Чи відповість Яценюк за своїх “тушок”?

Депутати з Партії регіонів так пояснюють перекуповування владою “тушок” з інших фракцій: купується те, що продається.

У цьому є логіка. Перебіжчиками в абсолютній більшості випадків стають нардепи, що мають певний набір якостей та характеристик: більші чи менші підприємці без чіткої ідеологічної позиції, особи, на яких — відповідно до їхньої бізнес—історії, можна натиснути, залякати кримінальною відповідальністю та/або зацікавити більшими заробітками під дахом іншої політичної сили. Тобто “групу ризику” в кожній фракції можна вирахувати ще на етапі формування виборчих списків.

Стільки вже говорено про те, що “тушкування” минулих років нічому не навчило лідерів української опозиції, передусім “Батьківщини” та “Фронту змін”. Ганебне вигнання батька й сина Табалових із сесійної зали — це, звичайно, сильний і ефектний хід. Однак ще сильнішим та ефективнішим було б недопущення потенційних “тушок” до участі у виборах. Але про що мова, якщо Андрій Табалов прямим текстом визнає: так, він брав участь у фінансуванні опозиції на виборах. Знаючі люди розшифровують це як “Табалови купили в Яценюка й Мартиненка місце у партійному списку та висування по округу за енну кількість мільйонів доларів”.

Тепер під прицілами телекамер Арсеній Петрович метає з—під окулярів громи й блискавки, заявляючи, що ці двоє не мають морального права залишатися народними депутатами, адже що може бути гірше, коли людина клянеться своєю родиною, дітьми, клянеться перед Господом Богом і не дотримується цієї присяги?

Із Табаловими все зрозуміло — це моральні виродки, які між бізнесом і політичною репутацією обрали бізнес. А от як бути з Яценюком? Адже це за його квотою підприємці Табалови ввійшли до списку “Об’єднаної опозиції “Батьківщина”. А 34—річний Андрій Табалов на сайті партії Яценюка вчора вранці ще значився як голова кіровоградської обласної організації “Фронту змін” та міністр тіньового уряду “ФЗ”, тобто координатор напрямку “Заможне село”? Чи не здається опозиційним лідерам, що таке “кришування” “тушок” (вочевидь небезкорисливе) мало б спричинити як мінімум відставку Арсенія Яценюка з посади голови фракції “Батьківщина”?

— Чесно? Не здається. Бо якщо ми будемо один одного за це звільняти, то... Нічого з цього не вийде, — відповів на запитання “України молодої” один із чільних нардепів “Батьківщини” В’ячеслав Кириленко.

— То що ж із цим робити? Повинна ж бути якась відповідальність тих, хто бере гроші за проведення у ВР таких людей, а вони долучаються до іншої політичної сили?

— А от нічого не робити. Так уже й буде. Із цим доводиться змиритися, — сказав В’ячеслав із винуватим виразом обличчя.

Що це, як не вияв конформізму й безнадійності головної опозиційної сили?

У вівторок увечері, коли стало відомо, що Олександр та Андрій Табалови всупереч присягам відмовилися від входження до фракції “Батьківщина” й готуються проголосувати за “регіоналів” Азарова й Рибака, об’єднана опозиція видала гнівну заяву про те, що зрадники мають скласти мандати. Однак уже тоді було зрозуміло, що не за те кіровоградські магнати платили гроші. І що із керівництва фракції ніхто нікуди не піде — ми таки в Україні живемо, а не в цивілізованій Європі з її мірилами політичної відповідальності перед виборцями.

І взагалі, є передчуття, що це не останні “тушки” з квоти “Фронту змін”, чию назву було б доречно перекладати російською мовою як “Фронт измен”. Там ледь не половина квоти — мало кому відомі, але прагматичні люди, так чи інакше пов’язані з бізнесом.

І взагалі, здається, у “ФЗ” взагалі буде окрема фракція або група — як не найближчим часом, то ближче до президентських виборів. На яких вочевидь знову спробує щастя Арсеній Петрович.

Недарма ж “тимошенківські” в штабі партії й апараті фракції дедалі гучніше пищать і звільняються на тлі приходу “пацанів Сєні”.

І ще такий нюанс. Випадок із Табаловим став першою перевіркою для “спецназу й загородзагону опозиції”, як охрестили фракцію ВО “Свобода”. Патріотична спільнота, яка для того передусім і обрала полум’яних націоналістів до парламенту, щоб вони давали добряче прикурити всіляким тварюкам і зрадникам, чекала від “Свободи” радикальних дій. І націоналісти не підвели. Власне, якби не вони, мабуть, ніхто б і не виштовхав двох “тушок” за двері Ради. А все обмежилося б традиційними порожніми заявами Яценюка і К°.

Обличчя “тушок”

Батько й син Табалови: зрада клятви перед Господом Богом та народом

“Зрадники” — плакат із таким написом та портретами батька й сина Табалових учора почепили на трибуні ВР депутати з “Батьківщини”. А ще недавно Андрій Табалов репетирував перед камерою промову на кіровоградському майдані (це відео вчора з’явилося в мережі YouTube): “Влада думає, що нас можна обдурити, налякати... Влада, застосовуючи брудні технології, намагається зламати мене як кандидата, як людину. Тому я прошу вашої підтримки і з вашою підтримкою я не зламаюсь, я не здамся”.

Андрій Табалов балотувався від “Батьківщини” в окрузі №99 у Кіровограді. Його батько Олександр пройшов до парламенту за списком об’єднаної опозиції (№49).

Батько — хлібозаводний магнат, офіційний мільйонер, голова правління групи компаній “Формула смаку”, 152—й номер у списку найбагатших людей України.

Син працював фінансовим аналітиком компанії “Американ Експрес” у Лондоні, а з 2008 року — гендиректор групи “Формула смаку”.

Обидва вони у серпні підписали документи, що загалом не мають юридичної сили, але містять такі слова: “перед Господом Богом та народом України публічно присягаю дотримуватися (...) зобов’язань” “вступити до фракції “Батьківщина”, неухильно виконувати рішення фракції та дотримуватися фракційної дисципліни”, а “в разі принципової зміни моєї позиції врозріз із позицією ОО “Батьківщина” вважаю справою честі та зобов’язуюся скласти повноваження народного депутата України”.

Крім того, на сайті ЦВК можна прочитати передвиборчу програму Табалова—молодшого, в якій він із перших рядків клянеться в тому самому: “...беру на себе такі зобов’язання: вступити до фракції “Об’єднаної опозиції “Батьківщина” у Верховній Раді VII скликання та не виходити з неї протягом дії мандату, наданого мені виборцем... У разі невиконання — присягаюся написати заяву про складання депутатських повноважень...”