Донецький джихад французьких радикалів

Правіші за “Нац­­фронт” дрібні угруповання хизуються пря­­мою участю в конфлікті зі зброєю в руках на боці “ДНР”. Французька Феміда поки що утримується від арештів тих, хто вербує охочих воювати за Росію на українських землях. Хоча в Міністерстві внутрішніх справ Франції Тиждень запевнили, що оперативну інформацію про поплічників російських окупантів системно збирають.

“За мир в Україні” — під таким гаслом французькі прихильники сепаратистів організовують свої мітинги і проводять інформаційні кампанії. У найкращих традиціях радянської пропаганди події ідентифікуються за протилежною ознакою. Нападник маскується під жертву “хунти”, самопроголошена влада — під “законних виразників інтересів населення”... “Українці виморюють газом пацієнтів госпіталю”, — повідомляє на сайті значно правішої за “Національний фронт” радикальної структури Блок ідентичності Ален Франі, один із керівників цієї організації.

Месьє Франі навідався до Донецька на річницю “ДНР” в супроводі давнього спічрайтера Марін Ле Пен Емманюеля Леруа. Спільна ініціатива під жалісною назвою “Допомога дітям Донбасу” має сайт і фінансування “коштом приватних пожертв”. Саме Леруа за посередництва дружини-росіянки познайомив Ле Пен з очільником російської Думи Сєрґєєм Наришкіним та іншими кремлівськими діячами. В унісон із близьким до Путіна ідеологом Алєксандром Дуґіним Леруа просуває панарійську ідеологію з акцентом на російській складовій та доктрину однополярного світу. Аудиторія Блоку ідентичності на відміну від “Національного фронту” є обмеженою. Структура залишається позасистемною, без представників у місцевій та республіканській владі. Тут критикують Марін Ле Пен за “надмірний лібералізм”, але підтримують у питанні співпраці з Путіним. “Більшість активістів блоку засліплені антиамериканськими настроями”, — пояснив Тижню чиновник Міністерства внутнішніх справ Франції, який досліджує найманство французьких громадян та їхню індивідуальну участь у збройних конфліктах планети.

“Французьких бойовиків, як­що так можна сказати, на Донбасі не більше десяти, — стверджує він. — Кістяк групи становлять члени невеликої радикальної організації “Континентальна єдність”, яка відверто вербує молодих французів на цю неоголошену війну. Найнебезпечніший у групі — серб із французьким громадянством Ніколя Перовіч, який має досвід Афганістану. Нещодавно в структурі стався розкол. Перовіча та його соратника Віктора-Альфонсо Лента викликали в “дисциплінарне відрядження” до Москви, згідно з нашою інформацією, за надмірно брутальне поводження з камрадами. Решта французів на службі “ДНР” виконує допоміжні роботи в загонах сепаратистів. Цих хлопців залучають до охорони, але не більше. Ми їх усіх дуже доб­ре знаємо, ретельно відстежуємо і сподіваємося, що колись віддамо під суд”.

Наша розмова відбувається в одному з непримітних кафе у небагатому передмісті Парижа. Мій візаві наголошує, що керівництво його відомства “не заохочує до спілкування з журналістами”. Для українського медіа зроблено виняток без узгодження з начальством та за умови збереження анонімності. Причина — “обурення відмовою офіційного Парижа допомогти Києву зброєю та незгода із млявими санкціями проти Росії”.

Співбесідник наголошує, що на Донбас вирушили не лише крайні праві, а й ліві. “Кілька найманців-французів, за поглядами націонал-більшовики, починали як комуністи, а нині визначають себе націоналістами, але специфічного плану, — уточнює він. — Є невелика група таких у Криму. Всі ці люди, очевидно, мають фінансову підтримку з Росії. Так само, як і їхні ідеологи: колишній комуніст, а згодом близький соратник Марін Ле Пен Ален Сораль, котрий сьогодні позиціонує себе як “націонал-соціаліст”, або ж історик Крістіан Буше, чий син Ґійом щосили лобіює поставку кораблів Mistral до Росії”...

Чому донбаських найманців досі не прирівняли до учасників ісламістського джихаду? Представник силових структур у ході розмови погоджується, що на правовому рівні ситуація зіставна. Але поки що не на політичному. “До ісламського фанатизму та його небезпек Франція звикла, а війна в Україні для нашого політичного класу нове явище, — висловив він думку. — Усвідомлення прийде, але згодом. Сподіваюся, не запізно”.

Уже прощаючись, візаві наголошує, що в колах французьких правих аж ніяк не всі симпатизують режимові Путіна. “Еліти продажні, й ніхто не хоче зачіпати Ле Пен із російським фінансуванням, бо й соціалісти, й помірковані праві не раз отримували гроші з Катару, від арабських керманичів та з Африки, — уточнює він. — Але на рівні бази серед простих виборців настрої інші. Багато хто симпатизує Україні, а дехто й допомагає, анонімно. Ця симпатія до українців, які борються за свою свободу, — єдине пояснення, чому я сьогодні порушив посадові інструкції”.

P.S. Коли верстався номер, стало відомо, що 26 травня співпраця французького “Національного фронту” із Кремлем була скріплена черговим візитом Марін Ле Пен до Москви. Очільниця крайніх правих відмовилася спілкуватися на цю тему з журналістами й навіть не дозволила себе фотографувати. Часопис Lе Figaro, посилаючись на власні джерела, стверджує, що Марін зустрілася за зачиненими дверима із Сєрґєєм Наришкіним. Схоже, йшлося про дев’ятимільйонну позику, яку отримав у російських банків “Нацфронт”.

Емманюель Леруа — давній спічрайтер Марін Ле Пен. Він навідувався до Донецька на річницю “ДНР” разом із Аленом Франі, одним із керівників значно правішої за “Національ­ний фронт” радикальної структури “Блок ідентичності”.

Алла ЛАЗАРЕВА