Costa Concordia: “справжня італійська трагедія”

Пошуки зниклих, розповіді свідків, перебіг розслідування, порятунок самого судна заради уникнення екологічного лиха — ці теми докладно і детально обговорюють не лише мас-медіа. Подія викликала великий резонанс серед користувачів соціальних мереж та Інтернет-форумів.

Під час аналізу хроніки та причини інциденту в країні розгорілася полеміка щодо постаті капітана Франческо Скеттіно. Командир наразив на небезпеку гігантське судно і понад 4 тисячі людей, а потім, як свідчить розшифровка його розмови з начальником берегової охорони, покинув судно.

Багато хто вважає, що Скеттіно підтвердив поширений стереотип “про боязливого, хитрого і ненадійного італійця”. А хтось проводить аналогії з політичними керівниками Італії і взагалі з італійським стилем адміністрування.

Саме так зробив популярний в Італії актор-комік Мауріціо Кроцца, автор сатиричної рубрики телепрограми Balarò: “Послухайте, але ж в Італії повно капітанів Скеттіно: бездарні люди, які без будь-якої заслуги посідають високі посади. Скеттіно — точна метафора цієї країни. Людина, яка повторює, що “все в порядку”, тоді як судно йде на дно, дуже нагадує когось”.

Односельці — на боці капітана

З вівторка, коли суд вирішив перевести капітана під домашній арешт, Франческо Скеттіно перебуває вдома у приморському містечку Мета-ді-Сорренто біля Неаполя. Хоча більшість італійців обурені поведінкою капітана, його захищають односельці і родина.

Перед будинком, де живе сім’я Скеттіно, вивісили гасло: “Капітане, не здавайся!” Дружина Фабіола Руссо закликала пресу “зрозуміти трагедію чоловіка і його людську драму”. Член міської ради Джузеппе Тіто каже журналістам, що Скеттіно “особа шанована”. Він продовжує: “Капітана вже всі засудили, але ніхто не згадує, що він врятував життя 4 200 людей”.

А глава місцевої церкви Дженнаро Старіта вважає, що Франческо Скеттіно “морально вже убили”. “Досить ганебної агонії у пресі”, — каже він. — “Цими днями вже загинули люди. Ми хочемо нової жертви?”

Скеттіно проти Де Фалько

Як у класичній трагедії, на противагу негативному протагоністу Франческо Скеттіно знайшовся позитивний герой — Ґреґоріо Де Фалько, капітан портового командування у Ліворно, звідки керували рятувальною операцією на судні. Саме пан Де Фалько тієї трагічної ночі наполегливо і категорично вимагав від пана Скеттіно повернутися на борт і продовжити порятунок пасажирів. Капітан це проігнорував.

Скандальна розшифровка телефонної розмови між двома посадовцями залишила мало сумнівів стосовно вчинку капітана Costa Concordia. Пізніше виправдання пана Скеттіно, що він не втік із корабля, а лише послизнувся і впав прямо у шлюпку, навіть в експертів-ветеранів моря викликає сміх.

Натомість, фраза Де Фалько “Поверніться на борт, чорт забирай!” стала крилатою і вже з’явилася на футболках, які продаються через інтернет. Кмітливий дизайнер радить одягати майку тим, хто виступає проти людей, які уникають труднощів і відповідальності.

Дві Італії

“Командир Де Фалько — це Італія, яку ми хочемо бачити”, — написала дівчина у мережі Twitter. Інші дописувачі називають його героєм і ставлять у приклад всій Італії. Та критики не погоджуються, адже цей чоловік просто сумлінно виконував свій обов’язок, тож до чого тут героїзм? Таке захоплення нормальною поведінкою посадовця Де Фалько важко зрозуміти іноземцям, які дивуються італійській реакції.

“Бо цій країні потрібні такі приклади, такі люди як Де Фалько, яких, на жаль, замало. Він виявився гідною особистістю, яка чесно виконувала свій обов’язок, і це для багатьох італійців надія і зразок, що таки можна і треба виконувати свою роботу відповідально”, — коментує Джузеппе Ді П’яцца, головний редактор тижневика Sette.

Його колега Антоніо Політо, оглядач Corriere della Sera, вважає помилковим такий, за його словами, “соціологізм”: нібито Скеттіно презентує певну Італію — егоїстичну, повну податкових шахраїв, тоді як Де Фалько — це Італія добрих і порядних людей.

“У жодній європейській країні не можна уявити подібні дебати, що, мовляв, безвідповідальна, боягузлива поведінка капітана корабля відображає національний характер. Це перебільшення”. — переконаний журналіст Політо. — “Йдеться лише про індивідуальну поведінку окремої особи, яка, можливо, була не готовою до тих обставин або просто здали нерви”.

Наталія ҐАТТУЧЧО