт. Критичне обладнання на них розмістять під землею. Перші дві можуть з'явитися вже наступної зими. Ідея непогана, але таких станцій знадобиться мінімум десятки, і це тема в основному на “після війни”. Війну ж доведеться проходити з тим, що є.

З'явилися і перші прикидки довгострокового ефекту обстрілів. Нацбанк опублікував розрахунки, що за перший квартал 2023-го дефіцит потужностей може становити приблизно 27% в оптимістичному сценарії,у песимістичному — у півтора разу вище (див. табл.). Утім, половина кварталу вже минула.

Цифри прогнозів, природно, ще неодноразово корегуватимуть. Але вже зрозуміло, що проблеми з енергопостачанням будуть і цього, й наступного року. Зима 2023/2024 очікується дуже непростою.

Оцінка дефіциту потужності в ОЕС України, %

Незмінною залишається і віра в здатність українців знаходити рішення.

“Енергетики набули унікального досвіду маневрувати малопотужними електричними мережами, було посилено фізичний захист енергооб’єктів, — зазначають у НБУ. — Бізнес пристосовується до поточних умов: багато підприємств забезпечили себе автономною генерацією, так що економіка частково працює навіть під час перебоїв з енергопостачанням”.

Однак усе це, м'яко кажучи, не безплатно. Для автономної генерації потрібно як мінімум додаткове паливо. За оцінкою НБУ, за один зимовий місяць — вартістю близько 200 млн дол.

Собівартість електроенергії від промислових генераторів — від 10 грн/кВт, а для малого бізнесу (від невеликих моделей) — 18—25 грн/кВт. Тим часом ціна електроенергії в енергосистемі для непобутових споживачів у кілька разів менша — 4—6 грн.

Втрати ж ВВП від нестачі електроенергії коливаються від 2 до 3,6% цього року та від 0,6 до 1,5% — наступного. Для порівняння, за цей рік ВВП у найкращому разі зросте аж на відсоток.

Той же експорт, навіть в оптимістичному сценарії, втратить від нестачі енергії цього року 2 млрд дол. І це частина ціни війни.

Доволі туманні (точніше, повністю залежать від ситуації на фронті й поставок засобів ППО, бажано й більше ВПС) перспективи відновлення виробництва на електростанціях.

Довоєнного 2021 року виробили 155,6 млрд кВт∙год, минулого ледь перевалили за сотню мільярдів.

Нині втрачено контроль над електростанціями реальною потужністю понад 10 млн кВт (зокрема 6 млн на Запорізькій АЕС). Відбити їх буде нелегко, та й у якому вигляді вони будуть… Наприклад, та ж ЗАЕС (виробіток 2021-го — 36,4 млрд кВт·год). Попри очікуване повернення контролю над станцією, її інтеграція в енергосистему передбачається лише в другому півріччі 2024-го через імовірне мінування території та руйнування обладнання.

При втечі з Херсона “визволителі” дощенту рознесли місцеву підстанцію 220 кВт. Те, що не встигли підірвати, розстрілювали з кулеметів. Що реально добре виходить в “русского мира”, так це паскудити.

Загалом у будь-якому варіанті дефіцит енергії збережеться навіть узимку 2025-го. У Європі такого не було відтоді, як закопали Третій рейх 1945 року (тут уже точно “аналогов нет”). І попереду в нас багато всякого різного, не тільки хорошого, на жаль. Під час і після війни доведеться дуже багато чого змінювати.

Та перший раунд — за енергетиками України, які витримали неймовірно складну зиму. Передусім низький уклін людям на станціях і біля трансформаторів, які практично відразу йдуть усувати пошкодження (часто ризикуючи потрапити під повторний приліт), і диспетчерам, котрі балансують систему, яка в подібній ситуації упала б у будь-якій країні Європи. Вони вже перемогли. Спасибі вам усім! 

Ігор МАСКАЛЕВИЧ