Два роки урядів Зеленського: висновки

 Уряд “технократів” Олексія Гончарука проіснував недовго і не зміг показати революційних проривів. На заміну “молодим технократам” прийшли “міцні господарники” на чолі з Денисом Шмигалем. Два роки урядів ЗЕ позаду. Які висновки можна зробити?

В очікуванні дива

Весною 2019 року українці вирішили довірити своє майбутнє шоумену з Кварталу 95. Приблизна логіка такого вибору, якщо вона існувала, зводилася до наступного: усі політики себе дискредитували, треба дати шанс людині поза системою.

Передивившись серіалу “Слуга народу” та відеороликів Зеленського, народ почав чекати на диво. Колишній комік обіцяв радикальні і швидкі зміни в країні. Настання епохи справедливості, кінець бідності, корупції та брехні. Розквіт економіки і революційні реформи. Зниження цін і тарифів. Посадки корупціонерів і злодіїв. Чистку судової системи і митниці.

Саме це і обіцяв виборцям новий президент. Єдине, що заважало Зеленському подарувати народу щастя після інавгурації — старий парламент та чужий уряд. З парламентом питання вирішилося у липні 2019 року на позачергових виборах, де ЗЕ отримав монобільшість. А наприкінці серпня дійшла черга до нового Кабміну. Тепер ніщо не могло завадити Зеленському показати як потрібно керувати країною.

Уряд “молодих технократів” Олексія Гончарука

29 серпня 2019 року Верховна Рада підтримала призначення прем’єр-міністром Олексія Гончарука, кандидатура якого була запропонована президентом Зеленським. Через кілька днів відбулася офіційна зустріч глави держави з новими міністрами. На ній пролунало чимало амбітних цифр. Олексій Гончарук пообіцяв прискорений ріст економіки до 7% за рік і до 40% у наступні п’ять років. Глава уряду додав, що вже наступного року українці забудуть, що таке контрабанда. З липня 2020 року мав стартувати ринок землі. Зеленський доручив уряду виставити на продаж 500 державних підприємств, знизити ставки за кредитами, стимулювати інвестиції та повністю перезавантажити найбільш корумповані державні органи.

Все розпочиналося ніби непогано. А завершилося так як завжди. Уряд Гончарука виявився дійсно урядом переважно молодих. Але назвати його урядом технократів язик не повертається. Відразу на старті роботи першого уряду періоду президентства Зеленського розпочалися проблеми. Міністри Гончарука, як і він сам, виявилися профанами в економіці. У четвертому кварталі 2019 року ВВП України зріс лише на 1,5%, тоді як до цього ріст економіки впевнено перевищував 4%. У першому кварталі 2020 року, ще до коронавірусного локдауну, розпочалося падіння економіки, яке становило 1,3%. Про економічне диво у вигляді 40% за 5 років всі швидко забули.

Падіння промислового виробництва наприкінці 2019 — на початку 2020 року досягло рівня економічної кризи 2014 — 2015 років. Стрімке подорожчання національної валюти до 22-23 гривень за долар обернулося падіння доходів бюджету і його дефіцитом. У січні 2020 року митниця недовиконала план на 7,9 млрд гривень. За підсумками січня держбюджет недоотримав 13,8 млрд гривень.

Як на зло, у січні 2020 року спалахнув скандал навколо плівок Гончарука. У розмові тодішнього очільника уряду з першою заступницею глави НБУ Катериною Рожковою і міністеркою фінансів Оксаною Маркаровою лунають критичні думки щодо здатності президента розуміти економіку, оскільки в нього в голові “панує туман”.

Апофеозом хаотичності і незграбності Кабміну “младотехнократів” стала евакуація українців з охопленого коронавірусом Уханю у лютому 2020 року. Події в Нових Санжарах фактично підготували могильний надгробок уряду Олексія Гончарука. Олігархи, які теж не злюбили нового прем’єра, доклали зусиль для його падіння. Та й Зеленський не зміг простити Гончаруку критичних висловлювань в свій бік. У цій ситуації ставку вирішили зробити на перевіреного гвинтика системи і слухняного виконавця волі Офісу Президента без жодних політичних амбіцій.

Уряд “міцних господарників” Дениса Шмигаля

4 березня 2020 року парламент проголосував за призначення уряду Дениса Шмигаля. Зміна Кабміну відбулася стрімко і несподівано. За словами Зеленського, перед новим урядом стояло завдання відновити довіру народу до його команди.

Денис Шмигаль — колишній топ-менеджер однієї із компаній Ріната Ахметова. На відміну від попередника, новий глава уряду не претендував на видатні лаври автора економічного дива. Не обіцяв швидкого росту ВВП і революційних реформ. Навпаки, був собі такою темною конячкою без політичних амбіцій. Мінімум харизми, ніяких натяків на власне політичне его та спроб поставити під сумнів авторитет президента. Схоже, ця риса Дениса Шмигаля найбільше сподобалася Володимиру Зеленському.

Результати роботи Кабміну “господарників” не вражають. ВВП України у коронавірусний 2020 рік впав на 4%. Для порівняння, у Польщі падіння ВВП становило 2,8%. У першій половині 2021 року економіка зросла лише на 1,7%. У другому кварталі 2021 року ріст ВВП України прискорився до 5,4% на фоні низької бази. Але в той же період ВВП Польщі підскочив на 11%, а Литви на 8,6%. З такими темпами розвитку і відновлення після коронавірусної кризи Україні ніколи не світить наздогнати Польщу.

Ще одна велика проблема уряду Дениса Шмигаля — втрата контролю за цінами. Офіційна статистика за останній рік фіксує інфляцію на рівні 10,2%. Втім, на окремі категорії товарів і послуг ціни виросли значно більше. Найбільше за останній рік подорожчали комунальні послуги: газ — на 164,5%, гаряча вода, опалення — на 13,9%, електроенергія — на 36,6%, утримання та ремонт житла — на 9%, водопостачання — на 11%. На третину виросла ціна на пальне, на 11,7% подорожчали послуги пасажирських перевезень. Символом діяльності другого уряду Зеленського стала вартість соняшникової олії, яка в Україні зрівнялася з оливковою і тепер коштує дорожче як в більшості країн Європи. При тому що Україна — основний експортер цієї продукції.

Пом’якшити ефект відсутності економічних успіхів і покращення життя влада намагається піаром і великими проєктами. Основний з них — “велике будівництво”, яке іноді називають “великим крадівництвом”. Дороги в Україні дійсно будуються. Інше питання — хто і як їх будує.

На думку політичного аналітика Карла Волоха, у межах програми Зеленського “Велике будівництво” утворився ”картель” з шести будівельних компаній, які виграють усі тендери на ремонт і будівництво українських доріг. “Компанії цього “картелю” набирають велику кількість замовлень і наймають субпідрядників, щоб виконати ці роботи. Компанії пропонують субпідрядникам 40% “відкату”. Відтак вони будують дороги без належних нижніх шарів, і потім ці дороги замість потрібного терміну витримують рік-два”, — стверджує експерт. Щоб перевірити слова Карла Волоха, потрібно лише трохи почекати. Враховуючи відсутність будь-яких зрушень в боротьбі з корупцією, вони можуть виявитися цілком об’єктивні.

Хто наступний

Серйозні розмови про відставку уряду Дениса Шмигаля почали вестися ще наприкінці минулого року. Втім, все обмежилося лише кількома відставками, найгучніша з яких — міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. На осінь Кабміну пророкують кадрові зміни і перестановки. Але якщо з ротаціями міністрів особливих проблем не повинно виникнути, то з відставкою глави уряду складніше. Більшість експертів схиляється до думки, що Шмигаля поки що не чіпатимуть, а от кількох міністрів можуть відправити у відставку.

Причина політичної стійкості Шмигаля криється не в його хороших результатах роботи. А в тому, що замінити його у Зеленського нема ким. Де ще президенту знайти настільки сіру і невиразну постать прем’єра? А ще ж треба, щоб кандидатура нового глави уряду задовольнила більшість депутатів. Тому Зеленський непроти прибрати кількох міністрів, які, за його словами, багато говорять на фоні відсутності результатів. Але не самого прем’єра.

Якщо відставка Дениса Шмигаля відбудеться, то їй скоріше всього передуватимуть якісь катаклізми всередині країни. Новий стрімкий ріст цін і тарифів, акції соціального невдоволення, скандали і чвари всередині парламенту чи падіння рейтингу президента і влади. Тоді Денис Шмигаль слухняно зіграє роль цапа-відбувайла і буде принесений у жертву заради порятунку тонучого корабля ЗЕ-команди.

Петро ГЕРАСИМЕНКО