“Для тих, у кого вже є гроші”

Португалія, населення якої налічує близько 10 млн, офіційно прийняла приблизно 40 000 українських біженців. Реальна цифра більша великою мірою через IT-спеціалістів, що обирають країну для тимчасового прихистку, роботи й інвестицій. У чому секрет

Українська діаспора почала формуватися в Португалії на початку 2000-х, із першою хвилею трудової міграції до ЄС. За офіційною державною статистикою, станом на 2020 рік у країні проживали 28 629 українців, це була п‘ята за розміром іноземна спільнота.

Але картина не повна — Португалія видає громадянство вже після п`яти років постійного проживання, тільки за 2015—2020 роки місцевий паспорт отримали 13 527 українців. “За моїми власними оцінками, до Португалії від початку війни прибуло близько 100 000 людей”, — каже Анатолій Лєтаєв, засновник компанії Migronis, що спеціалізується на оформлені “золотих віз” для заможних клієнтів.

На радарах IT-підприємців країна з’явилась не так давно — спочатку як місце для туризму та нетворкінгу. На відміну від прикордонних Польщі, Румунії чи Чехії, в умовах війни тут не відкривають офісів розробки великі сервісні компанії — стримують високі податки на працю (до 48%) та поділений ринок. Країна скоріше цікавіша продуктовому бізнесу та стартапам.

У португальському IT зайнято понад 80 000 людей, сектор забезпечує близько 10% національного ВВП, або понад $20 млрд, свідчить Міжнародна торгова адміністрація. Більшість зайняті у великих корпораціях, як-от Microsoft, IBM, Oracle, CISCO, але налічує країна і понад 2000 стартапів. Серед них п‘ять єдинорогів: Farfetech, Outsystems, Talkdesk, Feedzai and Remote. Віднедавна нова спеціалізація Португалії — криптовалюти та децентралізовані проєкти.

За місцевим законодавством, доходи від криптовалютної торгівлі не оподатковуються, бо цифрові гроші прирівняні до звичайної валюти. На додачу діє програма NHR (Non-Habitual Residents) із нульовими податками на закордонні доходи для іноземців протягом 10 років. Усе це разом із теплим кліматом, географічною зручністю, безпекою та низькою вартістю життя зробило Португалію “раєм для біткоїна”.

Стартап NEAR, співзасновником якого є українець Ілля Полосухін, будує у португальському Лісабоні європейський офіс та за можливості перевозить туди людей з українського центру розробки. Криптовалюта Solana, яку розробив американець українського походження Анатолій Яковенко, у 2021 році провела у португальській столиці свою першу глобальну конференцію Breakpoint — якраз напередодні стартап-виставки Websummit, що збирає понад 30 000 відвідувачів.

“Ми давно вирішили, що Португалія буде проміжною точкою між Україною та США”, — розповідає Ігор Перція, керівний партнер фонду Hypra, що сфокусований на Web3-проєктах. Лише у Лісабоні він нараховує щонайменше декілька сотень криптопідприємців і розробників з України.

 Стартап Restream Олександра Худо та Андрія Суржинського за два тижні до війни відправив команду розробників із сім’ями до Португалії на воркейшн. “Взагалі ми були занепокоєні щодо можливої ескалації, але розуміли, що на евакуацію люди не поїдуть”, — каже Худо. Тепер декілька десятків співробітників вже третій місяць живуть і працюють у столичному передмісті Кашкаїші. Restream розробляє сервіс для одночасного стрімінгу на декількох платформах.

До Португалії переїхали топменеджери Sigma Software та керівники фонду SID Venture Partners — разом із засновником NEAR вони розбудовують звідси стартап-екосистему із декількох бізнесів. “Локацію обрали до початку війни через географічні, кліматичні й інші переваги”, — каже Антон Вайсбурд, партнер фонду SID Ventures та засновник стартапу Datrics.

“Португалія — для тих, у кого вже є гроші”, — каже Олена Кляйнер, засновниця українського бізнес-ком’юніті у Португалії, що переїхала до країни із початком повномасштабного вторгнення.

У країні важко знайти високооплачувану роботу тим, хто не зайнятий в IT. На додачу є складнощі із пошуком житла, особливо у столиці. Для оренди потрібно вносити депозит, мати місцевого поручителя та пробитись через десятки конкурентів, описують Forbes свій досвід кілька співрозмовників. “Але загалом ціни співставні із довоєнним Києвом”, — каже Перція. За даними сервісу Numbeo, Лісабон приблизно на чверть дорожчий.

Інша проблема — менталітет. “Португальці все роблять за правилами, але воліють не поспішати. Для наших підприємців це незвично”, — розповідає Кляйнер. “Португалія — дуже хороша країна для збереження та примноження капіталу”, — говорить Лєтаєв із Migronis. “Золоту візу” тут можна отримати за умови інвестицій від €280 000 у нерухомість або €500 000 у бізнес. Країна цікавить людей із капіталом від €2 до €10 млн.

Migronis раніше обробляв близько п’яти заявок від заможних українців на місяць, тепер попит виріс щонайменше втричі — усе це на тлі закриття офісів і втрати клієнтів із Росії та Білорусі. Невелика Португалія за популярністю поступається лише Німеччині й Іспанії.

Попри IT-орієнтованість країни, вкладати тут найкраще саме у нерухомість, запевняє Лєтаєв. Ціни щорічно зростають приблизно на 10% через експатів, а попит обмежений. Це формує ринок продавця — середня ціна квадратного метра у центрі Лісабона досягає €4500 проти €2100 у довоєнному Києві.