Чому Яценюк стає нецікавим

24 лютого Арсеній Яценюк оголосив про службове розслідування щодо керівників Державної фіскальної служби і на час розслідування відсторонив їх від займаних посад. Ще тоді експерти висловлювали подив: якщо Ігор Білоус, Володимир Хоменко та Анатолій Макаренко корупціонери, то чому Яценюк зрозумів це лише в кінці лютого, якщо вони не корупціонери, то такий кадровий крок взагалі виглядав безглуздо. Адже Білоус, попри критику з усіх сторін, активно впроваджував податкові ноу-хау уряду, піарив їх. Тобто, був зручним чиновником для прем'єра. І тут такий високий рівень недовіри. Тоді казали, що чорна кішка між Яценюком і Білоусом перебігла через те, що головний фіскал намагався бути потрібним і команді прем'єра, і команді Президента.

У цій історії звертає на себе увагу ще й інший факт: результати службового розслідування щодо діяльності керівництва ДФС так і лишилися невідомими. Керівники зі своїх посад пішли, але в чому ж вони були винні? Це важливий момент, адже за результатами розслідування прем'єр міг оперувати якимись важелями як при поясненні своїх претензій до Білоуса і Ко, так і при обранні наступника голови ДФС. А так вийшло, що фіскалів попросили на вихід Бог знає за що. І Бог знає які претензії доведеться пред'являти новим.

Тут необхідний маленький відступ від теми. Новопризначений голова ДФС Роман Насіров хоча й вважається близьким до президентської команди, його також називають родичем глави Нацбанку Гонтарєвої, але, кажуть, у нього останнім часом встановилися хороші стосунки із соратником Арсенія Петровича Андрієм Іванчуком. Наскільки цей факт допоможе Яценюку у співпраці з податківцями — велике питання. Іванчук — близький до Яценюка, але як тут не згадати, що він ледь не позбувся посади очільника комітету з питань економічної політики через бізнесову дружбу з “приватівцями” Ігоря Коломойського. Аби далеко не занурюватися в кулуарні розбірки скажемо просто: Білоус для прем'єра був значно вигіднішим, аніж Насіров.

Новопризначеним головою ДФС та його заступниками буде значно важче керувати, аніж попередніми керівниками податкової. У Насірова і його заступників гарне резюме, вони не мають стосунку до ганебних традицій української податкової. Тому їх так просто на гачок службового розслідування не підвісиш.

А тепер повернемося до заяв і дій прем'єра. Складається враження, що Арсеній Петрович почав програвати президентській команді. Призначення в ДФС тому підтвердження. Найгірша поразка останнього часу — казус з евакуацією українців з Непалу. Зрозуміло, що зламаний літак був наданий Міноборони. І що МЗС ніяк не може встановити контакт з декількома десятками українців у постраждалій від землетрусу країні. Але актуальними в інформпросторі стали не ці речі, а піар призначеного Яценюком голови ДСНС Зоряна Шкіряка. У команді прем'єра можуть скільки завгодно ображатися, але якщо Шкіряк збирався евакуювати наших громадян з Непалу, це потрібно було спочатку зробити, а потім розповідати про свій успіх у соцмережах. Чи піде голова ДСНС у відставку після скандалу, чи ні — питання до нього. Але “казус Катманду”, як його назвали у соцмережах, завдав значної шкоди перш за все іміджу Яценюка. Попередника Шкіряка Сергія Бочковського у кайданках вивели із зали засідань Кабміну. Це було ефектно. Але після цього затриманого чиновника мав би змінити ефективний менеджер. Шкіряк — хороший хлопець, проте він, вочевидь, погано засвоїв прислів'я “не місце красить людину, а людина місце”.

І, останнє. З боку прем'єрської команди бачимо деякі ефективні кроки. От як з фірташевськими газом. Але тут же і сумнівні моменти, як, приміром, з черговим позовом до арбітражу проти “Газпрому”. Тобто в цілому складається враження, що Яценюк та його команда відверто відстають від Банкової. І не тому, що президентська команда діє швидше й ефективніше, там також дурниць вистачає, а тому, що Арсеній Петрович і Ко “зависли”. Антиросійська та патріотична риторика — це все правильно. Але громадяни вимагають більшого — відкритості при призначеннях чиновників, відповідальності за висловлені заяви, зрозумілих правил гри тощо.

Дозволимо наостанок ще трохи покритикувати Яценюка. Після резонансного вбивства у Києві міліцейських спецпризначенців прем'єр доручив МВС і СБУ (яка йому не підшефна) посилити боротьбу з організованою злочинністю. Справа добра з огляду на те, що криміногенна ситуація в країні дійсно вкрай погана. Але чому після, а не до! Проблема цього доручення у тому, що подібні речі з великою ймовірністю повторяться, адже на руках у громадян занадто багато зброї. І що робитиме Яценюк, коли ще якісь відморозки у Києві застрелять міліціонерів? Доведеться вимагати відставки міністра Авакова? Тож біда Арсенія Петровича в тому, що він просто перестав бути цікавим.

Юрий ВАСИЛЬЧЕНКО