Додати ваги маленькому диктатору. Нащо Ердоган летить на поклон до Путіна

Уже місяць на різних майданчиках обговорюється ймовірна зустріч президентів Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана та Росії Володимира Путіна. Очікувалось, що наприкінці серпня Путін здійснить візит до Ердогана. Це могло б стати першою поїздкою в державу, яка є членом НАТО, після того, як РФ розв’язала повномасштабну війну проти України. Але не так сталося, як гадалося.

Російський диктатор не відмовився від ідеї зустрітися з президентом Туреччини, але за умови, що Ердоган сам вирушить до РФ. І вже за кілька днів, 4 вересня, аудієнція має відбутися в російському місті Сочі.

Українські експерти-міжнародники сходяться на думці, що Путін просто боїться залишати свій ареал існування. По-перше, через появу ордера Міжнародного кримінального суду на його арешт. Адже юрисдикція суду розповсюджується й на повітряний простір. Тобто літак з президентом РФ, який пролітатиме над країною, що визнає юрисдикцію МКС, теоретично, можна посадити.

По-друге, Путін все ще “дує щоки”, намагаючись продемонструвати свою впливовість та вагомість. Мовляв, дивіться, до мене приїжджають лідери інших країн, щоб про щось домовлятися, мене поважають, зі мною рахуються.

“Одна справа, коли хтось приїжджає до нього, туди, де він господар, де почувається комфортно. Й інша справа, коли він їде кудись і виглядає як людина, яка щось просить”, — зазначає директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк теж зазначає, що, безвідносно до Ердогана, щоби мати певну репутацію, варто з повагою ставитись до себе. Тобто, якщо Путіну щось потрібно, він має робити відповідні кроки. “А якщо не хочеш, тоді ми вважаємо, що ти ніхто”, — зазначив він.

За його словами, поїздка до людини, яка боїться навіть вийти з кабінету без охорони, свідчить, що репутація в сучасному світі — ніщо.

Поїздка до людини, яка боїться навіть вийти з кабінету без охорони, свідчить, що репутація в сучасному світі — ніщо, каже Подоляк / УНІАН

Власні інтереси

Разом з тим, той факт, що Ердоган планує візит до Росії, говорить не про те, що він свідомо хоче підіграти Путіну. Туреччина (і особисто її президент) у відносинах з РФ переслідує свої інтереси.

За словами політолога-міжнародника Тараса Семенюка, візит Ердогана до Росії зокрема пов’язаний із його намаганнями зберегти баланс між Заходом та Сходом. Адже Туреччина багато в чому отримує вигоду від стосунків з Росією, зокрема від торговельно-економічних відносин із нею.

“Мова не тільки про туризм. Для Туреччини Росія — це великий ринок збуту. Власне, цим й маніпулює Путін і фактично утримує Ердогана дуже близько…”, — каже політолог.

При цьому, за його словами, якщо до свого переобрання у травні 2023 року, Ердоган більше тяжів до РФ, зокрема Туреччина допомагала РФ оминати санкції, а росіянам дозволяла подорожувати через свою територію до інших країн, то після Ердоган почав тяжіти до західного вектора — США та Європи.

Таким чином, політолог припускає, що лідери Туреччини й Росії можуть домовитися, що Туреччина продовжить бути своєрідним хабом, або тим каналом, через який до РФ будуть постачатися певні санкційні товари: “Тобто може йтися про пролонгацію стосунків між двома країнами, але не йдеться про якісь серйозні зрушення”.

Сирійське питання і поступки на Кавказі

Однією з тем зустрічі, безперечно, буде ситуація в Сирії.

“Путін давно хоче, аби Ердоган пішов на нормалізацію відносин з урядом Сирії, однак сирійський уряд не хоче цього робити без поступок Туреччини. Зокрема вони вимагають, щоб турецькі війська залишили північну Сирію і, відповідно, після того вони готові говорити про відновлення взаємовідносин та співпрацю”, — зазначає експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру ”Український інститут майбутнього” Ілія Куса.

Путін давно хоче, аби Ердоган пішов на нормалізацію відносин з урядом Сирії, каже Ілія Куса / REUTERS

“Проте Ердоган не хоче робити це просто так. Він теж зацікавлений у поступках з боку РФ. І, очевидно, буде обговорювати з Путіним це питання”, — додає експерт.

На думку Куси, предметом “торгу” можуть стати поступки Вірменії на Південному Кавказі (до чого Путін може схиляти прем’єра Вірменії), енергетичні проекти, або двостороння торгівля.

Як відомо, на Південному Кавказі Росія хоче зберегти статус своїх військ в Карабасі.

“Згідно з домовленостями, російські війська мають у 2025 році залишити Карабах. Росіяни намагаються цю ситуацію змінити. І, очевидно, що турецька думка в цьому питанні буде важливою для азербайджанської сторони”, — додає Ігор Семиволос.

“Зернова угода”

Ще одне питання, яке, вочевидь, Ердоган обговорюватиме з Путіним, і яке безпосередньо стосується України, — питання повернення РФ до “зернової угоди”.

За словами міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, ця зустріч стане майже останнім шансом для відновлення Чорноморської зернової ініціативи в тому вигляді, в якому вона існувала до останнього часу.

“По суті, це буде майже останньою можливістю з’ясувати, чи повернеться Росія до Чорноморської зернової ініціативи”, — сказав міністр і додав, що паралельно Україна розвиває альтернативний морський шлях.

За словами Ігоря Семиволоса, Ердоган прагне повернення Росії до “зернової угоди”, щоб підтвердити свій статус головного перемовника і посередника між Росією та Україною.

За словами Ігоря Семиволоса, Ердоган прагне повернення Росії до “зернової угоди” / фото УНІАН, Олег Куцький

“Туреччина наполегливо продовжує розповідати, що Росію не можна виключати з гри, що з нею треба працювати, і так далі. Тобто Туреччина просто продовжує грати свою гру, намагаючись продати себе як безальтернативний майданчик для переговорів і як найкращого посередника”, — запевняє експерт.

Крім того, вочевидь, така постановка питання вигідна й Росії, адже росіяни хочуть прямих переговорів з Заходом щодо зняття або послаблення санкційного тиску. Можливо, Ердоган може мати певні попередні домовленості з Заходом щодо опцій, які він може запропонувати Путіну.

“Але Путін може як повернутися до “зернової угоди”, так і не повернутися до неї. Він це вирішує одноосібно”, — зазначає Семиволос і додає, що головні ризики для України полягають в тому, що саме російський диктатор намагатиметься виторгувати в цьому питанні. 

Антоніна ДОЛОМАНЖІ