Чи готується Північна Корея до війни?

Ситуація на Корейському півострові стає небезпечною, а зміцнення відносин із Москвою може надихнути Кім Чен Ина на сміливіші кроки. Про це останнім часом застерігають чинні та колишні американські чиновники, вказуючи на можливість військових дій із боку Північної Кореї.

Тектонічні зрушення

Північнокорейський уряд занадто часто вдавався до ескалації ситуації, аби привернути увагу світової спільноти та мобілізувати внутрішню підтримку громадян, — це почали сприймати як звичну форму залякування. Втім, напруження на півострові останніми місяцями спричиняє серйозне занепокоєння: Північна Корея активізувала запуски різних видів ракет, вдалася до військових провокацій і вербальних погроз війною, а також здійснила серйозну зміну в політиці щодо Південної Кореї. На пленарному засіданні ЦК РПК в останніх числах грудня Кім Чен Ин ухвалив рішення вважати Південь “ворожою країною”, а відносини з ним — “як між двома країнами, що воюють”, а не “близькими та однорідними”, а також розформував інституції, які займалися питаннями міжкорейських відносин.

У середині січня північнокорейський лідер пішов далі. На сесії Верховних народних зборів Кім Чен Ин наказав “виключити з національної історії концепції “об’єднання”, “примирення” та “єдиної нації”, а також “знести Арку трьох принципів об’єднання Батьківщини” — 30-метровий пам’ятник, розташований у Пхеньяні на шосе в бік Південної Кореї. Відмова від цих трьох принципів, зазначених у Спільній заяві Півночі та Півдня від 4 липня 1972 року — фактично пакті про ненапад, можна назвати тектонічним зрушенням в ідеології КНДР, що вибудовувалася на прагненні “мирного возз’єднання нації” і була запроваджена ще дідом північнокорейського лідера Кім Ір Сеном.

Очевидно, що сама ідея возз’єднання виглядала досить примарною в практичній реалізації, але залишалася базовою в північнокорейській ідеології та слугувала основою для міжкорейських відносин, позаяк її внесено й до конституції Республіки Корея. Почасти вона допомагала досягти розрядки у відносинах між Сеулом та Пхеньяном і розпочати примирливий діалог, який за короткий час закінчувався гучною сваркою, розривом каналів зв’язку та новою ескалацією з боку КНДР.

Нинішній президент Юн Сук Йоль, на відміну від попередника, зайняв жорстку позицію стосовно Північної Кореї та готовий відповідати на будь-яку північнокорейську провокацію “в декілька разів сильніше”. Ці слова були підкріплені діями: у відповідь на нещодавній артилерійський обстріл буферної зони неподалік острова Йонпхьон північнокорейськими військовими Сеул наказав випустити вдвічі більше снарядів у тому ж районі. Після запуску крилатих ракет у напрямку Жовтого моря 24 січня міністр оборони РК Сін Вон Сік закликав пілотів F-35 за допомогою прихованого проникнення винищувачів “покласти край режиму”, якщо КНДР вирішить розпочати війну. Президент Юн Сук Йоль дотримується політики “мир через силу”, зміцнюючи військовий союз зі США, включно зі стратегією ядерного стримування, й тристоронню взаємодію між Республікою Корея, США та Японією.

Чого хоче Кім Чен Ин?

Відмовляючись від старої концепції возз’єднання, Кім Чен Ин, вочевидь, намагається підвищити ставки та створити ілюзію невідворотності війни. Тим паче, що в сучасному світі до військових загроз ставляться значно серйозніше. Несподіваний напад ХАМАС на Ізраїль стурбував південнокорейський уряд і змусив реальніше оцінити небезпеку застосування такої тактики з боку КНДР. Утім, як у Сеулі, так і у Вашингтоні наразі не бачать прямої військової загрози з боку Північної Кореї. На їхню думку, міцний альянс США—РК і тристороннє співробітництво з Японією є серйозним інструментом стримування Північної Кореї: США та РК неодноразово наголошували, що будь-яка атака на Південь призведе до знищення режиму Кім Чен Ина. Днями координатор Ради національної безпеки зі стратегічних комунікацій США Джон Кірбі наголосив, що Вашингтон зробить усе, аби переконатися: “вони зможуть захистити себе та своїх союзників”.

Іншим “заспокійливим” аргументом, який озвучують у південнокорейських політичних та експертних колах на користь відсутності наміру Пхеньяна нападати на РК, є відвантаження великої кількості північнокорейської зброї до РФ: мовляв, країна, що готується до війни, зброї б не продавала.

Натомість нинішню провокативну поведінку Північної Кореї пов’язують із парламентськими виборами в Республіці Корея у квітні та президентськими виборами в США у листопаді й бажанням уплинути на їх наслідки.

Всередині південнокорейського політичного істеблішменту — глибокі суперечності стосовно північнокорейської політики. В той час як президент і провладна партія виступають за жорстку позицію щодо Пхеньяна, опозиція звинувачує нинішній уряд у провокуванні війни. Представники Демократичної партії неодноразово були ініціаторами зближення й економічного задобрювання північнокорейського режиму в обмін на “потепління” у відносинах. Відповідно розрахунок Пхеньяна може бути на те, що погроза війною допоможе підштовхнути виборців голосувати за політичну силу, лояльнішу до Північної Кореї.

Прихід Дональда Трампа у Білий дім дасть змогу повернути північнокорейське питання у фокус американської зовнішньої політики. І хоча минулого разу Кім Чен Ину не вдалося домогтися поступок під час саміту в Ханої 2019 року, ескалація напруги на Корейському півострові може відкрити можливість для ще одного раунду переговорів. Утім, навіть якщо пригадати попередню політику Трампа стосовно РК і Японії, то американська підтримка й союзницькі відносини можуть потрапити під серйозний скринінг і перегляд майбутнім президентом, що, безперечно, на руку Північній Кореї.

На сьогодні Вашингтон і Сеул вибудовують свої переконання щодо ймовірності військових дій на Корейському півострові, покладаючись на стратегічне стримування, яке мало б утримати Кім Чен Ина в траєкторії статус-кво, допускаючи деякі можливі провокації. Втім, навіть у цих умовах зростає небезпека випадкового військового зіткнення, яке може призвести до регіонального конфлікту або навіть повномасштабної та ядерної війни. Так, наприклад, Пхеньян наголосив, що його режим більше не визнає фактичного морського кордону двох Корей, так званої Північної прикордонної лінії, назвавши її незаконною, та наполягає, що південний кордон КНДР “чітко визначений”, і якщо Республіка Корея заступить хоч “на 0,001 мм територіальної землі, повітря чи вод, це вважатиметься військовою провокацією”. І це один з приводів. Іншим, наразі недооціненим, чинником ризику є російсько-північнокорейське співробітництво, яке може підштовхнути КНДР до агресивніших дій.

До чого тут Росія?

Північна Корея виступила на боці Росії в її агресії проти України та почала постачати боєприпаси, міни, протитанкові снаряди й ракети — це наразі те, що виявлено на полі бою. Вочевидь, Кім Чен Ин оцінив для себе зиски, які може отримати від тісної взаємодії з РФ, готової заплющити очі на всі міжнародні санкції та обмеження у співпраці з Пхеньяном. Росія вибудовує вісь, до якої Північна Корея охоче приєдналася, здійснивши серйозний геополітичний зсув у бік Росії та Китаю у їхньому протистоянні зі США.

В середині січня Москву відвідала міністр закордонних справ КНДР Чве Сон Хі. Її візит став продовженням інтенсивної дипломатії між двома країнами, а також, вочевидь, підготовкою візиту Владіміра Путіна до КНДР, який може відбутися в “осяжному майбутньому”. Втім, важливим моментом цього візиту стала присутність на зустрічах із Путіним і Лавровим директора Департаменту промисловості з боєприпасів Трудової партії Кореї (ТПК) Чо Чун Рьона. Цього чиновника також помітили поряд із Кім Чен Ином під час перевірки північнокорейським лідером оборонно-військових підприємств і поїздки до РФ у вересні. Крім того, видання NK News на фотографіях офіційної делегації КНДР помітило в руках одного з чиновників документ під назвою “Список місць, які варто побачити, в галузі космічних технологій”, де вдалося розгледіти згадки про державний ракетний космічний центр “Прогрес” у Самарі та Воронезький механічний завод. Перший має досвід розроблення деяких моделей космічних ракетоносіїв “Союз”, отриманих від радянської МБР Р-7. Другий, як припускає видання, може зацікавити досвідом у виробництві рідиннопаливних двигунів для ракетоносіїв “Протон” і “Союз”. Отже, знаходяться підтвердження того, що в обмін на постачання зброї Північна Корея намагається отримати космічні та ракетні технології. Москва зі свого боку також не приховує, що планує просувати відносини в усіх сферах, зокрема й у “чутливих” (як наголосив Дмітрій Пєсков).

У Сеулі також зростають побоювання, що серед іншого сторони могли обговорювати перегляд Договору про дружбу, добросусідство та співробітництво між РФ та КНДР і включення до нього пункту про військову допомогу та втручання в разі надзвичайної ситуації. (Свого часу таке положення було в подібному договорі між СРСР і КНДР від 1961 року, але в 1990-х роках Борис Єльцин його змінив і вилучив цей пункт.) А це вже може мати серйозний вплив як на безпекову ситуацію на Корейському півострові, так і на війну Росії проти України.

Наразі ж Росія зацікавлена у створенні напруги в різних кінцях світу, щоб відволікти підтримку Заходу від України, а також чинити додатковий тиск на адміністрацію Байдена й наших азійських партнерів — Японію та Республіку Корея. А отже, підтримка та підбурювання Північної Кореї може підштовхнути Пхеньян до серйозного загострення на Корейському півострові. Адже там, де з’являється Росія, ймовірність конфліктів зростає в рази. 

Наталія БУТИРСЬКА, експерт з питань Східної Азії, магістр зовнішньої політики