Чому Європа втрачає економічну могутність та що з цим робити

Ще років п'ятнадцять тому економіка країн ЄС за сукупними обсягами майже дорівнювала економіці США. У 2008 році держави єврозони та США мали еквівалентний валовий внутрішній продукт (ВВП): 14,2 трлн доларів та 14,8 трлн доларів відповідно. Через п'ятнадцять років ВВП єврозони лише трохи перевищує 15 трильйонів доларів, тоді як ВВП США зріс до 26,9 трильйонів доларів. Згідно прогнозів, у 2024 році сукупна економіка країн Євросоюзу становитиме близько 19,3 трлн доларів, тоді як обсяг економіки США перевищить 28,5 трлн доларів. У 2008 році ВВП Китаю становив тільки 4,6 трлн доларів. А у 2024 році МВФ прогнозує обсяг економіки Піднебесної на рівні 18,5 трлн доларів. І зовсім скоро ЄС переміститься на третє місце у світі за економічною могутністю. 

Економіка країн єврозони вже багато років поспіль демонструє одні з найнижчих темпів росту серед усіх регіонів планети — близько 0,7%. Частково ситуацію рятує те, що центрально- та східноєвропейські члени ЄС, які не входять до зони євро, показують вищу динаміку. Але загалом картина складається невтішна. До прикладу, з 2013 по 2023 рік щорічне зростання економіки Італії становило лише 0,68%, Німеччини та Франції — 1,08%. У той же час економіка США за рік зростала в середньому на 2,3%, Китаю — на 6,1%, Індії — на 6%.

ЄС також починає серйозно відставати від США та Китаю за рівнем продуктивності праці, освоєнні передових технологій та конкурентоспроможності. Якщо не вжити належних заходів, економіка ЄС з часом не зможе на рівних конкурувати з іншими глобальними гравцями. Зменшення економічної могутності неминуче позначиться на здатності Європи адекватно реагувати на загрози військово-політичного характеру та забезпечити безпеку своїм громадянам. Європейські політичні еліти прийшли до висновку: настав час серйозно поміркувати над власним майбутнім, що уникнути поганих сценаріїв.

9 вересня колишній голова Європейського центробанку (ЄЦБ) і експрем'єр Італії Маріо Драгі представив доповідь про майбутнє конкурентоспроможності Європи. Експерти працювали над ним близько року на замовлення Єврокомісії. У звіті Драгі міститься аналіз ситуації, в якій опинилася сучасна Європа. А також є рекомендації щодо вирішення накопичених проблем.

“Зростання в Європі сповільнювалося протягом тривалого часу, але ми ігнорували це. Тепер ми більше не можемо цього ігнорувати. Зараз умови змінилися: світова торгівля сповільнюється, Китай насправді дуже сповільнюється і стає менш відкритим для нас. Ми втратили нашого основного постачальника дешевої енергії — Росію”, — зазначив Маріо Драгі під час презентації свого звіту у Брюсселі.

Звіт Драгі складається з кількох ключових блоків, які присвячені аналізу секторів енергетики, автомобілебудування, цифрових технологій, фармацевтики, космічної галузі, штучного інтелекту, транспорту та питань безпеки. 

У передмові акцентується увага на проблемі сповільненого економічного зростання, з якою Європа зіткнулася ще з початку XXI століття. Були різні спроби вирішити це питання, але всі вони не спрацювали. Як наслідок, між Європою та США утворився великий розрив в обсягах ВВП. Спочатку європейські уряди мало зважали на стагнацію ВВП. Європейським експортерам навіть вдалося вийти на нові ринки, рівень безробіття був під контролем. Крім того, парасолька безпеки від США дозволяла європейцям не надто перейматися власною обороною.

Однак, період стабільної геополітики завершився. Також європейські компанії зіткнулися з серйозною конкуренцією на світових ринках. Залежність ЄС від російських енергоносіїв показала його вразливість. Сучасна Європа також не належить до світових лідерів у технологічній сфері: тільки чотири з 50 найбільших технологічних компаній світу є європейськими. За нових умов підтримувати зростання економіки ростом населення буде неможливо. Єдиний шлях виходу з кризової ситуації — стимулювання продуктивності праці. А це вимагає значного збільшення рівня інвестицій до показників 5% від ВВП. І щорічні інвестиції в обсязі близько 800 млрд євро.

Маріо Драгі пропонує сконцентруватися на вирішенні проблем на трьох основних напрямках. 

По-перше, ЄС має спрямувати свої зусилля на кардинальне скорочення інноваційного розриву з США та Китаєм, особливо в сфері передових технологій. Компанії Європи витрачають на дослідження та інновації на 270 млрд євро менше, ніж їх конкуренти з Америки. До того ж, європейським новаторам заважає масштабувати свої винаходи складна система обмежень з боку урядів. Європа, по суті, застрягла в технологіях минулого століття. А близько 30% великих стартапів, заснованих у ЄС, перемістилися у США. Якщо Європа не розкриє свій інноваційний потенціал і не відновить лідерство у нових технологічних сферах, вона не зможе конкурувати з іншими світовими потугами.

Фото EPA/UPG

Другий напрям, який потребує особливої уваги — відновлювальна енергетика. У звіті наголошується, що декарбонізація економіки має враховувати фактор конкурентоздатності. Бездумна радикальна “зелена політика” загрожує економічному зростанню. Крім того, компанії з Європи змушені платити за електроенергію у 2-3 рази більше, ніж їхні американські колеги. Ціна природного газу на ринках Європи вища у 4-5 разів. Курс на відновлювальні джерела енергії з одного боку є можливістю для зростання європейської промисловості. Тим більше, що ЄС — світовий лідер у чистих технологіях. Проте конкуренція Китаю представляє загрозу для цієї галузі. А також для автомобільної промисловості. Тут потрібна зважена держава політика, якої бракує.

Забезпечити економічне відродження неможливо без вирішення питання безпеки і зниження залежності континенту від геополітичних ризиків. Безпека є передумовою для стабільного зростання. Європа особливо вразлива перед світовими викликами. А ще — залежна від постачальників критично важливої сировини і імпорту цифрових технологій. Наприклад, 75-90% світових потужностей з виробництва мікрочіпів знаходиться у Азії. Хоча колективна Європа витрачає чимало коштів на військову сферу, її оборонний потенціал зараз не відповідає вимогам часу. Військова промисловість ЄС надто розпорошена та має проблеми з масштабуванням і відсутністю стандартизації.

У звіті Маріо Драгі міститься грізне застереження для політиків Європи: 

“Якщо Європа не зможе стати більш продуктивною, ми будемо змушені вибирати. Ми не зможемо відразу стати лідерами у нових технологіях, маяком кліматичної відповідальності та незалежним гравцем на світовій арені. Ми не зможемо фінансувати нашу соціальну модель. Нам доведеться зменшити деякі, якщо не всі, наші амбіції. Це екзистенційний виклик. Фундаментальними цінностями Європи є процвітання, справедливість, свобода, мир і демократія в стабільному середовищі. ЄС існує для того, щоб європейці завжди могли скористатися цими основними правами. Якщо Європа більше не може надавати їх своїм громадянам або їй доведеться обміняти одне на інше — вона втратить сенс свого існування. Єдиний спосіб впоратися з цим викликом — рости та ставати більш продуктивними, зберігаючи наші цінності справедливості та соціальної інтеграції. І єдиний спосіб стати більш продуктивними — радикально змінити Європу”. 

Наразі не зрозуміло, наскільки серйозно політичні еліти країн Євросоюзу поставляться до оприлюдненого документу. Для успішного втілення його ідей потрібна тісна координація, довіра і співпраця національних урядів. А також — готовність вдаватися до не зовсім популярних заходів. У тому числі скорочення витрат на роздуту соціальну сферу та зменшення чисельності бюрократичного апарату. Це може виявитися проблемою для Європи, яка і так потерпає від різних загроз і гострої внутрішньополітичної боротьби. 

Петро ГЕРАСИМЕНКО, журналіст, аналітик