Чому в супутника багато антен

Світлої пам’яті генеральному конструктору КБ “Південне” Станіславу Конюхову під час чергового ювілею припав до душі дружній шарж на себе: стоїть він (загалом людина не аполлонівської статури) і тримає на витягнутих руках ракети, супутники, платформи, блоки. Одне слово, все те, що розробляло очолюване ним Конструкторське бюро та виробляло ВО “Південмаш”. “Але ж це суща правда — ми всього добилися завдяки нашим рукам! Дякую за алегорію”, — так відреагував Станіслав Миколайович.

Ці руки кмітливих та працелюбних дніпропетровців зробили дві важливі речі. По-перше, стали достойними “суперниками” (в лапках пишу, бо в радянські часи конкуренція вважалася крамолою) московського ракетного центру Сергія Корольова. Тобто геній Михайла Янгеля вийшов з тіні свого великого колеги. По-друге, зробили істотний внесок у дуже мирне протистояння з “акулами імперіалізму” щодо завоювання космічних просторів. Супутник ДС-2, про який сьогодні мова, яскраве тому свідчення.

У перші роки освоєння людиною космічного простору засекречені Конструкторське бюро “Південне” і Південний машинобудівний завод у Дніпропетровську були провідними підприємствами Радянського Союзу з виробництва бойової ракетної техніки стратегічного призначення. Супутники і космонавтів спочатку у космос відправляла тільки ракета Сергія Корольова — знаменита Р-7.

П’ятдесят років тому запуск першого супутника новою ракетою-носієм (РН), створених дніпропетровськими ракетниками, поклав початок слугуванню бойової ракетної техніки мирному космосу і довгостроковій комплексній програмі космічних досліджень.

Як згадує головний спеціаліст КБ космічних апаратів ДП “КБ “Південне” Сергій Кавелін (понад три десятки років пропрацював на посаді заступника головного конструктора з космічних апаратів), у 1956 році на одній з нарад головний конструктор Михайло Янгель поставив проектантам нове завдання: “Наступного року Корольов запускатиме штучний супутник Землі на “сімці” (тобто Р-7. — Авт.). Нам запропоновано підстрахувати цю роботу. Беріть нашу бойову ракету, ставте на неї другий ступінь і вирішуйте завдання.

“Зрештою, дуже велика частина завдань програми досліджень у близькому космосі з 1960-х років і по сьогодні була вирішена за допомогою автоматичних космічних апаратів і ракет-носіїв, створених КБ “Південне” і заводом “Південмаш”, — каже іменитий конструктор. — Аналіз показав, що практика розробки одиночних апаратів під те чи те завдання не може бути в основі реалізації космічних програм. Передусім, це дорого. І головне: неможливо у стислі терміни організувати виробництво великої кількості розрізнених типів космічних апаратів (КА). Потрібно було шукати нові шляхи до їх створення, і такий шлях був знайдений. Вперше у світовій практиці КБ “Південне” висунуло принцип уніфікації платформ КА як основи для їх оснащення комплексом дослідницької апаратури. Поряд з прискоренням і здешевленням розробок це вирішило проблему їх серійного виробництва на “Південмаші”. В свою чергу, такий підхід дав можливість Академії наук розгорнути широкий фронт наукових досліджень”.

У рекордно короткі строки був створений новий супутник — ДС-2, який 16 березня 1962 р. ракетою 63С1 успішно виведений на орбіту. Космічний апарат масою 47 кг являв собою сферичний контейнер із стрижневими антенами, мав передавач “Маяк” з акумуляторними батареями. Розробники жартували: супутник має безліч антен для того, щоб підтримувати зв’язок як із Землею, так і з Богом.

“Останніми роками у світі різко підвищився інтерес до створення космічних апаратів у сфері мікро- та мініатюризації бортових систем і нанотехнологій, — розповідає Сергій Кавелін. — З урахуванням цих тенденцій вартість послуг космічної галузі щороку знижується на 20—30%, а терміни розробки КА нового покоління зменшуються до 2—3 років. Видатки на їх створення швидко окуповуються”.

Як повідомляє прес-служба ДП “КБ “Південне” ім. М. Янгеля”, нині на підприємстві ведуться роботи за перспективними проектами на базі космічних апаратів нового покоління — мікросупутників. Згідно з концепцією розвитку галузі до 2032 року передбачається модернізація КА “Січ-2” (замість 8 метрів супутник матиме розрізнення у 2,5 м, тобто розрізнятиме з космосу предмети такого розміру на Землі) і розробка низки інших КА дистанційного зондування Землі з розрізненням близько 1 метра!

Наталія БІЛОВИЦЬКА