ДАЙДЖЕСТ

Чи правильно було відмовити Штайнмаєру? І яка політика потрібна Україні щодо Німеччини

[11:40 16 апреля 2022 года ] [ BBC News Україна, 15 квітня 2022 ]

Німецький президент Франк-Вальтер Штайнмаєр 12 квітня заявив, що українська влада відмовилася приймати його з візитом. Це викликало тертя у відносинах двох країн, хоча Володимир Зеленський заявив, що навіть звернення щодо його візиту у Києві не отримували.

Довгий час Штайнмаєр був прихильником співпраці Німеччини з Росією і формули врегулювання конфлікту на Донбасі, проти якої виступало чимало українців.

Своє помилкове сприйняття політики Росії німецький президент визнав лише нещодавно.

Як зараз коментують цю ситуацію у Києві та Берліні і які висновки має зробити Україна для розвитку відносин з Німеччиною?

Як це сталося

Спочатку про відмову прийняти Штайнмаєра у Києві 12 квітня повідомило видання Bild.

Видання з посиланням на анонімного українського дипломата у Києві заявило, що на німецького президента в Києві не чекають.

“Ми всі знаємо про тісні зв'язки Штайнмаєра з Росією, які також були підкріплені формулою Штайнмаєра. Наразі його не вітатимуть у Києві. Подивимося, чи зміниться це”, — начебто сказав цей дипломат.

Пізніше Франк-Вальтер Штайнмаєр після пресконференції з президентом Польщі Анджеєм Дудою підтвердив, що в Києві його дійсно не чекають.

“Мій друг, президент Польщі Анджей Дуда запропонував, аби ми разом з президентами Естонії, Латвії та Литви поїхали в Київ, щоб показати спільну європейську солідарність з Україною, і я був готовий це зробити, однак, вочевидь, і я готовий взяти це до відома, у Києві цього не захотіли”, — зазначив він.

В підсумку 13 квітня четверо президентів здійснили візит до Києва та розбомбленої Бородянки без Штайнмаєра.

Чим відомий Штайнмаєр і чому деякі українці йому не симпатизують

Франк-Вальтер Штайнмаєр — один з провідних політиків німецької Соціал-демократичної партії, з 2017 року обіймає посаду президента Німеччини.

Він розпочав свою політичну кар'єру 1993 року керівником особистого бюро прем'єра землі Нижня Саксонія Герхарда Шредера. Відтоді його кар'єра до 2005 року було пов'язана з цим політиком. Шредер у 1998-2005 роках був федеральним канцлером Німеччини, а Штайнмаєр майже весь цей час — керівником його канцелярії.

Вже після завершення повноважень Шредера на посаді канцлера у 2005 році, Штайнмаєр був міністром закордонних справ Німеччини у 2005-2009 та 2013-2017 роках в урядах “великої коаліції” на чолі з Ангелою Меркель.

Герхард Шредер тим часом будував бізнес-кар'єру, пов'язану з енергетичними проєктами Росії. Вже у 2005 році він став головою консорціуму, який будував “Північний потік”, в 2017 став керівником ради директорів “Роснефть”, а незадовго до нападу на Україну його висунули ще й в раду директорів “Газпрому”.

Штайнмаєр, як очільник МЗС Німеччини, а потім президент країни неодноразово брав участь у перемовинах щодо мирного врегулювання на Донбасі.

На цих перемовинах 2016 року з'явилася так звана формула Штайнмаєра. Очільник МЗС Німеччини запропонував спочатку провести в окупованих районах Донбасу місцеві вибори, і після їх визнання ОБСЄ, внести зміни до Конституції і закріпити особливий статус Донбасу, а вже потім вивести російські війська та віддати Україні контроль над кордоном.

В Україні ж завжди наполягали, що виведення військ і контроль над кордоном мають передувати виборам і обговоренню статусу Донбасу.

Одночасно Штайнмаєр багато років підтримував будівництво “Північного потоку-2”, запуск якого може позбавити Україну доходів від транзиту російського газу. Сертифікація цього газопроводу зупинена після рішення Росії визнати “ДНР” та “ЛНР”.

Дискусії щодо суті і реалізації “формули Штайнмаєра” активізувалися восени 2019 року і навіть призвели до акцій протесту у Києві, але адміністрація Зеленського на цей крок не пішла. Втім, принаймні в частини українців склалося негативна думка про німецького президента.

4 квітня 2022 року, вже після звірств у Бучі, Штайнмаєр визнав, що його політика стосовно Росії була помилковою.

“Моя підтримка “Північного потоку-2” була помилкою. Ми намагалися зберегти мости, в які Росія більше не вірила, і про що нас попереджали наші партнери”, — заявив він, повідомляє Tagesschau.

“Не може бути повернення до нормальних відносин з такою Росією. Російські воєнні злочини побачив увесь світ. Їх потрібно задокументувати і розслідувати, а винуватців і тих, хто приймав політичні рішення, треба притягнути до відповідальності”, — заявив президент Німеччини на пресконференції 12 квітня.

Останнім часом політику Штайнмаєра у німецьких ЗМІ відкрито критикував посол України в Німеччині Андрій Мельник, і заява німецького президента про помилкову політику щодо Росії з'явилася саме після одного з таких інтерв'ю.

“Посол звинуватив Штайнмаєра у плетінні павутини тісних контактів з Росією”, — таким був заголовок інтерв'ю видання Tagesspiegel з Андрієм Мельником від 3 квітня.

“Федеральний президент — розумний політик, один із найдосвідченіших. Штайнмаєр десятиліттями створював павутину контактів з Росією. У цьому багато людей, які наразі керують у “світлофорній коаліції” — пан Пльотнер у Відомстві канцлера (радник із зовнішньої політики Шольца, — прим. ред.), пан Міхаеліс у міністерстві закордонних справ (державний секретар, призначений по суті заступником Бербок, — прим. ред.) та багато інших важливих послів”, - заявив посол України.

В інтерв'ю Європейській правді український дипломат прокоментував заяву Штайнмаєра про визнання помилок.

“Не вірю в те, що людина може змінитися протягом кількох тижнів, тим більше така людина... Президент був змушений визнати окремі помилки, що він розчарований у Путіні, що “Північний потік” був помилкою, що він його особисто підтримував. Поки що ми бачимо такі перші кроки”, — сказав Андрій Мельник.

Водночас він згадав про посилення критики німецької політичної еліти збоку ЗМІ.

“Ми бачимо величезну медійну кампанію у Німеччині. Ціла низка ЗМІ — буквально на останніх, на минулих вихідних — вони публікують гострі і критичні публікації не лише стосовно особисто пана Штайнмаєра, але стосовно провалу усієї еліти політичної німецької за останні роки”, — додав він.

Як ситуацію коментують в Україні

13 квітня ситуацію з Штайнмаєром попросили прокоментувати Володимира Зеленського.

“Я як президент і наш офіс офіційно не отримували звернення президента Німеччини і офісу президента Німеччини щодо візиту в Україну. У нас країна вільна, і ми готові бути транзитною державою, якщо це питання економічні, а не політичні”, — заявив Зеленський на брифінгу 5 президентів.

“Я думаю, що ми можемо собі дозволити, знаючи, що кожного дня ми втрачаємо людей, бути серед тих, хто нас реально підтримує, серед реальних друзів. Я вважаю, що реальних друзів багато не буває. Ми задоволені цією кількістю”, — наголосив президент України.

Того ж дня заступник голови Офісу президента Ігор Жовква в коментарі Die Welt пояснив, що візити варто здійснювати за запрошеннями і з конкретним результатом.

“На візит до іншої держави завжди приїжджають за запрошенням її керівництва — інакше це просто неввічливо. Кожен візит до України іноземних лідерів сьогодні — це не просто символ підтримки, він має увінчуватись конкретним результатом; у випадку з німецьким керівництвом це могли б бути або ембарго на нафту, або нові постачання озброєння, особливо важкого, або швидкий вступ до ЄС, або значна фінансова допомога”, — зазначив він.

А посол України в Німеччині Андрій Мельник в ефірі ProSiebenSAT.1 заявив, що у Києві з нетерпінням чекають візиту німецького канцлера Олафа Шольца, щоб обговорити постачання важких озброєнь Україні.

14 квітня на брифінгу ситуацію прокоментував міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, який поклав часткову відповідальність за ситуацію на німецькі ЗМІ.

“В дипломатії є багато робочих моментів, які стосуються узгодження, форматів візитів, очікувань результатів. Коли цю роботу роблять лише дипломати, ми завжди знаходимо взаємоприйнятні розв'язки. Коли нюанси робочих процесів потрапляють в ЗМІ, або коли в ЗМІ з'являється неперевірена інформація, виникають публічні дискусії, скандали”, — зазначив міністр.

“Прикро, що повідомлення одного з німецьких ЗМІ з посиланням на джерело спричинило непросту ситуацію, яку зараз маємо, але у зв'язку з цим хочемо сказати: Україна з великою повагою ставиться до Німеччини, ми не завжди в усьому згодні, але ми поважаємо Німеччину як державу, як партнера, і для нас очевидно, що президент є одним з символів цієї держави, і ми з такою ж повагою ставимося до інституції федерального президента”, — додав Кулеба.

За його словами, Україна не зацікавлена в ескалації відносин з Німеччиною і врегулює ситуацію дипломатично.

“Ніякої шкоди для українсько-німецьких відносин не буде. Ми виступаємо за відносини, які будуються на взаємній повазі і побудові нової німецької політики щодо України за нинішніх обставин”, — наголосив Кулеба.

Реакція у Німеччині

Офіційний представник уряду Німеччини вже 12 квітня заявив, що рішення української влади відмовити у візиті Штайнмаєру сприйняли з подивом, повідомляє DW.

“Федеральний президент чітко і недвозначно займає позицію на боці України. Німеччина була і залишається у міжнародному масштабі однією з найрішучіших прихильниць України, і це тісно пов'язано з багаторічною роботою нинішнього президента”, — зазначив представник уряду Німеччини.

Помилкою назвав рішення відмовити Штайнмаєру віцеканцлер Роберт Хабек, відомий як один з найпалкіших прихильників співпраці з Україною і надання їй озброєнь.

“На жаль, я повинен сказати це так: українська сторона припустилася дипломатичної помилки. Федеральний президент — це Німеччина. І тому відмова у запрошенні від президента Зеленського — це відмова Німеччині”, — зазначив він, повідомляє Spiegel.

На запитання, чи здійснить до Києва візит канцлер Олаф Шольц, як того хоче українська влада, Хабек відповів: “Тепер ми всі маємо переконатися, що ми вирішимо проблему, а не загострюємо її. Ось для чого придумали телефони”.

Сам канцлер Олаф Шольц заявив в ефірі радіо rbb24, що українська відмова прийняти Штайнмаєра є “дещо дратівливою”, повідомляє Tagesspiegel.

“Федеральний президент хотів би відвідати Україну. Тому було б добре його прийняти”, — сказав Шольц.

Він не відповів на питання, чи готовий здійснити візит до Києва.

Дали оцінку відмові прийняти Штайнмаєра і деякі німецькі журналісти.

Оглядач ARD Олівер Нойрот в коментарі Tagesshau заявив, що українська влада зробила собі “ведмежу послугу”. Він нагадав, що Штайнмаєр визнав помилки, а зараз Німеччина намагається підтримати Україну, зокрема, озброєннями.

“Навіть якщо Київ незадоволений роллю Німеччини, відмова голові німецької держави не є мудрим рішенням. Зараз малоймовірно, що канцлер Шольц поїде в Україну після відмови Штайнмаєру. Саме російський правитель Путін може тепер із задоволенням спостерігати, наскільки розділений Захід”, — зазначив він.

Чи помилилася Україна зі Штайнмаєром?

Думки українських експертів, які коментують німецько-українські відносини, розділилися.

“Наша політика щодо Німеччини побудована на образах та претензіях. З Берліном треба працювати, сперечатися, переконувати, нашу точку зору пояснювати, чому їм вигідно нас підтримувати. А такі демонстративні кроки нам більше шкодять, ніж користі приносять”, — вважає доцент Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка Микола Капітоненко.

На його думку, німецька еліта внаслідок війни переоцінює позицію щодо Росії, готова визнавати помилковість деяких своїх підходів, уряд вже далеко пішов у санкціях проти Росії і в постачанні озброєння Україні.

“Нам зараз важливо не займатися моралізаторством. Якщо німецькі політики готові змінювати свою позицію, приїжджати до Києва і розмовляти, треба, щоб вони приїжджали до Києва і розмовляли, на будь-якому рівні”, — каже Капітоненко.

На його думку, Україні не вдасться плідно спілкуватися з урядом Німеччини, одночасно ігноруючи німецького президента.

“Шанси на співпрацю з Шольцом не стають вищими через таке ставлення до Штайнмаєра”, — вважає Капітоненко.

Він нагадує, що Україні потрібна підтримка Німеччини — як в питанні ймовірних мирних перемовин, так і в питанні вступу до ЄС.

“Рано чи пізно дійде до якихось перемовин, і тут треба мати німців на своєму боці. І ключове питання — якщо за припинення вогню треба буде платити відмовою від НАТО, найбільш надійна гарантія безпеки — це прискорене членство в ЄС. І тут без німецької підтримки ми не зможемо нічого досягти, нам доведеться тепер робити крок і запрошувати Штайнмаєра”, — каже Капітоненко.

Він також не погоджується з критикою на адресу Ангели Меркель, яка зараз лунає в Україні, і нагадує, що вона зіграла одну з ключових ролей у запровадженні санкцій ЄС щодо Росії у 2014 році, і саме її уряд надав великий об'єм допомоги Україні.

В Німеччині про цю фінансову допомогу також нагадують. За даними ZDF Heute, у 2014-2021 роках Німеччина надала Україні 1,83 млрд євро допомоги, а з 17 млрд євро грантів та кредитів від ЄС за цей період 4 млрд становлять німецькі гроші.

Іншої позиції дотримується аналітик Західного інституту в Познані (Instytut Zachodni im. Zygmunta Wojciechowskiego), експерт з німецької зовнішньої політики Віктор Савінок.

“Я не думаю, що рішення щодо Штайнмаєра було помилкою. Німеччині треба було надіслати сигнал, який би стосувався і особи самого Штайнмаєра, і тієї позиції, яку займає уряд у питаннях, які пов'язані з постачанням зброї”, — вважає експерт.

“Фігура Штайнмаєра неоднозначна, він ще кілька місяців тому казав, що Північний потік-2 — це останній міст, який з'єднує Німеччину та Росію. Тепер він визнав свою позицію помилковою, але схоже, що це відбулося не без тиску з боку посла в Німеччині Андрія Мельника. І зараз українська сторона сигналізує, що таких заяв недостатньо, і щоб прийняти Штайнмаєра в Україні необхідно зробити більше, розібратися, де німецька політика була помилковою”, — каже Савінок.

На думку експерта, німецька допомога Україні є недостатньою, а поставки озброєнь гальмують деякі політики з Соціал-демократичної партії, хоча це рішення має повну підтримку в їхніх партнерів по коаліції — зелених та лібералів (Вільної демократичної партії).

“Так, Німеччина надає і економічну підтримку, і політичну. Але важко сказати, хто саме винний в тому, що рішення щодо поставок озброєнь просуваються настільки повільно, тому що є багато різноманітних пояснень, починаючи від німецької бюрократії до браку політичної волі, яка залежить від відомства канцлера (соціал-демократа Олафа Шольца. - Ред.)”, — каже він.

На думку експерта, на відміну від 2014 року, коли Ангела Меркель відіграла провідну роль у запровадженні санкції ЄС після подій в Криму та на Донбасі, уряд Олафа Шольца втратив провідну роль в координуванні допомоги Україні на рівні ЄС.

“Зараз ці питання вирішується коаліцією країн в середині ЄС, але Німеччина грає другорядну роль або гальмує прийняття окремих рішень, як це показали дебати щодо відключення Росії від SWIFT і дебати пов'язані з паливним ембарго. Існує потреба в тому, щоб німецьку сторону схиляти до ухвалення тих рішень, які будуть вигідні Україні”, — вважає Савінок.

На його думку, в Німеччині немає нормальної експертизи не тільки щодо України, але й щодо власної безпеки.

“У Німеччині немає того усвідомлення, що якщо росіяни вийдуть на українсько-польський кордон, то загроза для ФРН буде реальною, і в неї навіть не буде того невеликого часу, який Шольц хоче витратити на модернізацію власних збройних сил”, — каже Віктор Савінок.

Він вважає, що запрошувати в Україну Штайнмаєра все ж варто. Як і канцлера Олафа Шольца, віцеканцлера Роберта Хабека, міністра закордонних справ Анналену Бербоку та міністра фінансів Крістіана Лінднера.

“Потрібно, щоб вони приїхали до України і побачили ті руйнування, які спричинила Росія. Щоб задумалися над рівнем підтримки і наданням фінансової допомоги для відбудови. І звичайно, треба працювати з німецькими ЗМІ і далі “дратувати” німецьку громадську думку, показуючи людям у Німеччині фото руйнувань та вбитих Росією людей”, — зазначає Савінок.

Експерт зазначає, що відмова від стереотипів щодо Росії та України в німецькому суспільстві відбувається болісно і повільно, над цим треба працювати.

“Питання зараз не в тому, що українці роблять замало, питання в тому, чи готові нас в Німеччині слухати. 2014 року почався болісний процес переосмислення східної політики. Він був дуже повільним, широкомасштабна агресія Росії прискорила її злам, але ще є люди, які не можуть відмовитися від стереотипів у сприйнятті Східної Європи, з цими людьми треба говорити”, — додає він.

Ще одна проблема для двосторонніх відносин — війна Росії проти України відбувається на тлі демонстрацій та організацій автоколон в Німеччині з символікою Росії, Російської імперії та СРСР, деякі учасники яких відкрито підтримують війну.

За даними 2019 року, у Німеччині жили 2,6 млн людей, які вказали своїми країнами походження Росію та Казахстан, серед них чимало етнічних німців, предки яких були жертвами сталінських репресій і насильницького переселення до Центральної Азії. Для порівняння: вихідців з України було лише 314 тисяч. За півтора місяця війни до них додалося ще 335 тисяч біженців з України.

Хоча в проросійських акціях у Німеччині беруть сотні, щонайбільше тисячі людей, пропутінські гасла та висловлювання на підтримку війни (їх можна почути від учасників, наприклад, в цьому репортажі Російської служби DW), створюють приємну для Кремля картинку нібито широкомасштабної підтримки вбивств українців з боку російськомовної діаспори, якої насправді немає.

“Під російськими прапорами знищують цілі міста, обстрілюють цивільне населення. Коли українські біженці бачать, що по німецьких містах їздять під “Калінку” автомобілі з російськими прапорами і ці люди кричать щось на підтримку Путіна, це вселяє почуття небезпеки”, — каже Савінок.

BBC News Україна звернулося з запитом до посольства України в Німеччині щодо інтерв'ю з послом України Андрієм Мельником, щоб з'ясувати його бачення розвитку відносин з Німеччиною.