Драгі vs Орбан: Чи спрацює для України італійський рецепт на європейській кухні?

 2022—2023 роки стали справжнім турборежимом для Європейського Союзу, котрий до цього десять років поспіль перебував у доволі інертному стані нескінченного документообігу. Відкриття шляху до Євросоюзу для нових потенційних членів — України, Молдови, можливо, невдовзі також Боснії і Герцеговини — вже є більшим доробком, ніж усе зроблене керівництвом ЄС за попереднє десятиліття, тим більше що порядок денний у Брюсселі нині значно масштабніший навіть за політику розширення.

Як і кожен турборежим, пришвидшені процеси в Брюсселі передбачають і кадрові зміни. Очільник Європейської Ради Шарль Мішель нещодавно заявив про свої плани достроково залишити посаду, аби балотуватися цього року до Європейського парламенту, де він хоче представляти бельгійську ліберальну партію Mouvement Reformateur. У самому ж Брюсселі кажуть про те, що насправді це — заміна Мішеля на впливовішого політика, котрим є італієць Маріо Драгі.

Колишній очільник Європейського центрального банку та експрем’єр-міністр Італії, Драгі має дуже вагоме резюме з успішно виконаних завдань європейського масштабу — недопущення виходу Греції з Євросоюзу та зони обігу валюти євро в 2013—2015 роках, подолання наслідків фінансової кризи 2008—2009 років і боргової кризи 2010—2012 років, забезпечення доступної іпотеки для мільйонів європейців, згладжування нерівності в економічній активності різних регіонів ЄС. Драгі неодноразово “зшивав” Євросоюз, коли відцентрові сили формували в цьому блоці полярні політичні настрої.

Певна послідовність подій таки може призвести до того, що в кріслі голови Європейської Ради опиниться угорський лідер і опонент українських інтересів Віктор Орбан, адже саме Угорщина головуватиме в ЄС із 1 липня, коли Шарль Мішель має залишити посаду. Але, як видно з усього, ми зараз бачимо добре оркестровану кадрову комбінацію в Брюсселі, а не хаотичний перебіг непередбачуваних рішень і фактів.

76-річного Маріо Драгі “підтягує” назад до керівництва Євросоюзом Урсула фон дер Ляєн, президентка Єврокомісії, вважаючи, що Європа — не в тому стані, аби дозволяти політикам його масштабу просто насолоджуватися вільним часом на пенсії. Спершу фон дер Ляєн попросила Драгі стати її радником із економічних питань. Відтоді італієць працював над звітом про покращення конкурентоздатності європейської економіки, аби вона у своїх показниках зростання та розвитку не залишалася завжди позаду американської економіки чи динамічних економік Азії.

А тепер президентка Єврокомісії хоче дати Драгі нагоду виконати відразу декілька вкрай важливих завдань — прийняти до блоку нових членів, узяти участь у розв’язку російсько-української війни та здійснити потрібні зміни всередині Євросоюзу, а це й політика міграції, і фінансова та екологічна політики, й знаходження балансу між інтересами різних країн, і відносини з Китаєм. Для всіх цих справ потрібно вміти формувати консенсус серед усіх країн-членів ЄС, враховуючи специфічні інтереси кожної зі сторін. Попри євроскептицизм Орбана, є ще й завдання втримати Угорщину від виходу з ЄС, а також залучити до зони обігу євро принаймні Чехію, президент якої Петр Павел уже заявив про таке бажання, а по змозі й Польщу та Болгарію. В більш довгостроковій перспективі питання впровадження євро може постати й перед Україною, варто їй лише стати членом Євросоюзу й висловити чітке бажання користуватися європейською валютою та європейськими фінансовими ринками.

Драгі може стати вкрай потрібним для просування українських інтересів на континенті. Якщо ліберал Шарль Мішель у своїй аргументації переважно використовував аргументи від моралі — про спільні європейські цінності та інтереси, то Драгі як людина з фінансовим бекграундом тяжіє до так званого cost and benefit analysis — аналізу вартості та переваг кожного політичного рішення.

Це — дуже на часі, адже вже зараз ми бачимо, як Польща починає лобіювати обмеження для української аграрної продукції на європейському ринку, не надаючи водночас вичерпних аргументів для всієї Європи, крім захисту інтересів власних фермерів. Драгі є прихильником вільної безмитної торгівлі, тому українська економіка зможе інтегруватися до ЄС за його можливої каденції значно глибше, ніж у разі, якщо на чолі Євроради буде хтось інший.

Окрім економіки, Драгі може відіграти особливу роль, аби допомогти Україні у війні проти Росії. Ще 2022 року, коли цей політик очолював уряд Італії, він проводив перемовини з російським диктатором Володимиром Путіним і пропонував узяти на себе цю роль і надалі. Втім, був травень 2022 року, Україна вже жила ідеєю швидкого контрнаступу та близької перемоги, тому Драгі не отримав мандату на перемовини ні від України, ні від рідної Італії, ні від Євросоюзу. Якщо ж дипломатії для розв’язку війни в українських інтересах не уникнути, нехай її краще веде людина з вагомим набором прагматичних аргументів, а не ідеаліст на кшталт Мішеля.

Річ не в тім, що Драгі аж так бажає мати розмову з Путіним, — просто він вважає, що може стати тією людиною, яка зрозумілою Путіну мовою намалює йому під час розмови переконливу картинку його поразки. На нинішньому етапі війни, мабуть, найболіснішим ударом для РФ буде передавання для потреб України 300 млрд дол. заморожених російських суверенних активів, більшість яких обліковується у європейських банках і депозитаріях. Таке передавання потребує напрацювання зручних правових основ — і це Драгі вміє дуже добре, адже під час головування в Європейському центральному банку постійно мав справу з політикою щодо сотень мільярдів євро, яку інколи оскаржували в судах.

Тому Драгі для України — це насамперед реальна, осяжна перспектива отримання 300 млрд дол. російських грошей, які інакше є ризик не отримати взагалі. Так само він здатний якісно структурувати програму допомоги від Євросоюзу на 50 млрд євро і навіть, можливо, збільшити її, аби відбудувати українську економіку, котра наразі, за свіжими оцінками НБУ, зруйнована щонайменше на третину. Що таке якісно структурувати? Насамперед — не розтягувати цю лінію фінансової підтримки на багато років, а видати більшу її частину одним траншем у зручний для України момент, аби ефект від програми був максимальним.

Не менш важливим є питання зменшення тягаря війни як для України, так і для всього Європейського Союзу. На тлі зростання видатків на оборону та відмови від нафти (російської і не лише) та брудної енергетики зростають бюджетні дефіцити практично всіх європейських країн, що робить їхні запозичення на ринку капіталу дорожчими. Такі проблеми для Драгі — його рідне середовище, комфортна стихія. Протягом усіх років на посаді голови ЄЦБ він займався проблемою фінансування бюджетних дефіцитів і зменшення вартості державних запозичень.

Для цього Драгі може наважитися започаткувати спільну для всього Євросоюзу фіскальну систему. До речі, це в перспективі може торкнутися й України, тому нинішня стратегія національних доходів, запропонована українським урядом, згодом може стати непотрібною, якщо Євросоюз введе свої податкові норми. Є висока ймовірність того, що саме так і станеться, бо наразі Брюссель воліє міцніше інтегрувати ЄС у цілісність, аби жодна країна більше ніколи не виходила з цього блоку, як це зробила Британія.

Основні лінії поляризації в ЄС подібні до класичного хреста: північ, схід, південь, захід. Східні члени блоку, бажаючи мати більше свободи в рішеннях, не наважуються впроваджувати євро, водночас купівельну спроможність європейської валюти підтримують насамперед виробники півночі, а найбільшим отримувачем субсидій у цій валюті є південь, тоді як захід Євросоюзу заробляє на цьому статус-кво, маючи великі біржі та фінансову інфраструктуру для обслуговування капітальних потреб.

Урсула фон дер Ляєн змогла почасти згладити цю різницю інтересів. Вона знайшла спільну мову з італійською прем’єркою Джорджею Мелоні, яка погодилася вести відповідальну бюджетну політику. Вона дочекалася зміни уряду в Польщі, де єврофіл Дональд Туск має виправдати її очікування щодо глибшої інтеграції Польщі до правил ЄС. Зрештою, фон дер Ляєн не отримує повчань від французького президента Еммануеля Макрона, який у минулому критикував розвиток ЄС і пропонував власну альтернативу. Тепер президентка Єврокомісії хоче й далі об’єднувати різні країни ЄС у цілісність, запросивши на високу посаду в Брюсселі Драгі — людину, яка “зшивала” блок у минулому.

Іван ВЕРСТЮК