Дружини національного значення

Хто такі нові “дружинники”, як вони планують захищати правопорядок на вулицях та на що мають право — розбиралося Громадське.

Хто такі “Національні дружини”?

“Національні дружини” — проект так званого “азовського кола”, пов'язаного з полком Національної гвардії “Азов” та його ветеранами. У 2017 році колишні бійці полку створили політичну партію “Національний корпус” на чолі з народним депутатом Андрієм Білецьким, раніше — кілька громадських організацій, приміром, “Цивільний корпус” або “Захист і реконструкція країни” (ЗіРКа).

Згідно з даними держреєстру юридичних осіб, засновники ГО “Національні дружини”, зареєстрованої в Києві — три ветерани полку “Азов”: Ігор Кашка, Артем Клімін та Максим Климка.

Керівником записаний ще один колишній “азовець” — Ігор Бобер, а командиром називає себе Ігор Михайленко — колишній командир полку.

“Національні дружини” створені ще влітку 2017 року, відповідно до інформації із сайту організації, нині вони діють у 13 областях України.

Як пояснив “Громадському” Ігор Бобер, у Києві “Нацдружини” наразі мають статус громадської організації, однак в інших містах, приміром, Луцьку та Черкасах — громадського формування з охорони громадського порядку.

“У Києві ми ще працюємо над перереєстрацією документів”, — пояснив він.

Водночас начальник столичного управління з питань взаємодії з правоохоронними органами по забезпеченню правопорядку та муніципальної безпеки Олег Куявський заявив Громадському, що до міської влади поки що не надходили відповідні документи від “Нацдружин”.

“Ми з ними зустрічалися і зрозуміли, що вони зацікавленні радше в якомусь поширенні інформації про себе, а не в патрулюванні вулиць із поліцейськими”, — сказав чиновник.

28 січня в Києві так звану присягу склали близько 600 “дружинників” з усієї країни. Видовищний марш центром Києва такої кількості людей у камуфляжному однострої та масках багатьом нагадав марші парамілітарних формувань, які в 1920-х роках стали основою майбутньої НСДАП у Німеччині.

За словами Ігоря Михайленка, багато членів “Нацдружин” сповідують ідеологію “модерного націоналізму”, на якій заснована партія “Національний корпус”.

Членам “Нацкорпусу” та бійцям полку “Азов” уже чотири роки поспіль закидають прихильність до неонацистської ідеології та використання в символіці рунічних символів, подібних до нацистських.

Полк “Азов” (у 2014 році — загін міліції особливого призначення) заснований передусім членами праворадикальної організації “Патріот України” та футбольними ультрас, які часто не приховують ультраправих поглядів.

На запитання про джерела фінансування “Нацдружин”, керівництво організації відповідає: вона існує за рахунок внесків учасників. Ігор Михайленко відмовився відповідати журналістам, яким саме був його особистий внесок.

Питання фінансування загалом досить чутливе для “азовського кола” — і керівництво полку, і представники політичної партії неодноразово заявляли, що існують за рахунок пожертв “небайдужих громадян”, однак майже ніколи не називали конкретних прізвищ.

Як Нацдружини охоронятимуть правопорядок?

У проморолику “Національних дружин” ідеться про широке поле для діяльності — від боротьби з браконьєрством у Канівському водосховищі до закриття нелегальних ігрових залів (чомусь наразі маються на увазі лише заклади мережі МСЛ).

Законом “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”, що на нього неодноразово посилалися керівники “Національних дружин”, передбачена можливість залучати представників громадських формувань, зокрема, до патрулювання вулиць, але виключно разом зі співробітниками Нацполіції.

“Поліція не справляється з охороною правопорядку... Ми не будемо разом з ними витрачати час на патрулювання вулиць... Робота буде точковою, якщо ми знаємо, що... є підпільні казино, або хтось малює графіті, рекламуючи наркотики, ми будемо таких навіть не бити, а просто притримувати до приїзду поліції”, — каже Ігор Михайленко.

Загалом представники “Національних дружин” досить вільно трактують положення закону. Так, Ігор Михайленко на прес-конференції в Києві 31 січня не заперечував, що серед членів організації є неповнолітні.

“Це 17-річні хлопці, які вже закінчили школу, не бачу в цьому нічого поганого”, — заявив він. Заразом у законі “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” зазначається, що членами громадських формувань можуть бути лише повнолітні.

Також закон забороняє використовувати учасниками ГФ холодну чи вогнепальну зброю. Однак в анкеті для вступу до лав “Національних дружин” є запитання про наявність зареєстрованої зброї.

На сайті та Facebook-сторінці організації також чимало світлин збройних тренувань. Ігор Михайленко пояснює це тим, що “нацдружинники” повинні бути готові в будь-який час перейти від охорони правопорядку до служби на фронті чи “партизанської боротьби проти окупантів”.

Скільки в Україні “дружинників” і кого вони захищають?

Громадське звернулося із запитом до Національної поліції щодо точної кількості зареєстрованих громадських формувань з охорони правопорядку, але наразі не отримало відповіді.

За словами Олега Куявського, в Києві сьогодні зареєстровано три подібні організації. На сайті, приміром, Миколаївської міськради, зазначається, що станом на 1 квітня 2015 року, в місті зареєстровані 13 таких формувань. На сайті Сумської — йдеться про вісім формувань на березень 2014 року.

“У статусі формувань з охорони правопорядку раніше часто-густо реєструвалися приватні охоронні фірми — таким чином їхні бійці отримували дозволи на травматичну зброю, — розповідає громадському голова комісії Київради з питань додержання законності, правопорядку та запобіганню корупції Олег Бондарчук (ВО “Свобода”). — Потім ці “формування” брали участь у конфліктах із забудовниками чи інших бізнес-розборках, стаючи фактично “тітушками”.

У конфліктах навколо забудов у Києві та інших містах неодноразово брали участь і представники “Національного корпусу” та організацій “азовського кола”.

У 2017 році в столиці члени “Київської спілки ветеранів АТО” створили громадське формування захисту правопорядку “Муніципальна варта”. Його члени мали б також патрулювати вулиці разом з поліцейськими.

Проект підтримала столична адміністрація, яка створює на базі формування комунальну фірму для охорони об'єктів, що належать місту.

За керівні пости в “Муніципальній варті” змагається, зокрема, ще одне праворадикальне угрупування — C14. Про це в інтерв'ю виданню “Главком” нещодавно розповідав його лідер Євген Карась.

Водночас начальник управління патрульної поліції Києва Юрій Зозуля каже, що столичні поліцейські наразі не патрулюють вулиці з жодним громадським формуванням: “Моя позиція така: хочеш захищати правопорядок — іди в поліцію”.

Зі свого боку Олег Куявський пояснює, що громадські формування не можуть їздити з патрульними, бо не мають відповідної форми:

“Ми це питання вирішуємо, виділимо на це кошти”.

Але піше районне патрулювання у співпраці з дільничним інспекторами поліції лишається пріоритетом, стверджує він.

Ігор БУРДИГА, Катерина СЕРГАЦКОВА