Дерев'яне вікно в Європу

Днями коаліція B4Ukraine звернулася до Євросоюзу із проханням розширити санкції проти РФ і РБ у процесі підготовки наступного, уже 12-го, пакета. Окремий акцент було зроблено на необхідності заборонити ввезення до країн Союзу продукції з білоруської деревини.

Білорусь — активний поплічник РФ у війні проти України, а ще величезна діра в санкційних обмеженнях, накладених на Росію. Навіть попри те, що і сама як союзник агресора перебуває під санкціями. І якщо з тіньовим танкерним флотом Лукашенко не допоможе, то з товарами, що транспортуються сушею, та ще й збігаються у частці експорту, цілком. Зокрема, з поставками продукції деревообробки.

Нагадаємо, що ще цієї весни український парламент прийняв постанову аналогічного змісту, закликавши Раду ЄС та іноземні уряди накласти санкції на вироби з білоруської деревини. Однак у ЄС дослуховуватися до цих прохань не поспішають.

Невже недооцінюють значення цієї категорії товарів як для Білорусі, так і для РФ, яка через дружню країну-сусідку продовжує обходити навіть ті незначні обмеження, що вже запроваджено?

Чи, може, доступ європейських виробників до дешевих сировини й виробів із неї важливіший?

Білорусь давно не тільки політично, а й економічно залежна від РФ. Не вдаючись у подробиці, подивимося на інвестиційну залежність режиму Лукашенка від Путіна. 2022 року Білорусь залучила 7 млрд дол. США іноземних інвестицій, з яких прямі іноземні інвестиції — 6 млрд дол. Найбільший інвестор — Росія (56,1%), за нею йдуть Кіпр (14,7%) і Нідерланди (4,1%), але найчастіше це теж російський інвестиційний капітал, просто виведений у неподсанкційні юрисдикції. А із загальних 6,3 млрд дол., інвестованих Білоруссю за кордоном, аж 87% пішли до РФ. Ось які близькі ці економіки, а деревина — один із основних їхніх спільних знаменників.

Нині діючі санкції, запроваджені ЄС, забороняють імпорт деревини з Білорусі, але от дерев'яні меблі, целюлозу, папір імпортувати можна скільки завгодно. Дивно якось... Як показало розслідування Earthsight, найбільші європейські меблеві ритейлери і надалі закуповують білоруські меблі, попри все. Не підпадають під санкції й деякі види дерев'яних меблів із Росії, а також низка інших виробів із деревини.

При цьому наявні санкції, зокрема, ті, що запроваджені США, обійти дуже просто. Наприклад, є схеми, завдяки яким підсанкційна російська та білоруська деревина обходить американські санкції та присутня на американському ринку. Ще у вересні 2022 року слідчі Агентства екологічних розслідувань виявили російську березову фанеру на американському ринку. Її видавали за в'єтнамську чи китайську. Схема працює й досі, підживлюючи непоганими грошима широкомасштабну війну РФ проти України.

Санкції, запроваджені ЄС, обійти ще простіше. За даними OCCRP, російська та білоруська деревина отримує центральноазіатську прописку й спокійно їде до ЄС.

Так, є докази, що польська компанія PLRBL через кілька місяців після запровадження санкцій проти білоруської деревини уклала контракт на суму 1,5 млн євро з киргизькою фірмою Admit на поставку дерев’яних пелет. Власники киргизької компанії — білоруси Дзяніс Пітько й Владімір Мірук. Звичайно, деревину, з якої роблять ці пелети, ці “киргизи” беруть у Білорусі та РФ, причому польські покупці про це точно знають. Із литовськими компаніями Admit теж тісно співпрацює.

Беруть участь у схемах білоруські держпідприємства й напряму. Щоб обходити санкції, представництво “Пінскдерев” у Казахстані зареєструвало нову компанію “Мануфактура Плюс”, що успішно продає фанеру Литві, Польщі, Болгарії, Естонії, Угорщині та Латвії. Через Казахстан же їде світом і продукція російського заводу “Вятська фанера”, звичайно, теж уже не російського походження.

Бізнес іде: тільки з червня 2022 року по січень 2023-го продажі лісопродукції з лісодефіцитного Казахстану до ЄС зросли майже в 137 разів. А з такого самого нелісистого Киргизстану — у 12 тисяч (!) разів.

Трейдери деревини особливо не приховують, що готові видати будь-який сертифікат її походження, аби тільки клієнт був задоволений. А в Білорусі навіть окремий сервіс працює — сертифікаційна компанія StandartnoBy охоче допомагає всім, хто хоче купити білоруську або російську деревину й мати на неї “пристойні” документи.

Крім того, російський і білоруський лісо- і деревообробний сектори продовжують використовувати техніку та обладнання західних компаній, наприклад Komatsu і Liebherr. Тут узагалі немає жодних обмежень.

І це лише поодинокі епізоди величезного за масштабами процесу.

У першій половині 2023 року ЄС імпортував із Білорусі меблів на 97,2 млн євро (включно з дерев'яними меблями на 61,4 млн євро). Основний потік надходить до Польщі та Німеччини, за ними йдуть Нідерланди, Литва, Румунія, Естонія, Латвія й Франція. При цьому меблі — це найбільша категорія довоєнної торгівлі РБ, яка усе ще не підпала під санкції.

Зауважимо, всі ліси Білорусі є державними й усі доходи від продажу деревини надходять безпосередньо до державної скарбниці. Ба більше, 8% доходів від державних лісів надходять безпосередньо до особистого фонду Олександра Лукашенка — Управління з питань управління майном президента.

Цікаво, чому ЄС заборонив імпорт необробленої деревини та пиломатеріалів із Білорусі, але при цьому не став застосовувати санкції до готової продукції?

Відповідь на це запитання знають усі великі європейські покупці — співвідношення ціна/якість. Плюс зручна логістика. Адже якщо правильно оформити документи, наприклад, на StandartnoBy, можна й не катати дерева до Киргизстану й назад.

А можна і з цим не заморочуватися. За словами білоруського економіста, обізнаного зі станом справ у лісовій галузі Білорусі (зі зрозумілих причин він попросив себе не називати), деякі їхні деревообробні підприємства вже давно мають свої “представництва” на території ЄС (аналогічно “киргизам” Пітьку й Міруку). Ось тобі й потрібна сертифікація, у тому числі для російського дерева, яке затесалося серед білоруського.

За інформацією чиновника “Бєллєсбумпрома”, після запровадження санкцій “галузь змогла впоратися із серйозним викликом”. За його твердженням, обсяги виробництва навіть зросли на 5%, і жодне з підприємств концерну (а їх чотири десятки) не те що не закрилося, навіть не простоює. Звісно, адже є попит.

Нічого особистого, як кажуть… Але подібне ставлення з боку західних партнерів, які на словах висловлюють нам усіляку підтримку, а насправді заплющують очі на волаючі порушення їхніх же санкцій за особистої участі їхнього ж бізнесу, пригнічує. А головне — применшує значення (на жаль, і так неключове) цих санкцій та їхній внесок у нашу перемогу.

Віктор КОНЕВ, академічний філолог, журналіст